На усному слові?

Посеред лісу в селі Немілля насипи піску, щебіння та огороджена територія. Польська спільнота розпочала будівництво меморіалу загиблим у Другій світовій війні. Цікаво, що на тому місці знаходився скромний обеліск. Його знесли. Це обурило місцевих активістів і вони звернулися до Інституту національної пам’яті. А там уже провели власне розслідування і дізнались, що пам’ятний знак поляки хочуть встановити на усному слові. «Документів немає жодних – не те щоб рішення Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій, а навіть рішення сільради немає. Приїхала техніка, розгорнула будівельний майданчик під грандіозне будівництво нового меморіалу, а влада Рівненщини бездіє», – заявляє співробітник Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

Територія, де будується пам’ятник знак, належить Бистрицькій сільській раді. Її голова Іван Василюта про будівництво знає, а от пояснити, чи воно законне, не може. «Там колись у 43-му році було таке село польське Мазурське Немілля, це воно аж у лісі. Там колись стояв дерев’яний хрест, він був загороджений штахетами. Поляки хочуть його трішки окультурити. То не меморіал. Там хочуть поставити три хрести із написами. Вони написали нам такого листа. І в адміністрації знають, жителі села знають, депутати знають. Всі кажуть: звичайно, воно треба, хай буде, це ж люди, це ж пам'ять. І ніхто не заперечує у нас у селі», – коментує голова Бистрицької сільради. Відповіді, чи законне таке спорудження, ми відшуковували уже в Березнівській районній адміністрації. У відділі містобудування та архітектури заявляють: жодного письмового звернення від польської громади вони не отримували. «На сьогодні до нас у відділ ніхто з польської громади не звертався, ми не надавали жодних усних чи письмових консультацій про встановлення пам’ятного знака. Обов’язково такі речі потрібно погоджувати в районній адміністрації. Для прикладу, потрібно оголосити тендер на макет пам’ятного знаку, винести це рішення на сесії районної чи селищної ради», – пояснює головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури Ірина Ткачук. Ніхто і гадки немає, як виглядатиме меморіал. Тим часом площу розміром в 30 – 40 метрів квадратних почали готувати під фундамент.

Спеціаліст із Інституту національної пам’яті Павло Подобєд обурюється, що сільський голова дозволив розпочати на території власного села це спорудження, ігноруючи усі норми закону: «Сільська рада мала б розглянути це питання, вивчити місце розташування пам’ятного знака. Водночас якщо іноземна громада прагне встановити меморіал, то, аби уникнути хаосу, Кабінет Міністрів ухвалив низку нормативно правових актів. Цебто ініціатор мав би подати до державної міжвідомчої комісії технічну документацію, написи, макет меморіалу, кошторис. Відповідно лише після ухвалення позитивного рішення підрядник мав би приступати до виконання будівельних робіт. Але, на жаль, тут ми бачимо проблему в двох площинах: по-перше, вперте небажання наших польських партнерів поважати українське законодавство. Другий аспект – бездіяльність наших органів місцевого самоврядування».

Для порівняння: цього року в Польщі був публічно знищений пам'ятник воякам УПА на цвинтарі с. Грушовичі – бо пам'ятник не мав дозвільних документів.