«Лікуватися задарма — задарма лікуватися», — стверджував
Жванецький ще у 80-ті роки, тобто тоді, коли офіційно послуги медицини
були безкоштовними. Сьогодні без «трьошки» в районній поліклініці вже й
аналізи не здаси. Тому народ, у якого, в принципі, крім аналізів немає
чого і взяти — обурений. Обурені й медики, вони ж «хабарники», «головорізи»,
«садисти», «м’ясники», особливо скромними (140–180 грн. на місяць) і нерегулярними
зарплатами. Кажуть, вихід треба шукати в запровадженні страхової медицини.
Вона, мовляв, найбільш сприяє ситуації, коли «і вовки ситі, і вівці цілі».
Адже за збереження девізу: «за послуги треба платити», вона розподіляє
оплату — меншу частину витрат бере на себе пацієнт, більшу — підприємство
або держава. Словом, платити все одно доведеться і це, як з’ясувалося,
не суперечить здавна встановленим лікарським етичним правилам. Підтвердженням
цього є збірник правил, який потрапив до редакції, і складений Товариством
київських лікарів у жовтні 1889 року та затверджений його президентом,
професором Н.Хржонщевським. Читаємо уривки...
ОБОВ’ЯЗКИ ЛІКАРІВ ЩОДО ХВОРИХ
1. Лікар повинен відвідувати хворого, що довірився йому, так часто і
стільки часу, як він вважає за потрібне за родом і серйозністю даного випадку
і за згоди на те хворого.
2. У сумнівних і небезпечних випадках лікар повинен сам запропонувати
нараду (консультацію). Якщо ж йому пропонують зібрати нараду, то він не
повинен відмовляти.
3. Якщо лікування вимагає фахівця, то лікар повинен пояснити це хворому
і порадити йому запросити фахівця.
4. У разі небезпеки лікар повинен попередити оточуючих; самого ж хворого,
за можливістю, щадити.
5. Навіть у невиліковних випадках лікар не повинен залишати хворого.
Якщо він і не може повернути йому здоров’я або врятувати життя, то все-таки
може полегшити страждання і справити моральний вплив.
6. Якщо лікар виїжджає, то він не повинен залишати хворих, ввірених
його піклуванню, без лікарської допомоги. Він повинен попередити їх про
свій від’їзд і рекомендувати іншого лікаря.
ВИМОГИ ЛІКАРІВ ДО ПУБЛІКИ
1. Лікар може з повною підставою вимагати від хворих довіри до нього
і виконання всього, що він вважає за корисне для їх здоров’я.
2. Довіра хворого до лікаря полягає: а) в повному і правдивому повідомленні
всіх причин, що впливають на його здоров’я; б) у виконанні всіх розпоряджень
лікаря; у) в нешуканні допомоги в інших лікарів без повідомлення лікаря,
який його лікує.
3. Якщо ж довіри з боку хворого немає, то лікар може відмовитися від
лікування, окрім тих випадків, що потребують невідкладної негайної допомоги.
4. Лікарі мають право вимагати, щоб хворі поважали їх працю, оберігали
їх час і сили й не зловживали останніми без особливої потреби.
5. В інтересах самих хворих лікарі можуть вимагати, щоб хворі зверталися
за лікарською допомогою якомога раніше.
6. Лікарі можуть справедливо вимагати, щоб без особливої потреби їх
не запрошували раптово, особливо вночі; крім того, навіть і в разі такої
необхідності, хворі повинні звертатися переважно до лікарів, які їх постійно
лікують або до нічних лікарських чергувань, а також — і в акушерську клініку.
Хворі повинні за можливості посилати за лікарем раніше годин його виїзду
для того, щоб лікар міг розподілити свій час. Запрошення повинні бути,
за можливості, письмові з позначенням точної адреси.
ВИНАГОРОДА ЗА ПРАЦЮ
1. Лікарі мають повне право вимагати винагороди за будь-яку виконану
ними лікарську працю.
2. Лікарська допомога бідним, нарівні з іншими їх потребами, повинна
підлягати піклуванню міських і сільських громад і інших установ подібно
до того, як це існує в інших країнах і у нас в С.-Петербурзі.
3. Безкоштовна лікарська допомога бідним надається з доброї волі лікарів,
причому особи, що перебувають під заступництвом Олександрівського Комітету
поранених, мають право на безкоштовне користування лікарською допомогою.
4. Гонорар за операції, однаково як запрошення лікаря у від’їзді і гонорар
за це, встановлюється за особливою взаємною угодою.
5. Якщо запрошений лікар оглянув більше одного хворого, то при визначенні
гонорару лікареві повинні братися до уваги і ці хворі.
6. Нічні візити, зроблені за запрошенням хворого, повинні бути оплачені
подвійно, вважаючи для таких час від 9 годин вечора до 7 годин ранку».
