Iсторії, які не помічають у владних кабінетах

Батько Валентина Вигівського розповідає представникам дипломатичних місій в Україні про перебування сина в колонії в Кіровській області. Спілкування відбувається в режимі онлайн. Петро Вигівський стриманий, говорить сухо, ховаючи емоції. Про його біль та переживання можна лише здогадуватись.

«Валентин  отримав вирок у вересні 2014 року, суд засудив його до 11 років суворого режиму за обвинуваченням у шпигунстві. Йому, як і всім українським політв’язням, довелося пройти весь набір тортур, — каже батько. — Після прибуття в колонію ІК-11 у Кіровській області Валентина весь час утримують у одиночній камері. Із липня 2017 року йому змінили режим утримання: заборонені дзвінки, тривалі побачення, сон на годину менше, обмежені передачі, на денний час у камері прибирають місце, де можна полежати, зменшено суму грошей, яку можна використати в магазині, а це важливо, враховуючи «якість» харчування».

«За весь час перебування в колонії йому не видали ні однієї книжки, які були передані родичами або друзями. Взимку в камері дуже холодно, батареї та опалення нібито гріють, але температура була близькою до нуля. Про умови утримання та стан здоров’я ми можемо дізнатися з коротких візитів консулів, які відвідують Валентина та інших політв’язнів, — продовжує Петро Вигівський. — Минулої зими Валентин хворів, була висока температура, кашель, нежить. Але ніякої медичної допомоги не було надано, навіть не залишали на день предметів, на яких можна було б посидіти. Всю хворобу він переніс на ногах або стоячи в камері. Коли одужав, минув деякий час, його поклали в лікарню, де він був із 9 березня по 8 травня, хоча потреби вже не було. Але хоч на місяць було змінено середовище, була можливість поспілкуватися з іншими людьми та полежати на ліжку, навіть подивитися телевізор, що він не мав змоги зробити з вересня 2014 року. На період пандемії умови утримання не змінилися, але заборонені відвідини родичів, навіть консула не допускали».

«НАМ НЕ ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ — НА ЯКОМУ ЕТАПІ ОБМІН»

Утримання наших громадян у в’язницях Російської Федерації, порушення норм гігієни під час пандемії, а також продовження політичних переслідувань Кремля — теми, які наші правозахисні організації разом із родичами політв’язнів намагаються тримати в полі зору українських можновладців, а також розповідають міжнародній спільноті. Онлайн-бесіда з дипломатами — частина цієї роботи.

Радник-Посланник Посольства Великої Британії в Україні Кейт Девенпорт наголосила під час такого спілкування, що навіть у складний час пандемії міжнародні партнери України мають підтримувати тему звільнення українських політв’язнів та допомоги їхнім родинам. Ці питання мають бути на порядку денному міжнародному, та й українському теж.

Як свідчать родичі політв’язнів, що далі — то менше уваги держава приділяє їхньому звільненню. «Ми боремося за долю наших рідних, пишемо листи, виходимо на акції під Офіс Президента, але нам не дають відповіді — на якому етапі обмін, як ведуться перемовини. Нам, родичам, здається, що країна не веде активної боротьби за політв’язнів. Бо про полонених йдеться в Тристоронній контактній групі, а темою політв’язнів займається лише Президент та Андрій Єрмак (керівник Офіса Президента. — Ред.)», — зазначає Марина Кияшко, чий чоловік, Ігор, був затриманий 2018 року в Російській Федерації та засуджений за шпигунство до восьми років суворого режиму (їздив до Росії за ліками для сина, але був затриманий за підозрою в спробі незаконного вивезення деталей для військового літака).

«Мій чоловік перебуває в списках на обмін, його справа розглядається в усіх офіційних установах України. В зв’язку з пандемією на території колонії, де перебуває чоловік, офіційно зафіксовано COVID-19, — продовжує Марина. — Мій чоловік — інвалід другої групи на фоні гіпертонічної хвороби. Після побоїв у СІЗО вже в колонії йому поставили діагноз тромбофілія. Тому Ігор у зоні ризику. В липні, після того, як офіційно була заява про виявлення коронавірусу в колонії, Людмила Денісова (Уповноважена ВРУ з прав людини. — Ред.) направила звернення до Тетяни Москалькової (Уповноваженої з прав людини РФ. — Ред.) щодо дотримання прав громадян України та закликала міжнародні правозахисні організації застосувати всі можливі способи впливу на РФ задля захисту та звільнення наших політв’язнів, які залишилися на території Росії. Я хвилююся за здоров’я свого чоловіка, бо в умовах колонії на фоні ускладнених хвороб вилікувати його неможливо. А загалом ми збентежені та розгублені, не знаємо, як захистити від хвороби своїх близьких. Ми просимо міжнародну спільноту висвітлити цю тему та допомогти звільнити політв’язнів».

«У МІСЦЯХ НЕСВОБОДИ РФ ТЕСТУВАННЯ НА КОРОНАВІРУС ВІДСУТНЄ»

Перебування у в’язницях РФ — це подвійне випробування. По-перше, позбавлення свободи здебільшого за надуманими причинами, по-друге — позбавлення будь-яких прав, які все ж таки мають ув’язнені. Нині родичі ув’язнених хвилюються за життя та здоров’я близьких людей ще більше, оскільки через поширення коронавірусу колонії приховують інформацію про реальний стан справ за їхніми стінами. Як стверджують правозахисники, Росія ігнорує всі міжнародні рекомендації щодо місць несвободи на період пандемії. Ні про маски, ні про засоби дезінфекції не йдеться.

Координаторка проєктів Центру громадянських свобод Дар’я БИЧКОВА повідомила, що тестування на COVID-19 у російських в’язницях фактично не проводяться, через що важко достовірно встановити кількість випадків захворювання на коронавірус серед українських політв’язнів. Однак, за інформацією правозахисників, у кількох колоніях, де утримуються українські політичні в’язні, були спалахи коронавірусу. Так, наприклад, про наявність у себе чи інших в’язнів симптомів коронавірусу повідомляли Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Ігор Киякшо та Віктор Шур.

«Ми фіксували лише єдиний випадок, коли людям видавали маски, це було під час їхнього етапування до залів суду, в інших випадках навіть там, де були зафіксовані випадки коронавірусу, люди не отримували відповідного захисту. Медичних маніпуляцій майже не проводилося, — описує ситуацію голова правління Кримської правозахисної групи Ольга СКРИПНИК. — Максимум — вимірювали температуру тіла. Відсутні тестування людей на коронавірус у місцях несвободи. Інша рекомендація, яка була надана ВООЗ та Радою Європи, щоб була менша кількість людей у СІЗО або колоніях. Рада Європи радила замінити тримання під вартою на інші запобіжні заходи, наприклад, домашній арешт. Але всі рекомендації були повністю проігноровані. Наш моніторинг це підтвердив».

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ТРИВАЮТЬ

«На жаль, як правозахисники, маємо констатувати, що переслідування продовжуються, а кількість осіб, незаконно позбавлених волі, лише збільшилась, — продовжує Ольга Скрипник. — Не так давно ми згадували події вересня 2019 року, коли 11 політв’язнів були звільнені, зокрема Олег Сенцов, Володимир Балух, Євгеній Панов, які якраз були затримані в Криму. Насправді після цього звільнення одразу три українські активісти були затримані. А після так званого великого обміну щонайменше 17 осіб були позбавлені волі та перебувають за гратами. Тобто список насправді лише збільшився. Є люди, які вже майже 7 років як у колонії».

І затримання проукраїнських активістів Кремлем, на жаль, тривають. «Щодо тенденцій, то переслідування продовжилося в 2020 році одразу за кількома справами, — зазначає пані Ольга. — Насамперед ідеться про  переслідування за сфабрикованими справами з політичними мотивами щодо шпигунства, так званої державної зради. В квітні були затримані двоє людей, одна жінка залишилася під домашнім арештом, а Костянтин Щирін був переведений до Лефортово, зараз він у СІЗО, звинувачується якраз у шпигунстві. Тривають переслідування за релігійними мотивами — це свідки Ієгови. Раніше Росія визнала цю організацію екстремістською, після чого почалися адміністративні переслідування, а потім вона перейшла до кримінальних справ. Але цього року новий етап у цих справах, коли йдеться про конкретні вироки. Щонайменше дві людини зараз позбавлені волі до шести років лише за релігійні переконання».

Найбільш масштабні переслідування стосуються звинувачень щодо участі в справах «Хізб ут-Тахрір», правозахисники називають це кейсом проти кримських мусульман. За даними Офіса Уповноваженої ВРУ з прав людини, зараз 134 українці переслідуються РФ за політичними мотивами, з них 112 осіб перебувають у незаконному ув’язненні в місцях несвободи РФ та окупованого Криму. Серед них 78 осіб — це кримські татари.

«Усі ці люди були активістами, відомими, публічними, які підтримували родини політичних в’язнів, наприклад, Сервер Мустафаєв був координатором «Кримської солідарності». Ми упевнені, що ці переслідування пов’язані з їхньою громадською діяльністю, бо справи були сфабриковані, здебільшого використовувалися свідчення так званих таємних свідків, які часто бували співробітниками ФСБ. Експертизи були тільки від залежних від РФ осіб, тобто жодних доказів терористичної діяльності судом наведено не було», — констатує Ольга Скрипник і вважає, що переслідування триватимуть і надалі.

5 РОКІВ БЕЗ ЗАХИСНОГО ЗАКОНУ

Проте Україна повинна й надалі вимагати звільнення всіх незаконно затриманих Росією українських громадян. Наразі діє три спеціальні комісії, які опікуються проблемами політв’язнів: при Офісі Президента, при Міністерстві закордонних справ та при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (раніше Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО). Через реформування цього міністерства комісія при Мінреінтеграції пів року не працювала, відновила свою роботу лише у вересні. Ця комісія займається питаннями матеріальної підтримки родин політв’язнів.

Та досі в Україні не прийнято закону, який би прописував увесь алгоритм захисту політичних в’язнів та їхніх родичів, а також містив би чіткі критерії, яких саме громадян зараховувати до цієї категорії. Текст закону готується ще з 2015 року — «Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України».

За словами заступниці Постійного Представника Президента України в АР Крим Таміли ТАШЕВОЇ, в законопроєкті йдеться про виділення щорічної або одноразової допомоги після звільнення, врегулювання питання працевлаштування і надання житла в тимчасове користування, створення можливостей отримання безоплатної освіти тощо.

Але найбільше родичів турбує питання — коли ж їхні близькі повернуться додому вільними? На це питання жодний закон відповіді не дасть, на жаль. Тому правозахисні організації розраховують на тиск міжнародної спільноти. Коаліція правозахисних організацій підготувала пропозиції до нового тексту резолюції Генеральної асамблеї ООН. Одна з них — включити ім’я Сервера Мустафаєва, який отримав 14 років ув’язнення, до тексту резолюції, раніше в документі зазначались імена Сенцова та Балуха, які, на щастя, звільнені. Друга пропозиція пов’язана з тиском на РФ, щоб країна таки дотримувалася міжнародних зобов’язань для медичного захисту людей у місцях несвободи.