Шлях героя — це здійснити силою своєї віри прірву між тим, що людина бажає, і тим, що є реальне.
Ярослав Стецько, український політичний та військовий діяч

«Наш єдиний механізм – це закон»

Катерина Амосова пояснює свою траєкторію змін у НМУ імені О.О.Богомольця
10 січня, 2019 - 10:31
27 ЛЮТОГО 2018 РОКУ, НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. ЗА ДЕНЬ ДО ТОГО ЧАСТИНА СТУДЕНТІВ І ВИКЛАДАЧІВ ОГОЛОСИЛИ БЕЗСТРОКОВИЙ СТРАЙК, ВИМАГАЮЧИ, ЩОБ МОЗ СКАСУВАЛО НАКАЗ ПРО УСУНЕННЯ З ПОСАДИ КАТЕРИНИ АМОСОВОЇ. 27 ЛЮТОГО ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПІДТРИМАВ ПРОПОЗИЦІЮ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА З ПРОХАННЯМ УЗЯТИ ПІД ОСОБИСТИЙ КОНТРОЛЬ СИТУАЦІЮ З ВИШЕМ, ТОЖ НЕЗАБАРОМ СТРАЙК ПРИПИНИЛИ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
КАТЕРИНА АМОСОВА

Спокійне життя Національному медичному університету імені Олександра Богомольця, схоже, тільки сниться. Так, 20 грудня Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою уже не вперше скасував наказ Міністерства охорони здоров’я про звільнення Катерини Амосової з посади ректора. МОЗ України заявив, що оскаржуватиме рішення суду та звернеться до Національної поліції зі скаргою на відповідного суддю.

За два тижні після судового рішення в університеті відбулося чимало інших подій. 27 грудня відбулося засідання ученої ради. Утім, скликала його не відновлена на посаді ректора Катерина Амосова, а в. о. першого проректора Юрій Кучин, призначений на цю посаду Мінздоров’я. До речі, на засіданні був присутній заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Учені, які не з’явилися на засідання, отримали повідомлення від призначеної МОЗ адміністрації, що мають пояснити причини своєї відсутності. На сайті НМУ від імені Катерини Амосової є кілька юридичних роз’яснень, чому засідання ученої радої фальшиве і чому колеги не повинні нічого пояснювати Кучину.

Разом із тим МОЗ поширює інформацію про реорганізацію університету. Можливо, його об’єднають із Національним музеєм медицини України. Це означає скорочення штату та перепланування фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти. Одже, повний контроль над вишем.

Команда Катерини Амосової вважає реорганізацію протиправною та пропагує іншу траєкторію змін у НМУ. До початку протистояння з МОЗ в університеті запровадили кілька новацій: для боротьби з прогульниками ввели плату за відпрацювання пропущених занять, створили так званий електронний деканат, який унеможливлював виправлення та фальсифікацію оцінок, вимагали від викладачів знання англійської мови, а цієї весни планували провести пілотний екзамен ОСКІ (об’єктивний структурований клінічний іспит), який наразі пропонує запровадити в медичних університетах Мінздоров’я.

Однак більшість планів зависли в повітрі. Катерина Амосова розповіла «Дню» про усі університетські перипетії. Та почали розмову з останніх судових новин.

«ЛЮДЕЙ ЛИШИЛИ ПРАВ ДЛЯ СВОГО ЗАХИСТУ»

— Рішення Окружного адміністративного суду справді вийшло в іншу площину, — констатує Катерина Амосова. — Після мого другого звільнення було подано позов до Печерського районного суду міста Києва. Розгляд справи затягує МОЗ. У цьому суді лежать позови від майже десяти членів нашої команди. До слова, МОЗівські маріонетки звільнили п’ять із шести проректорів. Також звільнений головний бухгалтер, головний економіст, начальник кадрів, начальник канцелярії, начальник наукового відділу, начальник учбового відділу. Але це наслідок незаконних наказів.

Як адміністратор, я маю досвід, що звільнити людину, яка обрана на посаду, без рішення колегіального органу практично неможливо, оскільки кодекс законів про працю її добре захищає. Однак мої колеги отримали трудову книжку поштою, їх не повідомляли про звільнення під розпис, без пояснень, на підставі чого їх звільняють, що є порушенням закону. Частину команди фізично не пустили в захоплену будівлю ректорату на робочі місця. Тобто їм створили умови, в яких вони не можуть працювати. А особисті речі склали в коробки, частина взуття покрадена... Людей лишили прав для свого захисту. Чомусь про це всі мовчать. Мабуть, це один із найбільших стимулів, чому я доводжу це до кінця.

Крім цього, порушено закон про вищу освіту, де прописано, що не може міністр призначати в.о.ректора. За відсутності ректора є перший проректор. А далі пішла вся фальсифікація, фейкові накази про визнання в.о.ректора Юрія Кучина, потім Олександра Науменка. В нас є план повернення, але ми наразі не будемо його озвучувати.

«НМУ — ПРИВАБЛИВИЙ ОБ’ЄКТ ДЛЯ РЕЙДЕРСТВА»

— Яка ситуація на сьогодні в НМУ? Чи працюють одразу дві адміністрації? Хто керує навчальним процесом, виплатами стипендій і зарплат? Як проводяться засідання кафедр, на кого орієнтуються викладачі?

— Щодо виплати зарплат і стипендій, то Державна казначейська служба на кінець вересня минулого року, коли Амосову було поновлено вперше, не прийняла мій підпис для виплати заробітної плати. Служба продовжила користуватися листом за підписом Супрун (в.о.міністра охорони здоров’я. — Ред.), де обов’язки виконує незаконно призначений в.о.ректора Олександр Науменко, а обов’язки бухгалтера виконує наша колишня касир, яка має вісім класів освіти. Один платіж наша команда все-таки зробила, а інший за п’ять днів прийняли за підписом Науменка.

У нас був механізм, щоб звернутися в юридичній площині до казначейства, але при цьому на час розгляду припинили б обслуговування університету, постраждали б співробітники та студенти. Ми не могли на це піти. На кінець року стипендії та зарплати виплачено. А яка проблема, щоб ми їх почали платити?

У правовій державі мало б бути так: є судова ухвала, в.о.міністра має наказати своєму ставленику на посаді в.о.ректора, нині це Юрій Кучин, щоб передав мені «справи». Звісно, буде апеляція, і якщо МОЗ її виграє, то в третю судову інстанцію звернусь я, а на час розгляду виконаю рішення суду. Але цивілізований сценарій МОЗ не розглядає. Тому єдиний наш шлях — це реалізувати судове рішення за законом. Наш єдиний механізм — закон.

Річний бюджет НМУ — понад 700 мільйонів гривень. Дві третини ми заробляємо самі. Тому ми є привабливим об’єктом рейдерства. Перед тим, як наша команда прийшла до влади влітку 2014 року, багато «особистих питань» вирішувалися занесенням грошей, навіть із кожного стоматологічного крісла в університетському стоматологічному центрі носили гроші до ректора. Тоді цей центр із 300 кріслами і 300 співробітниками заробляв аж один мільйон гривень на рік.

Завдяки жорсткому менеджменту ми вийшли на сім мільйонів на рік, а план був — десять мільйонів. Директор центру був як деканом, так і завкафедрою. Клієнти за кошти університету лікувалися, і це все йшло в чиїсь кишені. Так, ми лікуємо безоплатно АТОвців, дітей, але більшість має платити в касу. Ми ж за ці кошти купуємо нові технології для центру. Ми створили електронну реєстрацію, комп’ютерний зв’язок з касою, але в останні чотири місяці все це зруйновано.

УНІВЕРСИТЕТСЬКІ НОВАЦІЇ

— Як ці чвари, конфлікти, судові рішення позначилися на університеті? Зрозуміло, що він має працювати попри будь-які форс-мажори, але як це вдається?

— Відразу після мого першого відсторонення в лютому і призначення в.о.ректора Михайла Захараша, якого наші студенти не пустили до ректорату, міністерство повернуло своїм наказом в.о.першого проректора Ярослава Цехмістра, як це мало бути за Законом «Про вищу освіту». Для нас це був хороший час. Цехмістер виконував обов’язки ректора аж до середини серпня. Тривала вступна кампанія, це був перший раз, коли запровадили поріг у 150 балів на ЗНО.

До речі, наш університет ще рік тому за рішенням ученої ради запровадив поріг у 140 балів за ЗНО з біології. Ми єдині в Україні проводили такий набір. Цьому передувало наукове дослідження. Ми проаналізували зв’язок між різними варіантами критеріїв вступу (ЗНО 140 чи 150 балів, із одного предмету і з усіх трьох предметів) і результатами іспиту «КРОК 2». Існує тісний статистичний зв’язок між ЗНО з біології на 150 балів і нескладанням із першого разу іспиту «КРОК  2». Ми планували готувати публікації в педагогічних журналах про це, але потім усе закрутилося так, що не до того було. Але торік наша команда провела фантастичний набір. Ми набрали студентів, незважаючи на 150 балів. І попри це ми обмежили поселення в гуртожитки після соціального вибуху в лютому 2014 року, коли в кімнаті на трьох жили шестеро осіб. Із 2014 року абітурієнти дають підписку, що вони знають, що їм не буде гуртожитку.

Та за два дні до кінця вступної кампанії МОЗ заводить свого Кучина, щоб він підписав на камеру наказ про завершення успішної вступної кампанії, до якої не мав жодного стосунку. Після свого усунення з посади в.о.ректора за рішенням суду 5 вересня Кучин сфальшував «наказ по університету» про звільнення обраного першого проректора Цехмістера під незаконним приводом. Це зроблено, щоб усунути Цехмістера від керівництва університетом на час судових розглядів.

У рамках боротьби з академічною недоброчесністю ми запровадили електронний деканат, щоб перевести в електронний формат усі поточні оцінки, особливо за підсумкові модульні контрольні, які замінюють іспити. Оцінки з’являлися наприкінці робочого дня, щоб потім вони не виправлялися        — бо тут був серйозний бізнес. Але розробника цієї програми звільнили разом з усіма, він отримав трудову книжку поштою, нині працює в іншому місці, а з ним пішла вся ця система.

Ми ввели також платні відпрацювання. На Заході, якщо студент пропустив певну кількість годин, він іде на повторний курс. У нас залишилися з радянських часів відпрацювання. Грошей за це викладачам не платять. Якості навчанню це не надає, ентузіазму також. Студенти приходили з невеликим пікетом під ректорат, але ми продовжували пояснювати. Академічна заборгованість два роки тому була близько 40%, на кінець 2017 — 9%. Студенти пропонували — давайте, буде тариф 20 гривень. Але є розрахунки, скільки коштує одна академічна година, залежно від статусу викладача це від 100 до 200 гривень. За 2017 рік студенти сплатили університету за відпрацювання майже мільйон гривень, але все відпрацьовано так, що ці кошти пішли викладачам у зарплату. Якщо студенти відпрацьовують за два тижні після пропуску, то це безплатно.

До речі, ми змогли завершити проект ОСКІ-1 для студентів ІІІ курсу, який готували разом з поляками. Іспити тривали в червні за взірцем Ягеллонського університету, а спочатку ми пройшли у них кілька тренінгів. Ми зробили 12 станцій, це кімнатки, які треба спеціально обладнати. Ми вивільнили місце в цоколі в корпусі на проспекті Перемоги, провели ремонт. У нас була незалежна аудитор, яка зробила хороший відгук. Ми планували з початку цього навчального року зробити пілот ОСКІ-2 для випускників, хотіли провести його у травні 2019 року. Планували отримати досвід і зіставити його з державними іспитами та результатами КРОКу, зробити корекцію, щоб за рік це було замість державного іспиту.

«ІСПИТИ МАЮТЬ ПЕРЕВІРЯТИ УМІННЯ ВИРІШУВАТИ КОНКРЕТНІ ЗАВДАННЯ»

— Про ОСКІ говорить і Мінздоров’я, але це тільки плани. Ці іспити мають відтіснити КРОКи? Яка між ними ключова різниця?

— В усьому світі ліцензійні іспити складаються з двох частин. Перша частина — тестові іспити, КРОК є наближеним до них. Це має бути тест, який перевіряє не запам’ятовування, наприклад, скільки лапок у таргана, а використання знань та умінь для вирішення конкретних завдань. Тому має бути віньєта, клінічна ситуація. На Заході це нетипова клінічна ситуація і кілька варіантів відповідей. Тести у форматі КРОК є в європейських університетах. У цих тестах прописана інформація про пацієнта, яку не отримав лікар, а нам треба оцінити, як він уміє отримати первинну інформацію, тобто поміряти артеріальний тиск, розшифрувати електрокардіограму, щоб використати це для постановки діагнозу.

Тому паралельно є друга частина — ОСКІ. В Україні замість нього існує так званий практично орієнтований клінічний іспит, коли студенту дається пацієнт, що лежить у клініці, лікар його оглядає, пише діагноз і план лікування. Валідність цього іспиту та його інформативність нульові, бо пацієнти дуже різні за своєю складністю, за характером і багатьма позиціями. Далі треба мати обмежений час для отримання цієї інформації. А оцінка ставиться одна і та сама.

На станціях ОСКІ замість пацієнтів використовують відтренованих викладачами імітаторів, які розповідають студентам однакові «симптоми» різних захворювань, по одному на кожну станцію, яких не менше десяти. Таким чином ці дві частини ліцензійних іспитів дозволяють оцінити студента доволі повно. Але оцінювання іде не тільки заради оцінки і певної гарантії для суспільства, що лікар більш-менш належного рівня. Це стимулює навчання. Викладачі мають по-іншому викладати, бо один вчився знімати електрокардіограму, а інший — ні. Тоді викладач знає, що студент повинен знати перелік запитань, які треба поставити пацієнту, в якого є, приміром, скарга на ядуху.

«АНГЛІЙСЬКІ» СТИМУЛИ

— У НМУ є власний досвід впровадження англійської мови в навчальний процес, зокрема щодо викладачів. Які результати?

— Ми вирішили, що викладачі повинні мати сертифікати принаймні рівня В2, пройти курси на зразок British Council чи інші авторитетні курси. На кінець 2017 року 257 викладачів мали сертифікати В2. Університет оплатив іспит Aptis (оцінка знання англійської мови).

Щодо кадрового росту, ми закладали так: якщо хочеш отримати звання доцента чи професора, має бути рівень англійської В2 та індекс Гірша. Тобто повинна зростати кількість викладачів, які мають публікації на Заході.

— Студенти-медики теж повинні добре знати англійську. МОЗ навіть оприлюднило кілька ресурсів для вивчення іноземної мови, щоб полегшити студентам пошук. Як стимулює студентів університет?

— У нас навчається киян — 20%, решта            — студенти з усієї України. Вивчення англійської маємо стимулювати, проте варто дати трошки часу. Але це найбільша проблема. Молодь вже знає англійську мову значно краще, ніж це було раніше. Є проблема з перекладом і видавництвом іноземних підручників.

Ми планували перейти на базові англомовні підручники. Позаторік зробили перший крок. Усі кафедри обрали для себе базовий підручник. Університет купив ці підручники по кілька екземплярів у бібліотеку. Я почала зв’язуватися з видавництвом Elsevier, щоб запитати, за скільки вони продадуть право перекладу, але вони навіть не відповіли. Як пояснили видавці, вони не розглядають Україну як ринок. Ось тут би знадобилася підтримка МОЗ.

Але в міністерстві займаються зовсім іншими речами. От є міністерська стратегія розвитку медичної освіти від МОЗ. У ній багато популізму та непрофесіоналізму, бо зробити реальну реформу без грошей неможливо. МОЗ каже, що треба боротися з контрактниками, на яких заробляє виш. 82% так званого загального фонду, тобто бюджетного фінансування, це зарплата, 16% — це стипендії та виплати сиротам, при тому, що регулярно наш виш недофінансовується, ми покриваємо це зі свого спецфонду. Комунальні платежі на 95% покриваються за рахунок того, що ми заробляємо самі (коштами з так званого спецфонду), бо це 42 мільйони гривень на рік. Але ніхто не каже, що НМУ зачиняється взимку.

Майже 50 мільйонів із спецфонду йде на закупівлю обладнання для навчання й науки, бо бюджет не виділяє на це жодної гривні. А спецфонд — це переважно гроші контрактників, проти яких воює МОЗ. Немає проблем, дайте нам бюджетні гроші, й обійдемося без контрактників. Яку можна давати медичну освіту, коли держава навіть на той пресловутий КРОК не дає грошей.

Але без збільшення зарплат викладачів проблему не вирішити. На нашій кафедрі торік три доценти пішли працювати в приватні медичні структури на посади завідувачів, бо не можуть задовольнити усі свої потреби на одну зарплату. Яка мотивація у наших викладачів? Нульова. Ми намагалися зарадити преміями, 2017 року виплатили премій із надбавками на 46 мільйонів гривень.

МОТИВАЦІЯ СТУДЕНТІВ

— Медична освіта має чимало складових — заклад вищої освіти, відповідно, викладачі, програми, методики, практична база, сам студент як майбутній лікар. І третя ланка — пацієнт. Як би ви оцінили роботу цього механізму в нинішніх умовах?

— Почнемо з якості абітурієнтів та їхньої мотивації. ЗНО розв’язує майже всі проблеми, але самі освітяни пишуть, що більше оцінюються знання та зазубрювання, і наскільки це оцінювання відповідає рівню абітурієнта? Це якість середньої освіти, що не залежить від нас. Хто до нас іде з балами ЗНО по 150 балів з декількох дисциплін, щоб отримати десять тисяч гривень на виході? Найкращі йдуть, щоб навчитися, взяти максимум, а потім емігрувати. В МОЗівській стратегії мала б бути заробітна плата лікаря, престижність його праці, але цього немає. Проте не треба оцінювати нашу якість освіти за рівнем лікарів, які вже працюють і закінчували університети 40 років тому.

Щодо студентів, то яка в них мотивація? Або поїхати, або потрапити на вузьку спеціальність, яку цінують пацієнти, наприклад, на дерматологію чи урологію. Нова команда МОЗ працює майже три роки. Але досі випускник, зазвичай, на контрактних умовах, без попереднього трирічного навчання в інтернатурі з хірургії, одразу отримує інтернатуру на нейрохірургію чи оториноларингологію, чого немає ніде в світі. Це вже можна давно змінити.

Я хочу розвінчати міф, що переважна більшість корупції у вишах пов’язана з тим, що гроші вимагають викладачі. Є аналітика українських класичних університетів, що більшість корупції йде від студентів, які не хочуть вчитися. А ще є студенти-менеджери, які пропонують свою послугу як посередники. Ми робили публічні кейси з викривання таких посередників і викладачів.

— Що приваблює іноземних і українських студентів у НМУ?

— Думаю, що приваблює столиця. Не буду казати, що у нас супервиш, але все-таки у нас концентрується потенціал, певно, сильніших викладачів, є чимало клінік та інститутів. Попри те що в нас немає місць у гуртожитку і дуже дороге життя, суттєво приваблює саме столиця. Життя в Києві для подальшого дає більше перспектив працевлаштуватися, завести знайомства, одружитися, бо в нас 80% студентів — це жінки.

«АВТОНОМІЯ, ЯКУ МИ ВИБОРЮЄМО»

— Які перспективи дає вишу автономія? Наскільки дієвий цей механізм?

— 2014 року ми отримали закон про вищу освіту, де, крім автономії вишів, яку ми виборюємо, є питання суто професійне. У законі прописано, що замість 900 аудиторних годин ставка викладача — це 600 годин. Це добре. Але при цьому не дозволяється збільшувати кількість викладачів у штаті. Тут два виходи -перепрацьовувати або збільшити наповненість студентів у групах. Ми пішли другим шляхом, проте у групі медиків з третього курсу не може бути 13 осіб, в ідеалі — це п’ять.

У законі про вищу освіту написано, що ми маємо право обслуговуватись через банки. Але по факту інше. На кінець 2017 року в нас залишалося перехідних грошей 300 мільйонів гривень, ми не могли їх витратити, вони девальвували. Але ми підтримуємо пенсійний фонд.

Ще один приклад. У нас є Інститут гігієни та екології. В основному там проводять замовні так звані госпрахункові дослідження. Але ми дали їм можливість заробляти гроші собі та університету. На кінець 2017     року вони заробили 50 мільйонів гривень. Який інший виш у графі наука може заробити такі кошти?

— Певно, це ефективний менеджмент, добре продумана робота кожної ланки університету.

— Ми пройшли спеціальні тренінги. Три роки тому був перший тренінг з управління якістю освіти. Менеджмент базується не на функціональних обов’язках, а все поділяється на процеси. От є науковий навчальний процес, господар цього процесу проректор, а до нього долучаються кафедри. Я впевнена, що мають бути програми для ректорів і проректорів щодо менеджменту людських ресурсів. Має бути окремо фінансовий директор. Як абсолютно доречно зробила МОЗівська команда у закладах охорони здоров’я — коли є не лише головний лікар, а й фінансовий директор.

«ПРАВДА — ЦЕ ПОТУЖНИЙ СТИМУЛ ПОВЕРНУТИСЯ»

— МОЗ у конфлікті одночасно з кількома закладами — НМУ, Одеським національним медичним університетом, Інститутом серця. Єгор Стадний із аналітичного центру CEDOS зазначав, що функції МОЗ щодо університетів — фінансувати та контролювати якість навчання. Але у цих конфліктах про якість навчання не йдеться, ведуться розмови про поділ посад, рейдерство тощо. Яким ви уявляєте розв’язання цих протиріч?

— Всі ці історії різні. Так, ми прийняли умову МОЗ із прохідними 150 балами. Міністерство мало б контролювати «КРОК», якщо студенти погано складають іспити, скаржаться, то все це саморегулюється. Але в цій історії, крім репутації університету, є моя особиста репутація. Проти мене велася інформаційна атака понад два роки. Частина замовників уже відома. Я вже свідчила у Генпрокуратурі. Були ще й прослуховування. Далі — жодне висунене обвинувачення не підтвердилося.

— У цьому ключі були маніпуляції зі студентами. Одні підтримували рішення Уляни Супрун, а вам закидали, що от є група прихильників, які виходять під час канікул мітингувати за Амосову. Яка ситуація зі студентами, наскільки вони обізнані в ситуації та переймаються конфліктом?

— Насправді 90% студентів байдуже. Є прихильники у кожної сторони. Нас з’єднує з ядром цих прихильників те, що ці хлопці, які є старшими лаборантами, аспірантами, 24 лютого 2014 року стали організаторами та координаторами масового протесту в НМУ проти тодішнього ректора Віталія Москаленка. Після того ми прихильні один до одного, бо ми команда. Вони ризикували звільненням з університету, як зараз команда Кучина звільнила двох студентів. Я ризикувала втратити роботу. Є ідейні прихильники команди Супрун, які проявляли свою позицію, але ж нікого не відраховано. Чи когось мучили на іспитах? Є демократія. Ця псевдоадміністрація — це креатура Лінчевського, це його проект. Але Супрун має нести відповідальність за те, що незаконними методами було передано адміністрування університетом.

Я стараюся тверезо оцінювати свої помилки. На мене навішаний ярлик, що я керую вишем декілька каденцій, що наша команда — це стара команда. Але це моя перша каденція. До того я не була в адміністрації НМУ, і якби не було студентського протесту, а викладачі його не підтримали, я б узагалі не брала участі у виборах ректора. Якщо я не повернуся, це означатиме, що всі звинувачення правдиві. Тож правда — це потужний стимул повернутися.


ДОВІДКА «Дня»

Хроніка боротьби за НМУ імені О.О. Богомольця

Нагадаємо, як розвивався конфлікт вишу з МОЗ і як ситуацію коментують у міністерстві.

20 лютого 2018 року в НМУ імені О.О. Богомольця, як і в решті закладів вищої медичної освіти України, планувався ліцензований інтеграційний іспит «КРОК 1. Стоматологія». Проте в НМУ іспит не відбувся через відсутність договорів з Центром тестування МОЗ, міністерство ініціювало перевірку вишу.

30 березня після публічного розгляду звіту Катерини Амосової комісія МОЗ України визнала роботу ректора НМУ у 2017 році незадовільною та рекомендувала міністерству достроково розірвати контракт із нею.

«Якісна трансформація охорони здоров’я можлива завдяки змінам у медичній освіті, але вона не відповідає вимогам суспільства і не налаштована на зміни, — пояснював заступник міністра охорони здоров’я Олександр ЛІНЧЕВСЬКИЙ. — Треба визнати, слабкі університети не можуть підготувати професіоналів. Корупція в медицині починається з медичного університету. Існуюча система освіти не сприяє реалізації й розвитку мотивованих студентів і викладачів. Університети сьогодні з осередків прогресивної думки, з середовища особистого й професійного розвитку і росту перетворюються на бізнес з продажу дипломів та захисту псевдонаукових дисертацій».

Тож Мінздоров’я налаштувалося змінювати медичну освіту зокрема на прикладі НМУ імені О.О. Богомольця. За місяць після відсторонення Амосової в міністерстві вирішили проводити нові вибори ректора. Таке рішення опублікували на сайті відомства 23 квітня. Вибори планувалися на 19 вересня.

Проте Печерський районний суд Києва в ухвалі від 23 квітня 2018 року заборонив Міністерству охорони здоров’я проводити конкурс на посаду ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. У відповідь МОЗ звернулося до прокуратури щодо можливої підробки ухвали суду про поновлення Катерини Амосової на посаді ректора.

Утім, 20 вересня 2018 року Печерський районний суд вдруге визнав незаконним звільнення Амосової. А 2 жовтня МОЗ підготувало повторний наказ про звільнення ректорки. Як ішлося на сайті відомства — через виявлені Державною аудиторською службою України порушення. Ще у березні 2016 року аудитори проводили ревізію фінансово-господарської діяльності НМУ за період з 1 жовтня 2012 року до 1 грудня 2015 року (Катерину Амосову обрали ректоркою у червні 2014-го). Загальна сума збитків, нанесених державі через невиконання вимог Держфінінспекції, сягала понад три мільйони гривень.

Дію жовтневого наказу МОЗ про звільнення Амосової зупинив Окружний адміністративний суд Києва, видавши 23 грудня відповідну ухвалу. Наразі Мінздоров’я оскаржує обидва судові рішення.

В.о. міністра охорони здоров’я Уляна СУПРУН раніше заявляла,  що ситуація в НМУ — це «спроба звільненої адміністрації утриматись при владі, начебто навчальні заклади, викладачі та студенти є якимось феодальним спадковим володінням». Супрун додала, що така поведінка є ще одним доказом необхідності серйозних трансформацій і втручання, також закликала студентів, інтернів і викладачів зберігати спокій та не боятися, адже Міністерство охорони здоров’я України та уряд здійснять усе, щоб покласти край злочинам і не допустити зриву навчального процесу.

У відомстві від початку конфлікту дотримуються думки, що НМУ повинен стати флагманом змін у медичній освіті. Суспільство має говорити про наукові здобутки закладу та якість навчання, а не про корупційну складову та пов’язані з цим персоналії.

«Медичний університет повинен бути освітньо, академічно та фінансово автономний. В університеті мають відбуватись чесні, прозорі та незалежні вибори, які дозволять колективу самостійно і свідомо обрати достойного керівника. Керівника, який зацікавлений у підвищенні якості освіти й осучасненні освітнього процесу відповідно до найкращих міжнародних практик. Це має бути першочерговою метою і мотивацією роботи ректора, — зазначив Олександр Лінчевський у виступі перед колективом вишу 27 грудня 2018 року. — МОЗ України не йде на компроміси з корупцією і не відступиться від принципової необхідності підвищення якості вищої медичної освіти в Україні. Ми відстоюватимемо права студентів на якісну освіту та майбутнє для цього університету. Ми також відстоюватимемо права пацієнтів на якісні медичні послуги».

Інна ЛИХОВИД, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments