Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Людмила ДЕНIСОВА: Головне наше завдання — знищити корупційність в системі

Соціальні реформи почнуться з пенсій
17 січня, 2008 - 00:00
ФОТО МАРІЇ МАСІЧ / «День»

Життя не стоїть на місці, світ прогресує, ставить нові вимоги до людини. Зрозуміло, що іншими стають і вимоги людини до держави, в якій вона живе і яка відповідає за рівень її матеріального благополуччя, соціальну захищеність, впевненість у завтрашньому дні. Соціальна сфера та сфера праці — це наріжний камінь життєдіяльності будь-якої країни, вони є найбільш актуальними, динамічними і вразливими, тому що стосується практично кожної людини, особливо, коли йдеться про такі держави, як Україна — де немає стабільності. Чого ж доброго очікувати громадянам України в поточному році в сфері соціальної політики та праці? Якими нині є пріоритетними напрями Міністерства праці та соціальної політики? Про це «Дню» розповіла новопризначений міністр Людмила ДЕНІСОВА.

— Людмило Леонтієвно, якими добрими новинами ви можете порадувати громадян України?

— Ми почали проводити черговий етап пенсійної реформи і хочу порадувати 13 мільйонів пенсіонерів, яких це торкнеться. Нині ми намагаємося позбавитися від зрівнялівки пенсії. Це означає, що за один рік трудового стажу будуть платити вже не 1%, як було до того, а з 1 січня 2008 року це буде 1,3%, а з 1 жовтня 1,35%. Тобто, до жовтня ми до 50% збільшимо виплату пенсій в залежності від величини заробітку. Другий етап який ми проводимо одночасно з цим же — це збільшення утричі середнього заробітку, від якого нараховується пенсія. Якщо вона була 306 гривень, то до кінця року буде 928 гривень.

Безумовно, пенсія збільшується не в усіх категорій пропорційно. До цього часу її розмір залежав від року, коли людина вийшла на пенсію. Приведу приклад кримського заводу «Фотон», якого вже немає. Наприклад, один його працівник вийшов на заслужений відпочинок у 2000 році, а інший — на 4 роки пізніше. В них пенсія, з врахуванням того, що вони відпрацювали на одній і тій же посаді, відрізняється в три рази. Тож наразі ми актуалізуємо середньомісячну зарплату людини, яка вийшла на пенсію раніше, до середньомісячної зарплати тієї людини, яка вийшла на пенсію пізніше. Якщо взяти за приклад гірників, то на шахті ім. Засядька, якщо один із них вийшов на пенсію в 1999 році, він отримував 1100 гривень, а той хто у 2005 році — 2300 гривень. Тепер рівень пенсії залежатиме не від року, а від стажу, середнього заробітку та кількості перерахованих внесків до Пенсійного фонду.

В Мінпраці відкрита «гаряча» телефонна лінія для всіх, хто хоче отримати будь-які роз’яснення. В основному телефонують з приводу перерахунків пенсій. Так само такі лінії відкриті в областях і районах, тому ми можемо повністю забезпечити інформацією людину без черг. Хочу ще раз наголосити, що з 14 січня пенсіонери отримуватимуть пенсію по двох відомостях — в старому розмірі й різницю між старою і новою пенсією (перерахованою). А по «Укрпошті» вони отримують повідомлення, надруковане нашим інформаційним центром, в якому написано середній розмір зарплати, з якого людині нараховується пенсія, коефіцієнт трудового заробітку (у всіх він різний) і розмір пенсії.

Дуже важливо, щоб ми це зробили без черг, щоб люди не хвилювалися, бо я пам’ятаю, які у 2004 році в Криму, коли проводилися перерахунки, були черги — пенсіонери втрачали свідомість, стояли місяцями в черзі. А все тому, що не було автоматизовано цю роботу. Тепер пенсіонер по графіку має отримувати пенсію вдома, якщо ж він її отримує через банк, то її йому мають звідти принести або перерахувати на пластикову картку. Інформацію ж він отримає через банк від Мінпраці...

Ми всі говоримо про вирішення демографічної проблеми, а це проблема не лише народжуваності, а й продовження тривалості життя людей: в Україні чоловіки в середньому живуть трохи більше 60 років, при цьому 30% помирають в працездатному віці, жінки ж живуть в середньому 73 роки. Тому матеріальна підтримка пенсіонерів — це й напрямок вирішення цієї проблеми. Створюючи умови матеріального достатку, ми будемо продовжувати їхнє життя, щоб вони мали кошти на оздоровлення, відпочинок, лікування.

Ще один напрямок — підтримка сім’ї та народжуваності. З цією метою на 2008 рік передбачено фінансування декількох державних програм. І в програмі уряду, яка нині обговорюється в суспільстві, серед науковців і на рівні комітетів Верховної Ради важливим питанням є підтримка малозабезпечених сімей. В цьому питанні реформа буде проводитися декількома етапами і базуватиметься на тому, що всі виплати, які отримуватиме сім’я на дитину, прив’яжуть до доходу і прожиткового мінімуму на дитину, на яку виплачують допомогу: в залежності від того, як розрахований прожитковий мінімум, в такому вiдсотку буде нараховуватися допомога. Звісно, це неможливо зробити відразу. Тому в поточному році це буде 50% від прожиткового мінімуму, в 2009 — 70%, в 2010 — плануємо, що це буде 100%. Наразі Мінпраці розробляє відповідні порядки по виплаті такої грошової допомоги.

Крім того, збільшені виплати на інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. I ми вже починаємо їх виплачувати. Всі ці сім’ї отримають виплати в січні двома траншами. Перший — після 15 січня в розмірі грудня 2007 року, а після 25 січня — в розмірі різниці між старою і новою виплатою. Тобто, всі сім’ї, яким будуть нараховувати пенсії для дітей-інвалідів, отримають їх в новому розмірі. Вперше в Україні вводиться довготривала допомога сім’ям з дітьми. Вона буде диференційована від порядкового номера дитини, яка народилася в конкретній сім’ї. Так, у 2005 році у нас ввели таку виплату — одноразову допомогу при народженні дитини. Тепер ми не називаємо її одноразовою допомогою, тому що якщо це перша дитина, то ми платимо 12 тисяч 240 гривень в цілому протягом року: 4800 гривень — спочатку при народженні і 620 щомісяця протягом року. Якщо це друга дитина, то ми платимо 25 тисяч за два роки: 4840 гривень — відразу при народженні і 840 — щомісяця протягом двох років. Якщо це третя і кожна наступна дитина — 50 тисяч за три роки: 5 тисяч відразу при народженні і 1250 гривень протягом трьох років щомісяця.

Наразі в нас є ще багато питань: наприклад, що робити, коли народилася двійня чи трійня, якщо є всиновлені діти або якщо мати з батьком розлучилися і батько забрав дитину і ця дитина в його новій сім’ї стала третьою... Є багато нюансів, і ми будемо на боцi того, хто заявляє про виплату — той має отримувати, хто виховує дітей... Хочу наголосити, що мамам, які відмовилися від дітей, ніхто грошей не виплачує, але якщо так трапилося, що дитина з якихось причин стала сиротою, тоді ці кошти кладуть на рахунок дитини (на кожну дитину, яка потрапляє в державну установу на виховання, відкривається рахунок, щоб після досягнення повнолiття в дитини були гроші).

Але оскільки тепер диференційована оплата, ми вносимо пропозицію, і будемо це обговорювати на засіданні уряду, — щоб зробити середньою таку виплату. Ще ми повинні розуміти: те, що ми вводимо, — це підтримка інституту опікунства чи сім’ї? Президент заявив, що 2008 рік — рік всиновлення і сімейного виховання. Мабуть, в процесі виховання дитини роль опікуна й усиновителя є рівною, бо усиновлювач — такий же вихователь, як батько-мати, бо взяв на себе зобов’язання і права по відношенню до цієї дитини. Тому ми маємо намір запропонувати Кабінету Міністрів урівняти в правах таких батьків.

— Що плануєте робити, аби слідкувати за використанням батьками коштів, призначених для виховання дитини?

— Щоб дати дитині повноцінну освіту, виростити її здоровою, цих грошей буде недостатньо. Це — підтримка держави, щоб батьки могли розраховувати на щось від держави, коли задумуються народити дитину, а не основний дохід. Аби контролювати використання коштів, Мінпраці спільно з МОЗ, урядом і громадськими організація ми буде розробляти національну програму підтримки сім’ї з самого початку: щоб підтримувати інтерес матері народити здорову дитину (наше завдання — дати жінці можливість народити здорову дитину, виховати її й контролювати виплати держави на цю сім’ю). Тому одночасно з проектом порядку щодо виплат допомоги сім’ї, ми вносимо пропозицію уряду спільно з Міністерством сім’ї, молоді та спорту і МВС організувати обмін інформацією — як живе ця дитина, чи не витратили кошти її батьки на бізнес тощо.

— Які ще напрямки роботи для Мінпраці будуть пріоритетними у 2008 році?

— Соціальна сфера без ринку праці не існує. Ми будемо розвивати напрямок зайнятості, підвищувати престиж людини, яка працює: людина має бути зацікавленою працювати. А нині у нас є такі перекоси, що вигідніше стояти на черзi у службі зайнятості, ніж працювати. В сільській місцевості доходить до абсурду: виплата по безробіттю удвічі більше за зарплату в бюджетній сфері соціального працівника. На жаль, ми не зовсім орієнтуємося в ринку праці — які галузі мають потребу професійно переорієнтовувати громадян. До того, як стати міністром, я зай малася текстильною галуззю і зіткнулася з проблемою, що «технарів» взагалі вже не навчають... Нині нам потрібно відновити держзамовлення на потрібні спеціальності. Ми робимо аналіз і повертаємося до цього. Наступне — ми переорієнтуємо роботу державних центрів зайнятості. Тому що сьогодні вони сконцентрувалися на виплаті допомоги по безробіттю замість того, щоб займатися перепрофілюванням і створенням нових робочих місць. Вони звiтували, що торік створити мільйон робочих місць. Нічого подібного: це працевлаштувалося мільйон громадян на ті місця, які вже були. А робочих місць створено було 1050... Система ж Державного центру зайнятості — понад 15 тисяч працюючих. Яка ефективність їхньої роботи?

Ще одна проблема — безпека праці, яка нині в нас, по суті, відсутня. Те, що на шахтах відбуваються вибухи, є наслідком, а причина — що вчасно не контролюються умови праці та неправильна форма оплати праці. Людині потрібно видобути якомога більше вугілля, щоб йому більше заплатили. Коли ми з Юлією Тимошенко були в Донецьку, гірники казали нам в кулуарах, що вони змушені (бо така система оплати праці) навішувати на фуфайки датчики, щоб приховувати справжню картину... Тому Мінпраці буде сприяти тому, аби умови праці були такими, де б людина не ризикувала життям. І так — у всіх галузях. Хіба не можна назвати героїчною роботу лікаря в сільській місцевості, де люди добами чекають на «швидку»? Або поштарки на селі? Бо бувають випадки вбивств, коли вони несуть людям пенсію.

Ще один важливий напрямок — оздоровлення громадян. Нині Фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності займається лише оплатою лікарняних карток, хоч повинен — системним оздоровленням. Слід думати про зміну системи тендерних закупок (йдеться про прозорість процедур). Неможливо допустити, щоб ціни на путівки диктувалися на ринку, щоб тільки за рахунок ціни оздоровлювати якомога більшу кількість людей. Є різні бази в різних регіонах, але якщо ми будемо залежати тільки від ціни питання, знаючи що існують корупційні схеми (думаю, що ми їх переможемо спільними зусиллями), ми не зможемо довести до кінця це питання. Тому повинна бути проведена на рівні держави децентралізація таких тендерів.

Наступне питання: робота з громадянами, які обмежені в можливостях за станом здоров’я (інвалідами). Нині в Україні будується маса об’єктів, у яких не передбачені спеціальні спуски для них. На жаль, державні органи не контролюють це питання. Ми разом iз Фондом соціального захисту інвалідів зобов’язані це питання поставити на край кута в роботі з цими людьми. Ще одна проблема — протезування. Поділюся з вами інформацією, що генеральний директор «Укрпротезу» вже звільнений з посади, оскільки Рахункова палата, перевіривши діяльність цього підприємства, виявила масу порушень. Винне в цьому й Мінпраці, яке є замовником. Наразі ми проводимо інвентаризацію, масові перевірки щодо використання коштів і після цього зробимо висновки.

— Виходячи з досвіду вашої роботи, скільки потрібно часу, щоб виконати все заплановане?

— Головне наше завдання — знищити корупційність в системі й змінити потік бюджетних коштів, які витрачаються на соціальну політику. Немає меж для досконалості. Сьогодні — одна реформа, завтра може бути інша, тому що життя не стоїть на місці, наука не стоїть на місці. Наприклад, що потрібно зробити, аби інформувати громадян і вони не стояли в черзі в управліннях? Зробити інформаційну базу. Так, техніка вже закуплена, Світовий банк підтримав нас і ще й підганяють: чому ж ви не використовуєте кошти, які ми на це виділили? Але, на жаль, в нашій системі існує така інертність, що ми не навчили користуватися грошима, використовувати їх iз користю для людини. Нині в країні вже працює 80 інформаційних кіосків, за допомогою яких можна дізнатися, наприклад, скільки людині нараховано на рахунок страхових внесків. Тому інформація дає людині можливість планувати своє життя: змінити місце роботи, наполягати щоб платили зарплату в іншому вигляді тощо. Неможливо відразу вирішити всі завдання — на кожен рік в нас є свої етапи реформ. Пріоритети на цей рік: пенсійна реформа, введення єдиної тарифної сітки (мінімальну зарплату будемо підвищувати в п’ять разів), введення іншого підходу до виплат малозабезпеченим сім’ям, акцент на перепрофорієнтацію в сфері зайнятості та допомога інвалідам стати повноцінними членами суспільства.

ДОВІДКА «Дня»

Людмила ДЕНIСОВА, міністр праці та соціальної політики України народилася 6 липня 1960 року у м. Архангельську, Росія. Громадянка України з 1991 року. Після закінчення школи вступила до Архангельського педучилища, яке закінчила у 1978 році за спеціальністю вихователь дитячого садка. У 1989 році закінчила Ленінградський державний університет ордена Леніна та ордена Трудового Червоного Прапора, факультет правознавства, у 1995 році — Таврійський інститут підприємництва та права, факультет економіки (облік та аудит).

Трудову діяльність розпочала у 1979 році вихователем в Андегському яслах-садку Архангельської області. У 1979—1980 роках — вихователь дитячого садка №78 м. Архангельськ. З 1980 по 1989 роки працювала секретарем судового засідання, завідувачем канцелярії, консультантом Архангельського обласного суду. 1990—1991 роки — юрисконсульт Кримського ОК ЛКСМУ. З 1991 по 1992 роки — уповноважений по м. Сімферополь, інспектор по кадрах, заступник начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України. 1992—1993 роки — в.о. начальника Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України. З 1993 по 1998 роки — начальник Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України.

У травні 1998 року призначена міністром економіки Автономної Республіки Крим, з липня 1998 року до липня 2001 року — міністр фінансів Автономної Республіки Крим.

2001—2002 роки — начальник Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим. З 2003 по 2005 роки — голова спостережної ради ТОВ «Корпорація «Гуматекс». 2005—2006 роки — голова ТОВ «Корпорація «Гуматекс». У 2006—2007 роках — народний депутат України V скликання, заступник голови комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. З 2007 року — народний депутат України VI скликання.

Обиралася депутатом Верховної ради Автономної Республіки Крим (2000—2002 роки). З 2005 року — член ВО «Батьківщина», член бюро Кримської республіканської партійної організації. З 18 грудня 2007 року — міністр праці та соціальної політики України.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ