Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

Ходіть у гори – пішки

Чим небезпечне явище джипінгу і як врегулювати це хобі у законодавстві?
6 серпня, 2021 - 09:22

Комусь до вподоби милуватися горами чи річковими долинами із рюкзаком за плечима, а комусь — визираючи із квадроцикла чи мотокроса. Якщо перший варіант практично не шкодить довкіллю, то другий — і завдає шкоди, і порушує природоохоронне законодавство.

Про джипніг-тури в горах, заїзди квадроциклами на території національних парків чи заповідників відомо досить давно. Для України — це не рідкість, а зараз навпаки — експерти фіксують збільшення таких фестивалів, змагань та оффроад-турів. У громадській організації «Пригоди мандрівника» підготували відкритого листа на ім’я голови парламентського екологічного комітету Олега Бондаренка, у якому просять врегулювати проблему джипінгу (до звернення приєдналися активісти ФБ-груп «Save Пікуй», «Stop джипінг», екологи, фахівці лісового сектору).

Автори звернення зазначають, що знайшли у відкритих джерелах календар оффроад-заходів на 2021 рік — у списку 12 джипінг-акцій, розписаних на весь рік, навіть у зимовий період. «Подібні дії мають юридичну назву — самоуправство, за яке передбачається як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Жодних документів  на проведення даних масових всеукраїнських заходів у відкритому доступі нами не знайдено», — йдеться у листі.

Мешканці села Шербовець (Воловецький район) теж долучилися до підписання цього звернення. Щовихідних небайдужі щербовчани намагаються завадити джипінг-турам, що проходять по території ботанічного заказника «Пікуй». Подібні заходи забороняє закон «Про природно-заповідний фонд». Звернення до місцевої поліції не дають результатів. Також активісти зверталися до Воловецького лісового господарства, аби встановили додаткові металеві шлагбауми для заборони проникнення у заказник мото— та автоджиперів. Поки що це питання теж не вирішено.

ПІШОХІДНА ДОРОГА ДО СТАНЦІЇ «ПАМІР» ПОСТУПОВО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ТРАСУ ДЛЯ ДЖИПЕРІВ / ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ АЛЬОНИ ДЄНЬГИ

Разом з тим у групі «Save Пікуй» довідалися про ще одне змагання «хард ендуро гірськими потоками та лісом», яке має відбутися у селі Колочава (Закарпаття). Місцеві природоохоронці просять втрутитися у ситуацію Державну екоінспекцію у Закарпатській області та Закарпатську ОДА. Та зазвичай реакція профільних органів досить пасивна. Приміром, у травні відбувався оффроад-захід «Карпатський кордон-2021». Після звернень громадськості, зокрема представників ініціативи «Stop джипінг», у Державній екоінспекції у Львівській області відповіли, що не мають фінансових можливостей для контролю за такими заїздами, уповноважень — теж. Екоінспекція лише перевіряла, чи брали участь у ньому заявлені в анонсі організації, а згодом ініціювала створення робочої групи, котра буде вирішувати проблему джипінгу на рівні області.

Крім масових заходів, котрі ініціюють певні клуби та організації, є ще поодинокі джипери, котрі підвозять туристів до гірських вершин чи катають гірськими хребтами. І на цьому заробляють місцеві мешканці, не розуміючи усіх наслідків. Паралельно інша група їхніх односельців веде боротьбу з таким дивним хобі.

Нещодавно киянка Альона Дєньга опублікувала у фейсбуці дві світлини, зроблені у 2018 та 2021 році з одного й того ж місця — дороги до радіо-локаційної станції «Памір». Замість однієї пішохідної дороги тепер тут низка багатоколійних смуг, утворених колесами габаритного транспорту. «Це наслідки джипінгу — популярного виду відпочинку в Карпатах, який ніхто не контролює. Памір — не єдине місце, яке просто нещадно розбивають автівками. Щороку я бачу в горах все більше ось так розритих доріг, витоптаних місць та гори сміття, що залишають відпочивальники на джипах, — описувала Альона Дєньга у фейсбуці. — По такій дорозі ні проїхати, ні пройти. Найгірше, що такі дороги створюють штучні жолоби для дощової води, що швидкісним потоком злітає з гір в прилеглі села та містечка. Найсумніше, що підйом на Памір займає 2-2,5 години, і досить легкий, прямо приємно прогулянковий, але маркетинг і бажання фоточки на позашляховику робить своє. Будьте відповідальними. Не підтримуйте джипінг в горах. Ходіть в гори пішки. Це набагато крутіше».

Як покласти край екстремальним турам в гори, що перетворюють їх на місиво, як змінювати законодавство та як працювати із суспільством, щоб не толерувало таке антиприродне хобі — «День» розпитав своїх експертів.

КОМЕНТАРI

«ТЕРИТОРІЯ КАРПАТ ПОРІЗАНА ТУРИСТИЧНИМИ МАРШРУТАМИ, ОФІЦІЙНІ ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ЯКИМИ — ВІДСУТНІ»

Денис МАН, депутат Закарпатської обласної ради:

— В усіх сферах життєдіяльності людини правила визначають нашу поведінку. Здавалося б, українське законодавство досить чітко вказує на обмеження, що існують на природоохоронних територіях, однак вже саме по собі питання, «чому не діють правила», дає зрозуміти, що є певні розбіжності. Територія українських Карпат порізана туристичними маршрутами, розрахованими на різну цільову аудиторію в туризмі. Безумовно, що відсутність регуляції на самому ринку туристичних послуг, яку ми, по суті, маємо в Україні останні кілька років, не дозволяє говорити про те, що є якісь правила користування туристичними маршрутами. Та й бази туристичних маршрутів, узгоджених із користувачами територій в Карпатах, так само не існує.

Різного роду офф-роадових поїздок, масових, індивідуальних чи навіть на рівні змагань із офіційними організаторами, чимало. Наприклад, у травні цього року відбувся захід  «Карпатський кордон-2021», один із наймасовіших заходів подібного плану. Широкий анонс події, велика кількість учасників, відео в мережі, однак реакції з боку органів, які б мали на випередження спрацювати, ми не побачили. Завдяки депутатському запиту депутатів обласної ради наприкінці травня було відреаговано правоохоронними органами. Однак куди цікавіше знайти вихід із ситуації, що склалася, шляхом врегулювання природоохоронного законодавства.

КОЖНІ ВИХІДНІ МЕШКАНЦІ СЕЛА ЩЕРБОВЕЦЬ ПАТРУЛЮЮТЬ ЗАЇЗДИ ДО ЗАКАЗНИКА «ПІКУЙ» — ТУТ ПОСТІЙНО ПРОВОДЯТЬСЯ ДЖИПІНГ-ТУРИ / ФОТО НАДАНО СПІЛЬНОТОЮ STOP ДЖИПІНГ

Разом із колегою Миколою Сличком ми запропонували врегулювати в області питання маршрутів, де б це було дозволено: ознаковано, промарковано, розроблено інформаційні стенди і таблички, внесено в перелік офіційних маршрутів. Облік таких маршрутів дозволить почати формувати правила: балансоутримувачі маршрутів забезпечать аналіз впливу на довкілля з одного боку, а з іншого — зможуть працювати над утриманням таких маршрутів. Безумовно, необхідно узаконити окремі поняття та численні об’єднання, які популяризують поїздки важким транспортом у гори. Для цього також необхідно передбачити відповідальність офф-роадових клубів та об’єднань за порушення законодавства, зокрема природоохоронного. Враховуючи також той факт, що маршрути, якими користуються учасники таких заїздів, пролягають через території різних користувачів земель — лісгоспів, заповідних територій, земель запасу органів місцевого самоврядування тощо, важливим заходом має стати затвердження чітких правил проїзду маршрутами слідування офф-роадового транспорту.

Звісно ж, інформаційна політика заповідних територій, дотримання правил і обмежень самими службами заповідників є не менш важливими в цій системі заходів. Переконаний, що ми маємо розуміння, що робити, як та коли, однак для цього потрібно воля і бажання влади на місцях та прийняття деяких законодавчих та піднормативних актів на рівні офіційного Києва.

«НАЙПЕРШЕ — РОЗШИРИТИ ОБМЕЖЕННЯ «СЕЗОНУ ТИШІ» І ВСТАНОВИТИ ЗА НИХ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

Олексій ВАСИЛЮК, голова ГО «Українська природоохоронна група»:

— Проблемами джипінгу я цікавлюся з 2008 року і можу сказати, що врегулювати його дуже важко. Ми розуміємо, що проїзд позашляховиків природною територією дуже їй шкодить, бо жодна рослина не пристосована до того, щоб по ній їздила важка техніка. Але як саме це заборонити? Наразі у нас, окрім об’єктів природоохоронного фонду, немає територій, куди можна було б заїжджати на такій техніці. Наприклад, у Словаччині квадроцикли і частина іншої техніки взагалі заборонені на них можна їздити лише у спеціально відведених полігонах. Тобто є лише окремі місця, де таке дозволяється. Тому в Україну і приїжджають на такі фестивалі власники важкої техніки з-за кордону, бо там нею користуватися просто не можна. А у нас можна їздити на будь-чому і будь-де, в тому числі і в національних парках.

Інша справа, коли у національному парку є служба охорони, яка може зупинити подібні джипінг-тури. Для цього, до речі, є окремий наказ, який каже про те, що такі заходи на їхній території заборонені. Але справа в тому, що цей наказ поширюється лише на адміністрації тих національних природніх парків та заповідників, які напряму підпорядковані Міндовкіллю. Усі інші обмежень не мають, а відповідно — захистити свої території не можуть.

Згадується, що у 2008-2009 роках був наказ Івано-Франківської ОДА про заборону джипінгу. Тоді це слово вперше прозвучало в офіційних документах, і він діяв. Документ визначав органи місцевого самоврядування відповідальними за виконання його рішень і зобов’язував реагувати на це правоохоронні органи. Це був сильний сигнал, бо раніше ніхто нічого подібного не робив. Але випадок став поодиноким.

На просвітницькі заходи мало надії, бо скільки б разів ми не зверталися до організаторів таких фестивалів чи турів, скільки б скарг на правоохоронні органи не писали, це малоефективно і бажаного ефекту не приносить. З іншого боку, і поліція, і прокуратура, й екоінспекція отримують сигнали про те, що  подібні заходи не можна ігнорувати і з ними потрібно боротися. Але, на мою думку, боротися потрібно тільки законодавчими обмеженнями.

Ось, наприклад, не так давно в законодавство ввели термін «сезон тиші» — з 1 квітня по 15 чеврня не можна проводити жодних заходів у природоохоронній зоні. Я не думаю, що ця норма вже на щось вплинула, але вона є і нею можна користуватися. Однак її слід деталізувати і  розширити у часовому проміжку. Чому? Я часто наводжу приклад Карпат, де відбувається багато подібних заходів одразу після сходження снігу з вершин. Однак від цього страждають (вимирають) рідкісні представники флори і фауни. Тільки в Карпатах мешкає чотири види земноводних, занесених до Червоної книги: це саламандра плямиста, два види тритонів і жовта кумка. Як і всі земноводні, вони розмножуються у воді, сидять у дорожніх коліях під час танення снігу. Тому, відповідно, їх потрібно захищати раніше, ніж 1 квітня. Взагалі для Карпат варто було б ввести обмеження від початку року і до кінця липня.

Щоб врегулювати ситуацію, найперше варто було б розширити обмеження «місячника тиші» і встановити за них відповідальність, при чому чітко прописати, що «місячник тиші» стосується не лише шуму, але й проїзду транспорту поза дорогами і в заповідних територіях, де не можна проводити будь-які заходи. По-друге, треба обмежити право використання окремих класів автотранспорту (надпотужного), який не використовується в побуті, а лише для розваг. Такий транспорт повинен використовуватися лише на спеціальних полігонах. Якщо люди можуть собі дозволити купувати такий транспорт, то можуть і заплатити за облаштування спеціальних локаціях для своїх розваг.

Крім того, бракує суспільного розголосу щодо випадків реальних порушень, бо прикладів таких чимало, навіть поблизу Києва. На межі із заказником, біля островів Ольжин та Козачий, є територія, котру перетворили на майданчик для випробовувань важкої техніки. Ще у 1920 році це була територія заповідника Конча-Заспа, а зараз навіть на супутникових знімках видно величезні прориті колії — і в очереті, і в ґрунті. Скільки ми не сповіщали, не писали, жоден контролюючий орган нічого по суті не робить і не реагує. А прекрасна територія просто руйнується на очах».

«ПЕРЕД ПРОВЕДЕННЯМ ПОДІБНИХ ЗАХОДІВ ВАРТО БУЛО Б РОБИТИ ОЦІНКУ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ»

Олександр РОМАНЧУК, директор Національного природного парку «Кармелюкове Поділля»:

— Проблема незаконного та безконтрольного «оффроаду» на джипах чи позашляховиках існує давно. Безумовно, це явище негативно впливає на навколишнє природнє середовище, в основному на місця зростання та проживання флори і фауни. На щастя, на території нашого парку подібних «розваг» не влаштовують. Передусім через те, що наша територія степова, і поблизу лише струмки та джерела, без річок чи озер, тобто водно-болотних угідь немає, і дрейфувати можливості немає. Та, як керівник, я не раз чув від колег, як вони потерпають від таких заходів, особливо у Карпатах, а зробити  нічого не можуть, бо важелів впливу, окрім того, щоб сповістити про «наближення лиха» правоохоронні органи чи органи місцевого самоврядування, немає.

Тому врегулювати цю ситуацію можна і треба тільки на державному рівні. І мова йде не просто про високі штрафи. Самі розумієте: люди, які купують собі такі великі машини, далеко не бідні і не прості, тут питання, наскільки вони будуть законослухняними і чи не знайдуть інших шляхів для своїх «розваг». Тому, напевно, треба передусім напрацювати законодавчу базу, визначити відповідального за організацію таких заходів. Це мали б робити сільські чи селищні ради, які повинні стояти на захисті навколишнього природнього середовища і самі блокувати подібні заходи на території своїх громад. Якби були прописані відповідні законодавчі норми, то вони могли б виокремлювати під подібні фестивалі господарські землі, а не території природоохоронного фонду. Крім того, встановлювати часові періоди, коли можна проводити такі джипінг-тури та коли доступ населення на природоохоронні території обмежений. Це важливо особливо у весняний період, коли розмножуються тварини, гніздяться птахи тощо.

Не менш важливо прописати певні вимоги до організаторів. Передусім перед проведенням подібних заходів потрібно зобов’язувати робити ОВД — оцінку впливу на довкілля. На сьогодні зобов’язання на проведення цієї оцінки для таких фестивалів немає, а дарма. Форма, критерії — прописані у законодавстві. А оцінка дозволить зрозуміти, скільки транспортних засобів буде, який їхній маршрут, яку ймовірну шкоду вони можуть нанести, як цьому перешкодити. Це був би хороший інструмент, який дозволив визначати, так би мовити, безпечні території для таких розваг, а громадам вимагати від організаторів певної плати за свій відпочинок.

«ДЖИПІНГ ВЖЕ УСПІШНО ІНТЕГРУВАВСЯ У ТУРИЗМ»

Богдан ПРОЦЬ, еколог, керівник «Дунайсько-Карпатської програми», завідувач відділу Державного природознавчого музею НАН України, кандидат біологічних наук:

— Явище джипінгу є відносно новим в українському суспільстві і пов’язане із підвищенням рівня добробуту населення упродовж останнього десятиліття. Зміни у природоохоронному законодавстві відбуваються у нас досить рідко через невисоку популярність екологічних питань. Проте зараз вже настав час для цих змін.

Поширеність джипінгу постійно зростає. Особливо це стосується гірських територій, куди люди їдуть за адреналіном. Цим джипінг є подібним до полювання. Джипінг успішно інтегрувався у туризм. Часом це є основною розвагою частини населення при відвідинах гір. Коли повертаються автомобілі із Карпат у неділю ввечері, то можна зауважити, що кількість квадроциклів та мотоциклів, прищеплених до автомобіля, збільшується. І так із року в рік.

Щодо того, як вирішити проблему на законодавчому рівні (та просвітницькому), то повинні бути проведені системні зміни у відповідному законодавстві. У країнах ЄС (на які ми повинні рівнятися) є повна заборона їздити по бездоріжжю на голій, безсніжній землі. Заборона міститься у відповідному законі. Також заборона стосується власників землі. Власник земельної ділянки не має права виїжджати на бездоріжжя на своїй власній землі та водночас не може надавати нікому іншому дозволу на це. Однак їзда по бездоріжжю для цілей сільського чи лісового господарства допустима.

У законодавстві ЄС термін «бездоріжжя» означає практично всю ґрунтову поверхню. Окрім лісу та землі, також включає парки, газони, доріжки, бігові доріжки та пішохідні стежки. Винятки із заборони — на додаток до їзди по бездоріжжю, безпосередньо пов’язаної із сільським чи лісовим господарством. Є ще деякі винятки із загальної заборони закону. Такі винятки включають водіння автомобіля за певних обставин: для різних видів інженерних робіт для комунальних служб; для цивільного захисту та у випадках хвороби; під час вилучення ведмедя, лося, оленя чи кабана після полювання; під час роботи в парках та зонах відпочинку; у спеціально організованих та дозволених місцях для перегонів або тренувань.

Звичайно, джипінг у країнах ЄС дозволений на дуже обмежених територіях. Це територія площею понад гектар і більше, із врахуванням складності місцевого рельєфу, проте із відсутністю річок. Усі питання з приводу зритої поверхні — до власника чи орендатора, який потім повинен розрівняти землю трактором. У країнах ЄС не можна їхати, куди заманеться, на приватному джипі, оскільки скрізь є приватна чи державна земля, і її використання потребує дозволу.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця; Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 
Рубрика: