Компетентно
Людмила КУДРЯВЦЕВА, професор кафедри російської мови філологічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук:
— Шар ненормативної лексики в російській мові величезний. За радянських часів ця мовна стихія досить жорстко придушувалася цензурою. Тепер, коли цензури немає, різні сленги, арго, феня ринули «на публіку». Цей ефект можна порівняти з ефектом зруйнованої дамби.
Коли щось у мові з’являється і починає жити, то за цим стоять певні соціальні процеси. Сьогодні наше життя дуже криміналізоване. Крім того, соціальне середовище вельми агресивне, вороже. А агресія завжди вимагає вербального вияву. До того ж нинішня особливість — часте використання ненормативної лексики людьми старшого покоління. Ми зі своїми студентами досліджували ці вияви, фіксуючи комунікативні діалоги в міському транспорті. Наведу приклад: 11 березня 1998 року, тролейбус № 11, станція метро «Либідська», «А» — кондуктор 50 років, «Б» — парубок 18 років:
А: — Ти, худобо, погань, навіщо компостер ламаєш? Ти його, зараза, вішав? Щоб тобі так ручки-ніжки ламало!
Б: — Закрийся, тітко, бо зараз навіки заткну! Що ти тут повзаєш, як привид, по вагону? Знайшли дюймовочку на 60-й розмір, дивись, жир спустити швидко можуть!
А:— Закрий ротяру, шантрапо! Та воно ж обкурене! Не обстругай салон, геть звідси, погань! Пішов, кажу!..
Таких «текстів» у нас чимало, причому є абсолютно непристойні. Крім функції образи, ненормативна лексика виконує функцію мовної гри. Що стосується політиків, то вони, за моїми спостереженнями, частіше вдаються до такої лексики в прямому, образливому значенні і як до «паролю»: «Я свій!» Особливо це стосується матюків. Керівники, які вживають мат, спілкуючись з підлеглими, — дуже поширене явище.
Що ж до жаргонних слів, то більшість з них відрізняється від слів звичайної мови тим, що крім предметного значення мають співзначення: сильно виражений емоційно-експресивний, оцінковий зміст. «Пахан» — це «добре», а «шестерка» — «погано». І жаргонні слова часто набагато сильніше відображають функцію експресії й оцінки, їх повну гаму. Наприклад, слово «обдурити». На «фені» це — жахнути, заарапити, забити косяка, заарканити, загнути, забити арапа, засадити фуфло, кинути на чорнуху, задимити, на бугая взяти, наступити на вуха, обжухати, ошаманити, навішати локшини на вуха, понтанути та ін. Кожний мовець прагне привернути до себе увагу і хоче, щоб йому повірили. А використання жаргонних слів, що зачіпають емоційну сферу людини, часто досягає цієї мети швидше, ніж логіка та аргументація.
Крім того, існує ефект наслідування. Чим авторитетніший зразок, тим більше його наслідують.
— А «авторитети» відомі...
— Так. Слова — це лише засіб для визначення того смислового простору, в якому людина живе. Часи соціальних катаклізмів відбиваються на мові. Після 1917 року до влади, на різні керівні пости, прийшло багато малоосвічених людей, в мову ринула лексична стихія сіл, передмістя тощо. Тоді спостерігалося засилля діалектизмів, селянської мови. Друга «сленгова хвиля» була в 50-ті роки, коли з таборів поверталися тисячі людей. Зараз на нас тиснуть кримінальні елементи, і — в мові розповсюджується їх лексика. І ніякими постановами, указами цього не заборонити. Мова очиститься тільки тоді, коли наше життя почне мінятися на краще, коли в суспільстві щось почне змінюватися.
— Наскільки, на вашу думку, позначається тут взаємовплив російської та української мов?
— Багато матюків — спільнослов’янського походження. Вони збереглися ще з поганських часів, де, втім, не мали такого негативного смислового і емоційного навантаження. Що ж до сучасних кримінальних жаргонів, то вплив російської мови тут безсумнівний. Адже вона була мовою міжнаціонального спілкування й у в’язницях. Хоч, на мою думку, це питання чесно, послідовно і неупереджено ще не вивчене. А мова, яку вибирає людина для вислову своїх думок, зумовлена не лінгвістичними чинниками, а рівнем її культури, освіти, інтелігентності.
