…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

На старті шкільного марафону

Напередодні 1 вересня «День» з’ясував, які зміни чекають на учнів та їхніх батьків
31 серпня, 2017 - 10:20

До першого класу мене проводжала, крім батьків, родина тітки у повному складі. Мою доньку-першокласницю вперше до школи поведемо ми, батьки, та менша сестричка, а ще — дідусь і бабуся.

Що такого в цьому святі першого дзвоника? Білі банти, краватки, старшокласник несе на плечі маленьке дівчатко з дзвоником у руці, танці, співи, привітальне слово директора, короткий перший урок, який ще не налаштовує на навчання, але й святкового настрою якось не додає...

Насправді важливість усіх цих речей — і шкільного свята, і вибору самої школи, і всього процесу навчання пліч-о-пліч з учителями та однокласниками — усвідомлюється значно пізніше. Школа — як низький старт в естафеті. Зумієш звикнути і пробігти всю навчальну доріжку з перепонами — матимеш більше шансів влаштуватися в житті. Важливо, щоб і школа мала сприятливу атмосферу для навчання, стимулювала учнів здобувати знання, а батьків і вчителів — до співпраці. Ми дослідили, яким буде цьогорічний шкільний марафон.

ЗНАННЯ — ІНТЕГРОВАНІ

Цього року за шкільні парти сядуть 408 208 першокласників. А це означає, що понад 400 тисяч українських родин оббивали пороги шкіл, вникаючи, як там вчать, які є гуртки, чи хороші вчителі в педколективі. Більшість батьків подолали ще одну дистанцію, відвідуючи з дітьми підготовчі курси до школи. Це таке собі тренування сили волі й терпіння всієї родини перед справжнім навчанням.

Першачки тільки-но переступили поріг школи, а дорослі вже замислюються: ким же вони стануть? У Міністерстві освіти і науки запевняють, що школа має виховувати дитину-лідера, особистість, котра вміє креативно мислити, застосовувати здобуті у школі знання на практиці. Зі свого боку міністерство робить усе можливе, щоб змінити якість середньої освіти, перенавчити вчителів, дати їм нові інструменти для виховання інакшого покоління учнів. Поки цей процес іде тяжко, але важливо, що він розпочався.


ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Торік профільне міністерство суттєво розвантажило програму початкової школи, взялося за оновлення програм базової освіти, дало низку рекомендацій для вчителів, як працювати в новій системі: від зміни кольору ручки для оцінювання дітей — до нового списку творів для уроків читання. Оскільки це рекомендації, то виконували їх далеко не всі. Цього року МОН підготувало новий стандарт загальної початкової освіти. Його апробуватимуть сто шкіл — по чотири школи в кожній області й у Києві. Головна ідея нового стандарту — інтеграція, тому діти вивчатимуть інтегрований курс «Я пізнаю світ», котрий включає сім предметів. Окремими дисциплінами залишаються «мова», «математика», «Іноземна мова», «фізкультура» та «мистецтво».

А вже з 2018 року за оновленим стандартом почнуть вчитися абсолютно всі першокласники. Крім того, уряд планує профінансувати на мільярд гривень програму модернізації початкової освіти, збільшити на 25% зарплати вчителям. До Дня вчителя парламент має проголосувати за новий закон «Про освіту». Так обіцяє міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Закон змінює структуру та якість навчання з першого до дванадцятого класу. Так, наші діти навчатимуться на один рік більше, ніж зараз.

БАТЬКИ — АКТИВНІ

Тож по-старому вже не буде. Зміниться школа, за нею мусять змінюватися вчителі, а також батьки. Зараз вони не бояться вимагати контролю за коштами шкільних і класних фондів, втручатися у процес навчання, заявляти, що шкільна форма — це пережиток радянських часів тощо. Але таких сміливців небагато. Проте без комунікації між учителями й батьками в системі освіти мало що зміниться.

«Свої думки щодо необхідності реформування освіти батьки на 90% формують зі слів учителів. Якщо дитині трапився педагог, який заявляє: «Я так 30 років вчу, і нічого міняти не треба», — то батьки переважно говоритимуть про безглуздість змін. Якщо до цього додати аргумент: «Нас так вчили, і ми людьми виросли», — то дивно, що у школах взагалі відмовилися від тілесних покарань, а ми досі не пишемо гусячими перами. Проте якщо батьки зацікавляться змінами в освіті глибше, то знайдуть там багато цікавих і корисних речей, — акцентує Олена БОНДАРЕНКО, співголова громадської організації «Батьки SOS». — Ці речі спрямовані на те, щоб не відбити дітям бажання вчитися ще в першому класі. Наприклад, та сама зелена ручка, якою не помилки мають виправляти, а підкреслювати те, що дитині вдалося. Чи порада таки не давати першокласникам домашніх завдань, щоб полегшити адаптаційний період у школі. Природне бажання дитини пізнати світ у школі нівелюється переконанням, що «знання — тяжка праця». По вісім-дев’ять годин на день, на рівні з робочим днем дорослої людини. Діти фізично не витримують такого «тягаря знань», тому зміни в освіті просто життєво необхідні».

ДІТИ — ЩАСЛИВІ

Одним із рушіїв змін останніми роками стали саме батьківські ініціативні групи. Приміром, журналістка та активістка такої батьківської спільноти Іванна Коберник — зараз радниця міністра освіти і науки. Тому Зоя ЗВИНЯЦЬКІВСЬКА, співзасновниця громадського об’єднання «Батьківський контроль», закликає батьків активно долучатися до навчального процесу, бо це справді приносить результати. А ще треба вимагати від школи реального виконання запроваджених змін.

«У першому класі навчання має відбуватися без домашніх завдань, це вимога закону. Тому не просіть вчителя дати домашнє завдання. Навпаки — прямо кажіть, що не будете їх виконувати і посилайтесь на закон, — каже Зоя Звиняцьківська. — Молодша школа має на меті зацікавити дитину навчанням і заохотити до навчального середовища. Якщо вчитель каже, що треба купити десять додаткових посібників, запитуйте, для чого вони потрібні. Питання не у 200 гривнях, а в тому, що в кожному посібнику є вправи, які потрібно виконувати, а в програмі цього немає. Тобто кожен посібник — це додатковий стрес для шестирічної дитини, якій і так важко. Варто нагадати, що немає такого навчального предмета, як каліграфія. Це означає, що коли дитина робить помарку — це не помилка. Скасовано читання на швидкість, бо потрібно розуміти текст, а не просто тарабанити певну кількість слів. Усі зміни щодо розвантаження навчальної програми є на сайті Міносвіти. Подивіться на них, роздрукуйте і подаруйте своєму вчителю на свято першого дзвоника».

Активістка, як мама шестикласника, радить батькам не перейматися кількістю канцелярії, красою портфеля та мереживом на формі. Краще зосередити увагу на дитині, яку дорослі дуже люблять і на яку чекають стрес та велике навантаження. І врешті — бути адвокатами своїх школяриків. Адже дитина має право на щасливе дитинство, яке в шість років аж ніяк не закінчується.

Інна ЛИХОВИД, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»
Газета: 
Рубрика: