Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

«Кожен відповідає за розвиток свого міста»

Експерти та активісти – про перспективи урбаністики в Україні
4 жовтня, 2016 - 16:47
НАБЕРЕЖНА «ЦИГАНКА» У ТЕРНОПОЛІ / ФОТО З FACEBOOK-СТОРІНКИ URBAN.TE

Нещодавно в арт-просторі Freud House відбувся фестиваль «УрбанСвіт», який зібрав одних з найвідоміших урбаністів з усієї країни. До самої ночі тривав насичений подіями інтелектуальний марафон. Відвідувачі «УрбанСвіту» зокрема могли подивитись театральний перформанс, що занурював їх у життя спільнот різних міст світу.

Головною складовою фестивалю стали лекції українських теоретиків та практиків урбаністики. Зокрема, тернопільські архітектори з громадської платформи URBAN.te розповіли про створення вражаючого публічного простору – набережної «Циганка» у Тернополі. Її відкрили 28 серпня, і сьогодні вона є еталоном українського публічного простору.

Півтора гектара набережної поділяються на шість зон: прогулянкова алея з пристанню, зона тихого відпочинку, скейтпарк, головна площа з пірсом і фонтаном,  «Зелений пляж» і спортивна зона. На території «Циганки» ви знайдете все, що має бути у європейському публічному просторі. Тут є пірс для водного транспорту, туалети та душові кабіни, стильні ліхтарі та лавки, доріжки, зручний пляж, бетонні рампи для скейтерів, газони і дерева, фонтан для купання.

ФОНТАН ДЛЯ КУПАННЯ. НАБЕРЕЖНА «ЦИГАНКА» У ТЕРНОПОЛІ

 «День» дізнався в учасниці ініціативи URBAN.te архітектора Марти ДАЛЯВСЬКОЇ, з якими труднощами стикнулась команда проекту в процесі створення «Циганки» та про перспективи розвитку урбаністики в Україні.

«ВАЖЛИВО БУТИ ГНУЧКІШИМ. АЛЕ В МІРУ»

- З якими складнощами ви стикнулися під час реалізації проекту?

- По-перше, це дуже велика площа – півтора гектара неотесаної землі. Треба було детально все розпланувати, зрозуміти, як все має працювати. Ми мислили не з точки зору архітектора чи урбаніста, а з точки зору звичайної людини. Чому ти хочеш туди прийти? Що б ти хотів побачити? Як би ти хотів там провести час? Треба було зберегти функцію, яку простір мав до змін. Наприклад, газон, що до початку реконструкції був місцем відпочинку, де люди загоряли, купалися, мусив залишитися на тому самому місці, і ніяк інакше. Якби це спробували змінити – зіштовхнулися б зі спротивом містян. Тож ми старалися працювати з територією, яка ніяк не була задіяна.

По-друге, коли ми робили свій ескізний проект, у нас було багато комунікацій. На місці виявилося, що всі кабелі розташовуються «під верхом», тому треба було дуже обережно знімати асфальт. Довелось тісно співпрацювати з міськими комунальними службами, щоб не пошкодити мережі.

- Попри перепони ви створили вражаючий простір. Що порадите українським міським ініціативам для успішного втілення їх проектів?

- Не здаватися на півшляху. Якщо ти упрешся рогом, що я хочу так, а ніяк інакше, з цього навряд чи щось вийде. Ми йшли на компроміси з владою. Нам запропонували цю можливість, і ми хотіли її реалізувати. Важливо бути гнучкішим. Громадський простір зроблений для людей, кожен має право на свою думку. Треба вислухати всіх бажаючих, зробити аналіз, зрозуміти, що малося на увазі, визначити, що потрібно, а що ні.

З іншого боку, гнучкішим треба бути в міру. Якщо ти бачиш, що представники влади впираються лише через те, що їм лінь зайві півгодини витратити на рішення питання, треба наполягати на своєму. Але наполягати конструктивно. Якщо ти не можеш використати один матеріал, треба обрати альтернативу. Це краще, ніж взагалі відмовитися від реалізації ідеї.

- На ваш погляд, яка перспектива розвитку урбанізму в Україні?

- Я хочу вірити, що урбаністика у нас функціонуватиме на світовому рівні. Урбаністика – це, взагалі-то, наука про простір. Наразі в Україні простір використовують не дуже правильно. Чиновники не бачать вигоди у тому, щоб пристосовуватися під людські потреби. Кожен хоче використати міський простір з метою збагачення.

Тож хочу вірити в те, що люди самі відстоюватимуть своє право на місто. Якщо вони хочуть бачити ширшу пішохідну алею, більше велодоріжок, поширення зелених куточків у місті, різноманітні місця для спілкування, то за це треба боротися. Бо публічний простір – це життя міста!

СКЕЙТПАРК. НАБЕРЕЖНА «ЦИГАНКА» У ТЕРНОПОЛІ

«УРБАНІСТИКА БАЗУЄТЬСЯ НА ЛЮДЯХ»

Організатор фестивалю, арт-директор Freud House Наталія КОРОБЕНКО розповіла про те, як виникла ідея організувати урбаністичний фестиваль.

- Останнім часом наша команда зрозуміла, що треба виходити за межі майстер-класів і зробити щось глобальне, бо нас турбує аспект якісного розвитку суспільної культури. Тож за допомогою мозкового штурму всіх наших співробітників, ми обрали тему урбаністики. Адже наше місто завжди потребує змін і покращень. І саме тому ми вирішили провести тематичний фестиваль, запросити лекторів-урбаністів, які допоможуть людям усвідомити нові сенси, і втілити їх у життя в своєму просторі.

- Як ви вважаєте, в української урбаністики є майбутнє?

- Це досить складний момент, бо урбаністика повністю базується на людях. Сьогодні в Україні міський активізм ще відносно слабкий. Якщо в Києві чи інших великих містах нашої країни він активніший, то у локальних містах – ні. Існують окремі місцеві громадські організації, що намагаються ініціювати зміни у місті, однак переважна більшість самих містян є пасивними. А без містян ці зміни неможливі. Треба працювати зі свідомістю людей, розширювати їх кругозір, пояснювати, що право на місто є в кожного містянина, а не тільки в міської адміністрації. І що кожен міський житель відповідає за розвиток свого міста. Коли люди зрозуміють, що можуть впливати на життя свого міста, вони зовсім по іншому до нього ставитимуться. Якщо зробити на цьому акцент, я вважаю, що в Україні можуть бути просто геніальні урбаністичні проекти та вражаючі міста, адже українці завжди були креативними!

«МІСТО, ЯКЕ ЛЮБЛЯТЬ ЙОГО ЖИТЕЛІ, СТАЄ ЖИВИМ»

Координатор проектів громадської організації «Інститут успішного міста» Анастасія ОНІЩЕНКО поділилась з «Днем» своїм баченням розвитку українських міст.

- Місто – це не просто сукупність будинків, вулиць, скверів, парків, майданів чи розважальних центрів. Місто – це наші почуття, асоціації, пов’язані з улюбленими місцями, щасливі спогади, особлива атмосфера. Місто, яке люблять його жителі, стає живим. Воно дихає, рухається та змінюється щосекунди. І саме містяни є рушієм життя міста. Якщо містяни люблять своє місто, воно безперечно змінюватиметься на краще. Бо любов – це насамперед відповідальність. І проявляти її можна з маленьких кроків – не псувати, не смітити, берегти. Сьогодні українці як ніколи навчилися берегти те, що вони люблять. І успіх фестивалю «УрбанСвіт» – ще один доказ того, що нашим громадянам не байдуже майбутнє своїх міст та країни.

Олександра ЯРЛИКОВА, «День»
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments