«Мені не соромно...»
У Києві пройшла церемонія прощання з військовим, Героєм України Тарасом МАТВІЄВИМНа Майдані Незалежності в столиці України попрощалися із загиблим на фронті військовослужбовцем, відомим волонтером, співкоординатором громадської організації «Пошукова ініціатива Майдану» Тарасом Матвіївим.
31-річний боєць був молодшим лейтенантом, командиром взводу 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила, який у 2015 році пішов добровольцем на фронт, воював у Пісках і Донецькому аеропорту.
Пізніше церемонія прощання також відбулася у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, що у Львові. Згодом тіло Тараса Матвіїва доправлять до його рідного міста — Жидачева.
Хлопець вивчав журналістику у Львівському національному університеті імені Івана Франка, займався блогерством. Після початку Революції гідності долучився до лав активних волонтерів: був учасником Третьої сотні Самооборони Майдану, став засновником та співкоординатором громадської організації «Пошукова ініціатива», яка займалася розшуками зниклих під час подій Революції гідності. Був членом ГО «Українська галицька асамблея» та засновником ГО «Народний легіон».
У 2015-му році Матвіїв пішов воювати до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2019-го служив за контрактом у 24-й бригаді, маючи звання молодшого лейтенанта.
Увечері 10 липня, під час обстрілів російськими окупаційними військами українських позицій у районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де перебувало двоє військових. Тарас Матвіїв витягнув бійців назовні й відніс їх у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію, її уламки смертельно поранили Тараса. Він помер дорогою до лікарні.
Президент Володимир Зеленський 13 липня присвоїв загиблому звання з удостоєнням ордена «Золота Зірка». «Саме завдяки таким людям Україна вистоїть і переможе. Це — приклад цінностей молодих поколінь українців, які творять нашу країну», — зазначив Глава держави.
У церемонії прощання в Києві взяли участь міністр оборони Андрій Таран і головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, де Таран вручив батькові загиблого воїна Тараса Матвіїва зірку Героя України.
В одному зі своїх блогів Тарас Матвіїв написав такі рядки:
«Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, шість років тому.
Мені не соромно за жоден день від 21 листопада й до 20 лютого 2014 року.
Мені не соромно дивитись в очі батькам загиблих і зниклих.
Не соромно за людей, що стояли праворуч і ліворуч у балаклавах і без. З палицями і без. В Києві чи будь-де. Що звертались до Христа чи Магомета.
Повага. Рівність. Жертовність. Цього ніхто не забере. Як би не старались речники холуйських мас нівелювати, очорнити, стерти навіть згадку про здвиг Майдану. Смак стихійної свободи назавжди в’ївся в пам’ять.
Ті, хто її скуштували бодай одного дня, вже не забудуть. Решті той смак нестерпний.
Коли ж мене запитає нащадок, що я робив у ті страхітливі миті, я знатиму що відповісти. Щонайменше — не стояв осторонь.
Тож мені не соромно. А вам?»
Вічна пам’ять загиблому Герою.
