МIЙ ПРАДIД БУВ ДУЖЕ СИЛЬНИМ

Якою мала бути доля однорукого каліки, котрий народився в бідній селянській родині? На перший погляд видається, що можна, не вагаючись, відповісти: жебрацька. Робота на землі тяжка і для людей без фізичних вад, але прадід жив так, як і всі люди. Виконував усю хліборобську роботу. Орав волами, тримаючи чепігу плуга однією рукою. Косив, притримуючи косу ліктьовим згином покаліченої руки. Можна уявити, скількох зусиль — фізичних і вольових — йому це коштувало!

Прадід одружився з дівчиною-сиротою, яка ходила «на заробітки» на буряки. Коли народилася перша дитина, збудував хату, в якій повиростали його діти, внуки і майже всі правнуки. А в прадіда було чи не двадцятеро дітей, щоправда, вижило тільки четверо, інші померли малими. Із чотирьох дорослих дітей один син загинув на австрійському фронті під час Першої світової, другий син повернувся з турецького фронту з підірваним здоров'ям і згодом помер від тифу. Доля була щедрою на нещастя. Обидві доньки вийшли заміж, але тільки одна народила дітей.

У селі його остерігалися: прадід був дуже сильний, до того ж міг прореагувати несподівано різко. А помер прадід під час голодомору 1933 року. Пішов із села в пошуках хліба. Проте виснажений голодуванням організм уже не витримав нових навантажень. Іванові Петровичу стало зле, він потрапив до лікарні, де й помер. За приблизними підрахунками прадідові тоді було близько 80, а може, й більше років.

Хтось скаже: «А чи варто писати про якогось каліку-селянина?» Часто життя для багатьох людей буває складним. Ми живемо саме в такий період. У тяжкий час люди черпають наснагу в життєписах тих, хто вмів долати труднощі. Якщо вам тяжко, згадайте однорукого селянина Івана Скуратовського. Він подолав своє каліцтво. Зміг жити і працювати, як і всі.

ВіД РЕДАКЦIЇ.

Дорогі читачі! Щоразу дивуємося, наскільки швидко ви реагуєте на всі наші ініціативи, як уважно читаєте матеріали нашої газети. Сьогодні ми друкуємо першого листа, який надійшов на новий конкурс уже через два дні після його оголошення. Отже, Анатолій Зборовський, автор цього листа, сів писати до редакції свої спомини чи не одразу ж після читання «Дня». Як не оцінити таке!

І ще одне приємне повідомлення: на підтримку конкурсу «Сімейний альбом України» відгукнулися два відомі київські видавництва: «Мистецтво» та «Альтернатива», — котрі для переможців конкурсу вже надали стоси прекрасних книжок. Чекаємо на ваші листи й зичимо всім успіхів!