Жалься, Боже, з України, що не вкупі має сини!
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман

Костянтин Корсак: «Зараз настає такий час, коли жінка потрібна з головою»

Чим відрізняється розум прекрасної статі від розуму чоловіка і як взяти користь із обох
12 серпня, 2010 - 00:00
«АНТИБАРБІ» / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ПАДАЛКИ

Майбутнє людства — за розумними людьми, а розум, інтелект — поняття дуже об’ємне. І воно стає ще об’ємнішим, коли описувати особливості інтелекту чоловіків і жінок. Ці особливості — значні, різниця в рівні інтелекту — суттєва, і, найголовніше: вся ця інформація є не припущеннями чи гіпотезами, а результатами останніх наукових досліджень, на жаль, не українських. Доктор філософських наук, кандидат фізико-математичних наук, завідувач відділу теорії і методології природничої та інженерної освіти Інституту вищої освіти Академії наук, директор Київського інституту освітньої політики Костянтин Корсак вважає, що на останні роки припадає 98% відкриттів із усіх можливих, які стосуються роботи мозку. Зокрема й того, що стосується гендерних відмінностей. Яку користь із цих досліджень можна взяти на майбутнє конкретній людині і загалом суспільству — про це в розмові з Костянтином КОРСАКОМ.

— Костянтине Віталійовичу, зараз часто можна зустріти інформацію, що жінки загалом розумніші за чоловіків: дівчатка швидше розвиваються, швидше починають говорити, загалом краще за хлопців вчаться. Коли стають дорослими, можуть одночасно робити кілька справ... Вже доведено, чому це так?

— Йдеться про результати серйозних закордонних досліджень. Це все я знайшов в зарубіжних монографіях і статтях. Графік загального інтелекту — це досить серйозна річ. Зараз почали про це знову писати, згадали, що є фактор G — загальний інтелект, і зараз його знову почали серйозно розробляти... В основі всього лежить природне призначення чоловічої та жіночої статі. Мене в школі вчили, що еволюція відбувається повільно — це дарвінівська теорія. А насправді завдяки двостатевому способу розмноження і тому, що чоловіки страшенно різноманітні, двостатеві види здатні до сальтаційної, тобто дуже швидкої еволюції. І та стать, яка призначена для здійснення, — це чоловіча, а та стать, в якій концентруються найкращі риси і потім передаються потомству, — це жінки. Так би мовити, кожна стать зайнята своєю справою. Але результат — дуже помітний...

Чоловіки — страшенно різноманітні, грубо кажучи, вони — всі різні, а жінки від середнього відхиляються мало. Наслідок — дуже серйозний. Наприклад, жінок на роботу по документах брати можна, а чоловіків — не можна. Чому? Бо в документах не відображена ця їхня різноманітність. Чоловіків можна брати тільки з випробним терміном. Хіба що він буде повторювати ту саму роботу, яку вже виконував... Якщо взяти цифри інтелекту, то чоловіча стать перекриває діапазон загального інтелекту від 0 до 100. Себто, від найменших значень до найбільших теоретично можливих значень. Бо 100 — це, вважайте, справжня геніальність. Я вважаю — це вже моя думка, — жінок-геніїв бути не може. Жіночий діапазон значень загального інтелекту — вужчий і до справжньої геніальності не дотягує, здається, пунктів із п’ять. Але загалом жіночий загальний інтелект вищий за чоловічий майже наполовину. Наслідок того — очевидний. Якщо утворюється родина, то в дев’яти випадках з десяти (це — моя думка) інтелект родини — це жіночий інтелект. Тому що жінка перевищує чоловіка по загальному інтелекту. А в одному випадку з десяти буває, що все-таки — чоловік.

Крім того, досить помітна статева різниця у різних інтелектуальних заняттях. Є узагальнені дані, в яких чітко вказано, якими інтелектуальними заняттями жінки займаються краще, ніж чоловіки, в яких жіноча стать перевищує чоловічу. Наприклад, перші дві іноземні мови жінки вивчають набагато швидше і набагато краще, ніж чоловіки. Але якщо, наприклад, потрібно вивчити 100 мов, то це вже не жіноча справа. Абсолютно у всіх країнах світу дівчатка краще вчаться в школі, особливо в молодших класах. Тобто, окремі хлопчики можуть вчитися краще, але в середньому хлопці — гірше. Якщо однаково працюють дівчата і хлопці, то, наприклад, арифметичні задачі дівчата у всіх країнах світу вирішують краще. Зате коли справа доходить до серйозних речей — наприклад, тригонометрії, різних рівнянь тощо, — то тут уже перевага приходить до чоловіків. Я розшукую, але ще не знайшов інформації про те, чи була хоч одна в історії людства видатна винахідниця. Здається, не було. Є видатні вчені-жінки — тут виявляє себе старанність і розум жінки, але винахідництво — це вже чоловіча справа.

Діяльність, де перевагу мають чоловіки, — тести на орієнтування і уявлення складних просторових фігур, тести на операції подумки зі зміною положення тіл, вправи скидання на точність і мануальне керування рухом, пошуки контуру просторової фігури, що схована на рисунку серед інших, тести на використання довгих і складних логічних математичних міркувань. Діяльність, де перевагу мають жінки, — це тести на відшукування змін у взаємному розташуванні плоских фігур і плоских тіл, краща координація рухів рук, набагато вища точність розташування пальців у площині, тести на швидкість пошуку асоціацій подібних слів тощо, себто філологічні тести. Практично всіх їх виграють жінки. Також — тести на точність і швидкість виконання нескладних суто арифметичних операцій, проста арифметика. А вже алгебра, тригонометрія і тому подібні речі, — царина чоловіків.

Але основне — не в цьому, а в тому, що всі попередні суспільства фактично ігнорували інтелект жінок, а зараз настає такий час, у якому жінка потрібна з головою, а не тільки тіло. Або людство перейде на жіночі програми життєдіяльності, або зникне зовсім. І щоб не зникнути, воно вже переходить. Це дуже помітно в скандинавських країнах. Вже багато років там це робиться.

— Тобто, гендерна рівність — це те, чого нам потрібно досягати у суспільстві?

— Це складне питання, де немає однозначної простої відповіді. По-перше, якщо спробувати нав’язати гендерні правила, які не властиві даному соціуму, даному народу, — скажіть будь-ласка, від цього може бути щось хороше? Мене дуже потішали дії зарубіжних експертів з гендерних питань, які приїжджали до нас і розповідали нам про гендерну рівність. Я їм ставив дитяче запитання: вибачте, ви вивчали українську культуру? Мовчать. Ви що-небудь знаєте з українського фольклору, з українських казок, звичаїв? Мовчать. Я кажу: ви прийшли в Україну, де гендерній рівності — сім тисяч років, тож учити нас тої рівності не треба. І якщо нині в нас є якісь проблеми, то винятково тому, що на український соціум був поганий вплив російського соціуму. А погляньте, кажу, на українські казки — хоч десь, хоч у чомусь соціальному поступається жінка чоловіку? Чи її десь показано як принижену, як недорозвинену істоту? Та в жодному разі. Просто у нашого народу кожна стать зайнята своєю справою, і це ціниться. Замовкали...

Багато питань, які стосуються гендерної тематики, вибачте, надумані, нашому соціуму не властиві. І так просто перевести жінок на керівні посади не пощастить. Чому? Бо є певні закони ментальної діяльності, себто, розпочинати потрібно з того, як у нас працює голова і мозок. Після того треба подивитися, які генетичні програми закладені в чоловіків і жінок, після того — взнати, які саме чоловіки надаються до керівництва, які — не надаються і скільки таких. Далі треба встановити, в якому віці вони надаються до керівництва, а в якому — ні. Адже невипадково в Китаї прийняли державну постанову, що керівником країни може бути людина у віковому інтервалі 60—65 років, а не, наприклад, молодий здібний математик, який щось там зробив у 25 років. Тендерний баланс належить до питань ультраскладних. І примітивні рішення нічого хорошого не дадуть. Згадайте Радянський Союз. Сталінський період. Сталін звик працювати уночі. І, наприклад, о третій ночі він набирає телефонний номер секретаря райвиконкому якогось — як ви думаєте, де має бути цей секретар?

— На роботі...

— Скажіть будь ласка, чи могли жінки в той момент виконувати і домашні обов’язки, і весь час бути на роботі? Абсолютно нереально. У нас з минулого часу залишилося багато стереотипів. Вам би хотілося почути, що ідеальний керівник — жінка, але це неправда. Ідеальний керівник — це певний відсоток чоловіків у віці понад 50 років. В цьому розумні країни вже давно переконалися.

— А у якому віці ідеальним керівником може бути жінка?

— Вона не може бути ніколи ідеальним керівником. Якщо вона наближається до цього параметру, то тільки тому, що діє як чоловік.

— На початку ви говорили про призначення чоловіка і жінки. Ви маєте на увазі відтворення собі подібного?

— Я наведу дуже примітивний приклад, але абсолютно правильний. Уявіть собі, що з Гренландії до нас почав повзти льодовик. Ми — діти природи. Стало холодно, опалення немає, навіть одежі немає. Що робить людина? Вона просто більше їсть. Як будуть виглядати жінки, якщо вони будуть з ранку до ночі їсти? Відповідь — як марокканські красуні. Тобто на вас додатково ще 50 кг рівномірно розподіленої жирової тканини. Результат — ви будете такими ж стійкими до холоду, як тюлені. А якщо чоловіка годувати з ранку до ночі?

— Він добавить ще 100 кілограмів...

— У нього ця вага відкладатиметься на животі. Ви таких чоловіків бачили повно. З усіх чоловіки природою буде пристосовано до дуже низьких температур 5—6%. Решта — вимре. Але ці 5—6% відсотків віддадуть жінкам, які виживуть, гени стійкості до холоду. Два рази такого процесу і з’являється нове населення, яке візуально схоже на ескімосів: коротенькі товсті пальці, коротке тіло, рівномірно вкрите з усіх боків жиром. Вони можуть при температурі мінус чотири роздягтися і ходити голими. Їм не холодно. Ви зрозуміли, яке призначення чоловічої статі?

— На щастя, наше суспільство зараз турбують інші проблеми, наприклад, як вижити не в холод, а у спеку... Але повертаючись до інтелекту, хотілося б почути про становлення соціального інтелекту — і чоловіків, і жінок. А також як ви ставитеся до тієї думки, що людина є андрогінною — в жінці живе внутрішній чоловіка, а в чоловіку — жінка?

— Навіть на маленьке запитання потрібно довго відповідати, бо насправді соціальна поведінка визначається величезною кількістю факторів. Поєднуються одночасно генетично успадковані програми, які розраховані, підкреслюю, на племінне життя. Потім на це накладається соціальний фон нашого народу, отриманий від батьків, від оточення і так далі. І зрештою на це накладається, вибачте, ідіотське, на мій погляд, інформаційне поле ЗМІ, бо я стежу за всім. Науки — немає. Себто, отримати точну інформацію про сучасний стан наук — неможливо. А якщо можливо, то ви її отримаєте викривленою на останній сторінці газети. І потім ми дивуємося, що в нас занепадає наука... Слава Богу, що ще не повмирали вчителі, які хочуть щось розказати дітям. Слава Богу, що в нас є ще кілька відсотків дітей, які налаштовані природою на, так би мовити, поглинання інформації. За рахунок цих дітей ми й тримаємося. Але ті, кого ми навчили, вони, як правило, працюють на закордон. І навіть наукову продукцію, яку вони зробили, ми не можемо зарахувати Україні. А з другого боку, майбутнє людства і України залежить від тих, хто створює ноотехнології, а не від тих, хто намагається вибрати ту чи іншу партію.

Що стосується андрогінів, то це — граничний примітивізм. Коли я ще читав лекції, казав студентам так: «Якщо ви хочете писати й вивчати історію психології, обійти фігуру Фрейда неможливо. Але якщо ж ви хочете знати сучасну психологію, особливо ультрасучасну психологію, то взагалі не читайте Фрейда...» Бо невже наука зупинилася на Фрейді?! Щось він вгадав правильно, щось — ні... Він часто висловлював гіпотези, які були йому особисто вигідні. Це в мене — найбільша претензія до Фрейде при всій моїй повазі як до інноватора.

— Що ви називаєте ультрасучасною психологією? Це що?

— Це не що, а науки. Дуже багато свого часу зробила дочка Бехтєрєва, набагато більше за Фрейда. Завдяки нешкідливому для людини ультраточному скануванню мозку за останні десять років людство у питаннях мислення і роботи голови накопичило, мабуть, 98% усієї існуючої інформації. Якщо ви будете використовувати цю інформацію, то у вас буде 100% інформації. Коли я беру навіть найкращий підручник із психології, виданий 20 років тому, то там оперують двома відсотками інформації. Результат — на одній сторінці геніальний здогад, якому я готовий аплодувати, а на другій — поширюється міф, і що це міф, вже зараз доведено. Є такий журнал American scientist. Він видається російською мовою. Якщо взяти кожен номер, то мінімум дві статті — про ультрасучасні дослідження про роботу нашої голови. Але ця інформація добирається до людей із запізненням, хоча журнал, у принципі, відкритий, але ж вони в інтернеті виставляють тільки резюме. Тож треба його купити, а він немало коштує.

— Щоб ви сказали про інтелектуальний потенціал підростаючого покоління?

— Важко дати якусь відповідь. Коли я ріс, не було телебачення з ідіотськими передачами про паралельний світ і так далі. Тоді неможливими були такі передачі, як «Наша Раша» Чому? Тому що це інтелектуальне приниження публіки. І завдяки тому, що був Главліт, у відкриту пресу не проникали дурниці. Це — дуже серйозно. По-друге, молодь, діти й інші мали прекрасний доступ до справжньої наукової інформації. Постійно перевидавались науково-популярні книжки, була система підтримки дітей (олімпіади тощо). Воно до кінця не зникло, але тоді це був державний пріоритет. Зараз в нас такого немає. Чи з’явиться — не знаю.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments