Лабіринти пам’яті в мистецьких формах Iрми Осадци

Виставка «Українська діаспора. Художниці, 1908 — 2015» (The Ukrainian Diaspora: Women Artists 1908-2015), яка проходила в Українському музеї в Нью-Йорку (США) упродовж жовтня 2015 — лютого 2016 років, вперше в широкому форматі представила творчість мисткинь українського зарубіжжя. Понад 100 творів 44 авторок, які здебільшого працювали на американському континенті, дали змогу відстежити певні трансформації в розвитку формально-образного мислення художниць у тривалій історичній перспективі. Уваги заслуговує кожне ім’я зосібна, оскільки за ним стоїть відповідний контекст полікультурного середовища і творчо-психологічних обставин, за яких українки в актуальних мистецьких формах виражали свою етнічну ідентичність. Серед сучасних художниць, які розвинули індивідуальну концепцію стилю в малярстві й графіці, вирізнялася Ірма Осадца (Irma Osadsa) з канадського міста Торонто.

Про її творчість уже писали такі знані дослідниці зі США і Канади, як Марія Охримович, Мирослава Мудрак і Дарія Даревич, а Олександр Федорук із Києва присвятив їй цілий розділ книжки, назвавши його «Невпинне бачення мистецької далечі». І це при тому, що Ірма Осадца не схильна дивувати кількістю творів, оскільки її зусилля скеровані в глибинні субстанції життя і творчості.

Ірма Осадца народилася 1949 року в Ерланґені (Німеччина), де її батьки перебували в українських таборах для переміщених осіб. 1963 року сім’я переїхала до США. Диплом бакалавра отримала 1972 року в Інституті мистецтв м. Клівленд (штат Огайо, США), а далі два роки навчалася в школі мистецтв при Йєльському університеті (штат Коннектикут, США), де отримала диплом магістра.

У професійному становленні українки важливу роль відіграли провідні професори, найперше Джуліан Станчак (Julian Stanczak), а також Лестер Джонсон (Lester Johnson) та Аль Хельд (Al Held). Перший із них на той час тяжів до оп-арту, працюючи з формами геометричної абстракції й конструюючи оригінальні колірно-ритмічні структури. Лестер Джонсон був знаним представником американського фігуративного експресіонізму, натомість Аль Хельд, абстрактний експресіоніст, прославився своєрідною «міфологізацією простору» шляхом реінтерпретації кубізму.

Ранні твори Ірми Осадци, частково, були авторськими ремінісценціями цих інваріантів американського абстрактного мистецтва. Уже перші покази її творів на колективних виставках (від 1970 року) мали позитивні рецензії, а також отримали спеціальні академічні відзнаки. 1971 року відбулася її перша індивідуальна виставка (місто Лейквуд, штат Огайо), а опісля, рік у рік, пройшли її нові виставки в інших містах США. Персоналія в Українському інституті модерного мистецтва в Чикаго (вересень — жовтень 1975 року) стала етапною в процесі закріплення не лише авторської методології, а й питомих світоглядних засад. Ідея цієї виставки під титулом The Bongas полягала у спробі перевести суб’єктивовані спостереження за життям сусідської родини в структуру живописних елементів, якими моделювався абстрактний простір. Молода художниця спробувала передати сугестії вражень від звичного домашнього побуту, ритмічний лад якого формує «антропологію дрібниць», що через інтуїцію авторки піднімаються до певних поетичних смислів. Композиційно-пластичні рішення цього циклу рисунків, акварелей та олійних картин реалізувалися шляхом імпровізації, під натиском внутрішніх реакцій на приховані процеси повсякдення. В них авторка уникнула автоматизму чи варіативності однієї пластичної теми — кожен твір мав свою локальну формально-образну програму. На думку Марії Охримович, «наглядно окреслені форми, які вона (І. Осадца) черпає з багатьох аспектів життя, підтримують її уяву і в той же час функціонують як транспортні засоби для її захоплюючих візуальних ідей, що відображають дух сучасності».

IРМА ОСАДЦА. «МIФ СОТВОРЕННЯ 3». 2014 Р.

Подальший шлях Ірми Осадци визначився по лінії всебічних культурно-антропологічних студій. Пізнання культурних традицій стало для неї і способом проникнення в метафізичні пласти власної свідомості. Саме на такому рівні формувалися нові авторські концепти, до яких підлаштовувалася відповідна пластична мова. Мисткиня активно працювала в різних техніках олійного малярства, експериментувала з оригінальними техніками малюнку, з яких обрала як найбільш відповідну комбінацію кредок (conte crayon) і пастелі.

З роками пошуків власної теми, яка б засвідчувала взаємодію екзистенції та філософічних проникнень художниці в щільні пласти культурних досвідів минулого, визначилася «центральна магістраль» її подальшої творчості. Увага Ірми Осадци локалізувалася навколо універсальних знакових систем, через які людські спільноти позначали розуміння глобальних моделей світобудови. Вже у 1980-х роках абстрактний «космізм простору» в її композиціях набирає символічних образних наповнень. Тоді з’являються перші графічні аркуші з циклу «Талісман» із новою семантичною основою. Надалі цей тематичний ряд отримує чергові структурні модифікації, збагачуючись знаковими позначеннями універсалізму видимої і прихованої площин життя.

Цикл «Талісман» зібрав воєдино різні стадії осмислення авторкою питань культурогенезу, в історичній динаміці якого вибудовувалися різні локальні та етнічні традиції людства. При цьому Ірма Осадца проявила творчу волю в здобуванні наукових знань про витоки знакової комунікації, віддаючи першість духовій і метафізичній складовим. У 2000 — 2010-х роках її малюнки збагачуються астральними та зооморфними мотивами, які подаються у взаємодії з сакральною сферою. В такій методології Мирослава Мудрак побачила бажання авторки «викликати органічні життєдайні сили символів», прирівнюючи ці твори до «графічної мантри». І справді, структурованість символьних елементів у композиціях двох останніх десятиліть є добре осмисленою та наснаженою, серед іншого, мистецькими артефактами Трипільської культури, а також українського народного мистецтва (зокрема писанкарства). Цікаво, що мати мисткині, Атанасія Клим-Осадца, була знаною в українській діаспорі США писанкаркою, яка досліджувала «мову оберегу», і була кураторкою музейної виставки «Писанка та її символи» (1980).

Смислове поле «Талісмана» набуло подальшого розвитку в інших творах Ірми Осадци останніх двох десятиліть. Особливої пластично-образної цілісності в трактуванні магічної природи знаків-універсалій художниця досягла в циклах «Дерево Життя», «Міф Сотворення», «Заповіт», «Пульсар», акриловому полотні «Триріг». Із кожною новою композицією авторка проходить черговий «виток спіралі» у пізнаннях невидимого, що є сутністю життя в його іманентному вимірі.

Небагатослівна, зате глибока в судженнях про життя і мистецтво, витончена в кожній деталі комунікації з приятелями (зокрема, у середовищі Української спілки образотворчих мистців Канади, в якій вона є секретарем Управи), Ірма Осадца продовжує вершити свій мистецький Міф про вічні цінності, закріплені українством у лабіринтах культурної пам’яті.