Залишилися тільки ентузіазм і віра в те, що "злодій повинен сидіти в тюрмі"
Розмову вели Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, "День", та Роман ЗИМОВЕЦЬ
Наболілим із читачами "Дня" ділиться лідер Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ Григорій Кабанченко.
- З вуст знайомого правоохоронця довелося почути репліку про те, що зараз у міліції працюють головним чином ентузіасти...
- А як назвати людей, які протягом двох-чотирьох місяців не отримують й без того мізерну заробітну плату, щоденно ризикуючи своїм життям? Коли міліціонер поспішає на якийсь виклик, заходить у незнайому квартиру, то він не знає, чи вийде звідти живим. І все це за платню менш ніж двісті гривень, яку, до того ж, невідомо коли виплатять. У міліціонерів-професіоналів завжди є вибір: піти у ту ж податкову міліцію, де умови проходження служби набагато кращі, або в державну службу охорони, де платять більше. Звичайно, добре, що міліціонеру є куди податися. Проте для системи, патріотами якої ми є, це явище згубне.
- Тобто виникнення нових "силових" структур не дуже добре позначається на ситуації з кадровим складом у самій міліції?
- Це дійсно так. Спочатку поділили міліцію на "просту" та на ту, що бореться з організованою злочинністю. Потім утворили податкову міліцію, до якої пішли наші кращі фахівці. Зараз формується Національне Бюро Розслідувань, і значна частина професіоналів перейде в цю структуру. А хто ж залишиться тут, хто буде боротися з повсякденною "середньостатистичною" злочинністю?
- На сесії Верховної Ради депутати неодноразово порушували питання про позбавлення міліціонерів окремих "пільгових" прав. Які привілеї мають міліціонери порівняно з пересічними громадянами?
- Дві основні пільги - це право на безкоштовний проїзд у міському транспорті та п'ятдесятивідсоткова знижка при оплаті житла. Якщо їх заберуть, то, як порахувало Міністерство фінансів, у бюджеті з'явиться додаткових вісім мільйонів. Проте лише завдяки цим пільгам міліціонери ще якось тримаються. Вибачте, але той же міліціонер патрульно-постової служби десятки разів на день їздить у міському транспорті, адже у нього немає свого службового "Шевроле", як, наприклад, у поліцейських "дикого Заходу". І ті 556 мільйонів, які виділили цього року на МВС, - аби їх вистачило на заробітну плату. Щоправда, на сьогодні 50% витрат на міліцію може надійти з місцевих бюджетів. Але на це надії немає.
- Але ж багато хто, зокрема й окремі народні депутати, стверджує, що Україна не потребує такої великої кількості міліціонерів, що у нас ледь не "поліцейська держава"...
- Депутати можуть взяти Конституцію, яку вони ж і ухвалювали, та прочитати пункт 22 статті 85, де чітко записано, що до повноважень Верховної Ради належить визначення структури та чисельності співробітників МВС. Тому чи багато нас, чи небагато, хай встановлює парламент, який досі чомусь усувається від вирішення цього питання.
- Все ж таки міліцію скорочують?
- Бюджет МВС дуже малий. Потрібно або виконувати Указ Президента й виплачувати заробітну плату, хоча б частково, або здійснювати скорочення штатів. Скрізь поліція скорочується тоді, коли немає злочинності. Сказати, що рівень злочинності у нас йде на спад, неможливо. До того ж звільняти міліціонерів буде не так вже й просто. Адже їм потрібно буде виплатити вихідну допомогу плюс всю суму заборгованості. Звільняючи одну людину, їй потрібно виплатити в середньому вісім окладів. У бюджеті міністерства таких коштів немає. То що ж робити? Звільнити без вихідної допомоги і примусити людину стати злочинцем? Адже міліціонери не проживуть на ту мізерну пенсію, яка в них є, а потрапити в "елітні" правоохоронні структури зможуть не всі. Тому, коли звільняють міліціонера, треба думати, насамперед, про його соціальну адаптацію, про те, куди він піде далі. Уявіть собі, що буде, якщо хоча б частина співробітників відділу з питань боротьби з організованою злочинністю підуть у кримінальні структури? А бійці "Беркуту" чи "Титану" - це ж готові тілоохоронці!
- Іноді складається враження, що наша міліція, з точки зору її соціального забезпечення, є "поза законом" - йдеться про той факт, що Закону про соціальний захист міліціонерів не існує...
- Ще попередній склад Верховної Ради ухвалив Закон "Про соціальний захист військовослужбовців". На міліціонерів чинність цього законодавчого акту не поширюється. Планувалося розробити та ухвалити окремий Закон про соціальний захист міліціонерів, але протягом семи років незалежності цього так і не зробили. Деякі положення про соціальний захист є у двох статтях Закону "Про міліцію", але й вони практично не реалізовані. Наприклад, довгий час у нас не існувало допомоги на поховання, яка надавалася всім, навіть "бомжам". До цього часу нам не виплачують відшкодування за втрату здоров'я (винятком є лише "чорнобильці"). Щодо соціального страхування, то цих коштів міліціонери не бачили вже понад рік. Навіть сім'ї міліціонерів, що загинули, роками не можуть отримати відшкодування за втрату годувальника. Відверто кажучи, я не розумію, чому ось уже протягом року, відтоді як ми підписали угоду з урядом та склали графік погашення заборгованості, міліціонери стабільно посідають "призове" третє місце за термінами цієї заборгованості: першими йдуть студенти, другими - науковці, а третіми - міліція. Приїхали шахтарі, постукали касками - їм дали гроші, почався новий навчальний рік - щось дали на освіту. Про міліціонерів, як завжди, забули. Адже вони законослухняні, вони ходять на роботу й не влаштовуватимуть пікети. На жаль, на відміну від шахтарів, або тих же військовослужбовців, у нас немає свого "лобі" у Верховній Раді. Тому профспілка, інколи "лобом", намагається пробити "глуху стіну" та примусити прислуховуватися до себе. Щоб там не було, але в міліцію хоча б 10 чоловік із 100 вірять. І ми раді, що є владні структури, яким вірять ще менше.
- Як ситуація соціальної незахищеності впливає на психологічний стан міліціонерів? Чи підвищується через це рівень правопорушень із боку самих охоронців порядку?
- Кажуть, що міліціонери беруть хабарі. Вони не лише беруть хабарі. Є міліціонери-вбивці, міліціонери, які скоюють безліч злочинів. І про це треба казати. Проте не міліціонер - головний корупціонер у цій країні. Фінансова та матеріальна невизначеність не стимулює працівників міліції на подвиг, хоча на подвиг вони йдуть кожен день. До того ж, організована злочинність сьогодні оснащена набагато краще міліції. Коли я був простим командиром взводу, всі "боси" організованої злочинності були простими "наперсточниками". А тепер вже перший заступник міністра Юрій Вандін говорить про те, що колишній "наперсточник" є мером одного з міст. Тобто "наперсточники" йдуть до влади. У них є все: машини, комп'ютери, засоби мобільного зв'язку. У міліціонерів майже нічого цього немає. Залишився тільки ентузіазм і віра в те, що "злодій повинен сидіти в тюрмі".
