Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

«Гірське повітря» проти тривог душі

У Київській міській клінічній лікарні «Психіатрія» для зменшення депресійних станів з успіхом застосовується оригінальний український апарат
15 липня, 2020 - 13:16

«Життя на висотах і хвороба висоти» — так свого часу, 1939 року, назвав свою провидницьку книжку талановитий представник Богомольцівської школи Микола Миколайович Сиротинін. Його досвід показував, що на висотах під час зменшення показників атмосферного тиску відновлюється здоров’я. Такі наукові подорожі давали ефект не лише у випадках бронхіальної астми, а й за деяких явищ шизофренії.

Але в цих роздумах ідеться про моделювання феноменів сходжень як і лікувального впливу за певних психоневрологічних порушень із розвитком депресії. Перед нами — розробка, що заслуговує на увагу, хоча їй уже чимало років.

— В одній із таких повоєнних експедицій як аспірант М.М. Сиротиніна в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця брав участь і я, — розповідає заслужений діяч науки і техніки України, професор Вадим Якимович БЕРЕЗОВСЬКИЙ. — І ось виявилося, що у декого з хворих на висоті слабшає і «роздвоєння свідомості». У мене виникла ідея у рамках організації «НОРТ» (немедикаментозне лікування, реабілітація, терапія), в роботі якої мене приваблював техніцизм, як би змоделювати Приельбрусся за допомогою апарата з регулюванням вмісту парціального кисню у вдихуваному повітрі.

— Я пам’ятаю, що перша така установка, яку ви назвали «Гірське повітря», була стаціонарною і функціонувала в поліклініці для вчених. Але це вже, на жаль, минуле. І все ж, Вадиме Якимовичу, ви, як кажуть, не склали руки, створивши і виготовивши кілька переносних варіантів. Яка їх доля?

— Я був переконаний: ефекти гідні тиражування. Апарати з «дзвоном», локальним вмістилищем для вдихання «висотної порції», були встановлені, наприклад, у поліклініці Київміськбуду та амбулаторному кабінеті інститутського підрозділу, який я тоді очолював. Поряд із поліпшенням за бронхіальної астми спостерігався і психологічний позитивний резонанс. І не так давно я запропонував керівнику цієї лікарні, доктору медичних наук, професору В’ячеславу Даниловичу Мішиєву, головному психіатру у складі міської адміністрації, використовувати таку модель під час психосоматичних недуг, депресії, страху, загалом проти тривог душі оборотного характеру. Професор В. Мішиєв схвально поставився до задуму і запропонував виступити в лікарні з доповіддю про можливість програмування тимчасової гіпоксії. Просто на сцені я поставив і привезений на таксі апарат, і кілька лікарів позитивно оцінили його, відчувши певну релаксацію.

— Зараз апарат уже досить тривалий термін використовується у 2-му реабілітаційному відділенні лікарні з подібним складом пацієнтів, яким завідує Ігор Сергійович Дубінін. Яка його оцінка?

— Вона позитивна. Але краще почути все з перших вуст.

У дистанційному режимі розмовляю з доктором Дубініним, ентузіастом у психологічній допомозі. У нього у відділенні є навіть маленький «зоосад»...

«Разом з одним із лікарів відділення Маргаритою Олександрівною я проводжу такі сеанси, — говорить він. — Депресії, їх наслідки — апатії, біль, м’язова слабкість — прямо або побічно наслідок і тривог душі, нехай такого медичного терміна й немає. Апарат ми застосовуємо, зрозуміло, для охочих, їх зазвичай близько сорока осіб. Зменшення туги, нав’язливих страхів та інших фобій досягається приблизно у 60% добровольців, причому у багатьох ідуть на спад і навіть зникають психосоматичні ускладнення. Додам, що серед пацієнтів є ті, хто воювали в АТО, з післястресовими нашаруваннями. Використання «Гірського повітря» і тут дуже корисне.

Враховуючи те, що відбувається, зокрема і наслідки коронавірусного інфікування, я б розцінив «Гірське повітря» і як інноваційний крок психологічної та психіатричної допомоги, зі зменшенням призначення медикаментів», — підсумовує В. Дубінін.

Дітище М.М. Сиротиніна і В. А. Березовського можна назвати національним надбанням. Метод, що виник завдяки підтримці з боку О. О. Богомольця, мені здається, набуває і нової актуальності.

Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: