Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети
Євген Маланюк, український письменник, поет

Маски хижого вовка

Про фіктивну «незалежність» Радянської України зразка 1918 року та її наслідки
21 березня, 2017 - 10:26

Схема в науці, зокрема в історії, річ корисна й неминуча (часто без неї, на жаль, не обійтися), ось тільки біда — навіть абсолютна схема втрачає, «губить» подробиці, деталі, живі факти. А саме в них часто криється суть події, котру затуляють шаблони та стереотипи, властиві цим же схемам. Йдеться не про те, що схеми є неправдивими — лише про те, що «копати» варто глибше.

Переконливий приклад — здійснена більшовиками, підступами, кров’ю та облудою «радянізація» України 1918 року. Те, що це була агресія, злочин, «гібридна війна» — сумніву не підлягає. А ось як конкретно це відбувалося? Далеко не всі зараз пам’ятають, приміром, що паралельно з УНР — нашою національною державою, утвореною за ініціативою Центральної Ради — існувала геть ворожа їй квазідержава, пробільшовицька промосковська «гібридна» структура — так звана «Радянська Українська Народна Республіка». І оця радянська «УНР» навіть «ратифікувала» Брестський мирний договір між Радянською Росією та державами Четверного союзу на чолі з Німеччиною (це сталося 19 березня 1918 року в тодішньому Катеринославі на так званому «Другому Всеукраїнському з’їзді рад) від імені «Радянської України», услід за цим проголосивши таке: «Українська Народна Республіка віднині стає самостійною Совітською Республікою», а точніше: «Українською Федеративною (звернімо увагу на це слово!) Совітською Республікою».

Звісно, більшовики тут же заявили про «визнання Совітського Уряду України» (а що було робити? Територією України невпинно сунули німецькі війська, які гнали геть московських окупантів, та й умови «Бреста» зобов’язували...). Проте йшлося аж ніяк не про реальне визнання «незалежності» Радянської України, попри «захоплене співчуття» боротьбою українського народу тощо. Маріонетковий уряд відступав аж до Таганрога (у місті переважало тоді українське населення), припинив своє існування на початку квітня 1918 року, проте офіційного, юридичного визнання «незалежності» «Української Федеративної Совітської Республіки» на той час так і не було. Ось приклад, коли історичні паралелі — порівняння з терористичними ДНР та ЛНР — є доволі доречними...

Більше того, переліченими паралелями, схоже, зовсім не обмежується суть справи. Звернімо увагу: Брестські угоди 1918-го та «Мінський процес» 2014—2015 років... Перші майже на рік спромоглися гарантувати незалежність УНР (не фейкової!) в умовах більшовицького «гібридного» вторгнення. Мінськ («безальтернативний», звісно, але чому здається, що його пункти були заздалегідь написані Путіним? Це тільки в мене складається таке враження?), який, за найактивнішої участі тієї ж таки Німеччини, майже через 100 років, як оголошувалося, мав би припинити «конфлікт в Україні» (оцінить саму формулу, читачу!) в умовах реальної «гібридної» агресії Путіна... Чи тільки географічне місце підписання цих документів — Білорусь — об’єднує обидві події? Думаємо, згадуймо (добра пам’ять — це часто шлях до істини), робимо висновки...

Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
Газета: 
Рубрика: