«Нам потрібна справжня еліта»
Визначаючи сім причин нинішньої кризи в Україні, І. Богословська обходить увагою одну вагому — крадіжку і корупцію. Адже через них люди вже не вірять ні найталановитішим розробкам стратегії і тактики нашого розвитку, ні тим, хто їх готує і здійснює. Поважати владу можна в країні, де отримують пристойні зарплати і пенсії, де створено умови їх чесно заробити, де пишаються армією та міліцією. Націю розклали тим, що спочатку карали невинних, а тепер не караємо винних, і зло, не зустрічаючи опору, нахабніє.
Більш ніж актуальною є тема підвищення почуття відповідальності. Про неї якось забули. Перш ніж сідати у владне крісло, не зайве буде спитати себе: «А чи зможу? Чи маю здібності? Чи вистачить розуму і знань?» Так ні, не хочуть завчасно зробити «інвентаризацію» своєї професійної спроможності. Яскравий приклад — останні вибори до Верховної Ради. Скільки претендентів було! Добре, що багато з них відсіялися, але поряд з достойними людьми вдалося отримати омріяний мандат і тим, хто відверто дрімає в залі, тому що «теми в голові немає». А потім ми дивуємося якості наших законів.
Інна Богословська стверджує, що «ідеологія побудови суспільства загальної рівності була «з’їдена зсередини» подвійною мораллю». А хіба ми позбулися її? З трибун, телеекранів, на мітингах усі кричать, що вони за Україну, її процвітання, за народ, а самі відправляють накрадене в офшори замість того, щоб підтримати вітчизняні науку, культуру, талановитих людей.
Що б ми не говорили про побудову громадянського суспільства, але не можна, на мій погляд, його будувати на очорненні минулого. Багато його ідей можна було б узяти і сьогоднi. Так, в усі часи минуле підлягало критичному аналізу, але ніколи не переступали межу, за якою втрачалася національна гордість.
І. Богословська справедливо ратує за необхідність самовдосконалення людини, яка повинна суворіше, вимогливіше ставитися до себе, бути доброзичливою до оточуючих. Більш ніж необхідно підтягувати загальну культуру людини — часто її низький рівень перетворює її, незалежно від соціального статусу, на хама. Прикладів не перелічити — досить походити по інстанціях, оформляючи субсидії, пільги. Панує стійкий дефіцит ввічливості, невикорінна зарозумілість і чванство чиновників. Утiм, у торгівлі вже навчилися ввічливості. Воно й зрозуміло — стало особисто вигідно у приватному магазині усміхатися покупцю. Оплачена ввічливість, звичайно, не кращий продукт людської культури. Ось коли будемо культурними «за просто так», без будь-якої матеріальної вигоди, а виключно «для себе», заради своєї людської гідності, тоді й не будуть обожнюватися гроші, які І. Богословська називає енергетичним еквівалентом людської активності.
Так, нам потрібні розумні, освічені, духовно багаті діячі — справжня, реальна еліта, а не фіктивні лідери, яким для початку не завадило б прочитати повчання Дейла Карнегі. Тому що невігластво — це страшна демонічна сила, яка може стати (і стає!) причиною багатьох трагедій.
Пробачте, якщо мої роздуми здалися наївними, приклади — непереконливими. Я намагалася бути щирою.
