На урок – у камуфляжі

Предмет під красномовною назвою «Захист Вітчизни» раніше називався «Початкова військова підготовка» (ПВП), пізніше — «Допризовна підготовка юнаків» (ДПЮ). Не секрет, що в радянські часи цим урокам приділялося значно більше уваги: на посаду вчителя брали офіцерів запасу або педагогів, які служили в армії. Як відомо, останнім часом до вивчення предмету «Захист Вітчизни» ставилися не завжди серйозно; іноді заняття віддавали просто для більшої кількості годин учителям фізкультури, а то й філологам...

Прикладом відповідального ставлення до цієї, як виявилося зараз, важливої дисципліни, може стати Бориспільська гімназія «Перспектива». Про її досвід ми дізналися, побувавши на уроках десятих та одинадцятих класів

На заняття хлопці приходять у камуфляжній формі (дівчата-старшокласниці вивчають першу медичну допомогу). Урок розпочинається стройовою підготовкою, звучать вітання: «Здрастуйте, товариші!» і «Здоров’я бажаємо, товаришу полковнику!» Юнаки повторюють звернення до командира, рапортують, марширують. Вивчають різні види сучасної зброї, військові звання, способи індивідуального захисту.

За словами педагога підполковника Віктора Давиденка, матеріального забезпечення практично немає; обладнання і наочний матеріал залишився ще з радянських часів. Він як офіцер-відставник має власний досвід, це й допомагає йому в роботі. У великій міській гімназії немає тиру, тож стріляти доводиться в невеличкому кабінеті, яку вчитель пристосував для занять. Є лише одна пневматична гвинтівка. Не вистачає підручників і гранат для метання, хоча протигазів вистачає...

Кожен клас поділяється на занятті ще й на відділення, які мають свої стройові пісні. «Найбільш улюблена серед старшокласників пісня «Розпрягайте, хлопці, коні». Вона ритмічна, допомагає йти в ногу навіть тоді, коли втомилися, бо піднімає дух, підбадьорює», — говорить військовий керівник.

Хлопці розповідають, що із захопленням відвідують уроки «Захист Вітчизни», які проводить Віктор Петрович. «Він ніби суворий і вимогливий, але добре розповідає і вміє зацікавити, — діляться старшокласники. — На уроках ми копаємо окопи, кидаємо гранати, стріляємо, підтягуємося, бігаємо і повзаємо, займаємося стройовою. Учитель дає нам цікаві «військові» завдання, ми вивчаємо тактику ведення бою».

На заняттях також знайомляться з основами цивільної оборони, переглядають документальні фільми, які допомагають глибше усвідомити, повторити вивчене й швидше запам’ятати новий матеріал. Уроки тісно переплетені з історією України. «Вивчення предмета «Захист Вітчизни» було в занедбаному стані, — говорить підполковник, за плечима якого 29 років служби в Прикордонних військах. — Тепер нарешті всі зрозуміли, що таке армія, що вона потрібна, що уроки військової підготовки важливі». Учитель вважає, що сьогодні вкрай необхідно проводити тренування, наближені до реальних воєнних дій, до того, що вимагає життя. Адже уроки є своєрідним стартом перед службою в армії, допомагають юнакам відчути себе захисниками родини та рідної землі, вчать бути відповідальними й витривалими.

Важливо, щоб військово-патріотичне виховання в школах відійшло від радянської символіки, щоб педагоги спілкувалися з дітьми державною мовою... Проте нерідко уроки «Захист Вітчизни» проходять російською, а наочним матеріалом слугують стенди і плакати ще часів СРСР. То про захист якої Вітчизни йдеться?..

КОМЕНТАР

Леонід ГРИЦЕНКО, завідувач методкабінету Бориспільського райвідділу освіти:

— Матеріальна база шкіл сьогодні дуже слабка. На початку незалежності України в школах з невідомих причин забрали зброю. Були розмови, що це стосується безпеки... А в кожній школі було вісім-десять дрібнокаліберних рушниць, два-чотири навчальні АК... Лише у п’яти сільських школах району залишилися тири.

Цього року ми на базі військкомату організували стрільби та розбирання-збирання автомата. Але це раз на рік! Наступні стрільби плануємо організувати у Вишеньківській школі.

Без державної підтримки ми не зможемо забезпечити належне викладання військової підготовки в освітніх закладах. Нещодавно ми отримали розпорядження щодо підняття національно-патріотичного виховання учнівської молоді, зокрема на уроках «Захист Вітчизни», підписане віце-прем’єр-міністром Олександром Сичем. У документі йдеться про матеріальне забезпечення, допомогу не лише МОН і державних органів влади, а й Міністерства оборони щодо добору педагогічних кадрів, укомплектування навчальних кабінетів предмета «Захист Вітчизни» навчальною зброєю та засобами індивідуального захисту, проведення стройової та вогнепальної підготовки учнів, військово-польових зборів на базі військових частин.

Уроки «Захист Вітчизни» часто проводять вчителі фізкультури та праці, дехто навіть не служив в армії, тому їм складно підготувати й провести урок. Але це не значить, що їхні заняття нецікаві. Звісно, все можна зробити. Військові за фахом є лише в двох школах нашого району.

Сьогодні на війні виховалося нове покоління військових, справжніх патріотів. Вони на практиці освоїли тактику ведення бою, тому частина з них, повернувшися з війни, може бути чудовими педагогами. Але чи захочуть чоловіки йти на роботу, коли мізерна заробітна плата? Раніше в школах було півставки заступника директора з військово-патріотичного виховання. Сьогодні ж лише один-два уроки на тиждень у 10-х та 11-х класах.

Бойові дії на сході України підняли авторитет армії. На хвилі цього патріотизму нам потрібно виховати в юнаків бажання служити у війську. Але проблема ще й у тому, що частина школярів іде навчатися до коледжів після 9-го класу, і в 10—11-х класах, коли читають курс «Захист Вітчизни», хлопців залишається зовсім мало.

Звісно, ми приділяємо велике значення національно-патріотичному вихованню самих керівників військової підготовки. Та я вважаю, що вчитель будь-якого предмета повинен добре знати історію й бути патріотом України! Тоді ми зможемо виховати справжнього захисника Вітчизни.