Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

«Науці належить забезпечити існування людства, або підготувати йому заміну»,

вважає Віталій КОРДЮМ
4 вересня, 1999 - 00:00

Доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН і АМН
України Віталій Арнольдович Кордюм. Народився 1931 року. 1955 р. закінчив
біологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.
Вступив до аспірантури. Потім працював в Інституті мікробіології. З моменту
формування на базі Інституту сектора, а потім і Інституту молекулярної
біології та генетики, працює завідувачем відділу регуляторних механізмів
клітини. Сфера наукової діяльності — молекулярна генетика.

АНКЕТА «Дня»

1. Які уроки ХХ століття Ви вважаєте найбільш важливими
для подальшого розвитку цивілізації?

2. Які тенденції в розвитку українського суспільства на
межі століть непокоять Вас найбільше?

3. Місце та роль науки в житті суспільства у нас і за кордоном.
Які вони нині й якими Ви хотіли б їх бачити?

1. В останній чверті цього століття закінчилося
формування ноосфери. Ця подія залишилася практично непоміченою. У той же
час розум на планеті Земля, єдиним носієм якого поки що є людина, створив
самодостатню систему, альтернативну біосфері. Ноосфера, яка жорстко паразитує
як на біосфері, так і на природі взагалі, починає свій розвиток за особливими,
поки що абсолютно незрозумілими для її носія — людини, законами. Тепер
уже ці закони визначають те, що відбуватиметься (і вже починає відбуватися),
з людською цивілізацією. Ноосфера є найбільш яскравим (і важливим за наслідками),
але далеко не єдиним прикладом фундаментальної властивості людства, яка
проявилася в ХХ столітті. А саме — абсолютна відсутність прогнозованості
як самих відкриттів, так і (що, власне, суттєво) наслідків відкриттів.
За такої особливості людській цивілізації доводиться пристосовуватися до
нею ж скоєного «на ходу», і зі спізненням, а не завчасно. Й оскільки масштабність
як самих відкриттів, так і їхніх наслідків (з розвитком науки) безперервно
зростає, такий процес проходитиме з прискоренням. Тому слід чекати зростаючої
непередбачуваності поведінки всієї людської цивілізації (як пристосовницької
реакції на непередбачуваність відкриттів з їхніми непередбачуваними наслідками).

2. Дивним є навіть саме формулювання «розвиток українського
суспільства». Внаслідок комплексу причин, з яких офіційно визнається лише
одна — економічний стан країни, — в Україні стрімко відбувається зникнення
корінного населення (незалежно від його національної приналежності), тобто
тих, хто в декількох поколіннях жив на цій землі й становить її «суспільство».
Якщо так триватиме ще якихось 30-40 років, тобто мить за історичними масштабами
часу, то радикально зникне будь-яка стурбованість з приводу українського
суспільства взагалі, оскільки замість нього на території, яка сьогодні
називається «Україна», розвиватиметься абсолютно інше суспільство. Точнісінько
так само, як, свого часу, зник неспокій щодо суспільств карпів, сарматів,
етрусків і багатьох інших.

3. У нас, на жаль, наука, взагалi, не затребувана
суспільством. Країна доведена до такого стану, коли більшості її населення
не до науки. І якщо цей процес триватиме (для чого робиться все мислиме
й багато немислимого), то скоро сформується нове «суспільство», яке забуде
взагалі, що таке наука. А колишні вчені стануть кваліфікованими продавцями
сигарет, нічними сторожами третьосортних офісів тощо. А для молоді пропозиція
піти в науку стане ввічливим еквівалентом пропозиції піти за певною адресою.
Ці поняття в недалекій перспективі дуже хочуть закріпити як синоніми. Щоб,
значить, все було надійно й безповоротно.

А в розвинених країнах наука виконує функції водночас підмурівка
сьогодення й передвісника майбутнього. У зв'язку з початком існування ноосфери
науці належить або забезпечити існування людства, або підготувати заміну
йому іншими носіями розуму. Крім того, там наука забезпечує саме ті непередбачувані
відкриття, непередбачувані наслідки яких вона ж і парирує. Поки що досить
успішно.

Пiдготував Валентин ПУСТОВОЙТ, «День» 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ