Всяка денаціоналізація зводиться до поганого виховання, до моральної недуги...
Олександр Потебня, видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф

Навчання за гаджетом

Що потрібно для впровадження в Україні електронних підручників
23 грудня, 2016 - 11:02
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Один електронний підручник замість кількох паперових може полегшити рюкзак школяра на п’ять-шість кілограмів. Також завдяки йому можна переглядати анімації чи відеоролики як доповнення до матеріалу уроку. Як це виглядає на практиці, перевіряють у столиці, де восени запустили пілотний проект з використання цифрових підручників. Наразі він охоплює п’ятикласників у 14 школах. Щоб знати, куди рухатись далі, Департамент освіти і науки, молоді та спорту Київської міської держадміністрації провів соцопитування серед батьків, дітей і вчителів «Вивчення думки респондентів щодо переходу навчального процесу на електронні підручники».

За даними Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, котрий проводив дослідження, більшість з 258 респондентів «за» електронну версію підручників. Тільки є умова: ними школярів має забезпечити держава, так вважають 64% батьків. Батьківсько-державне партнерство схвалюють 28% опитаних, лише 2% згодні купувати гаджети власним коштом.

Тепер в освітньому Департаменті мають визначитися, чи продовжувати експеримент. Як прокоментував «Дню» заступник директора департаменту Сергій Саввін, крім думки батьків і вчителів, вивчають позицію лікарів та інших фахівців. Загалом місто планує нарощувати масштаби проекту. Звісно, якщо стане коштів, бо на придбання 386 носіїв для «пілоту» Київ витратив майже п’ять мільйонів гривень.

НЕДОСТУПНІ АВТОРСЬКІ ПРАВА

Однак викласти у відкритий доступ цифрову версію підручника, щоб її могли скопіювати інші школярі, котрі не беруть участі у пілотному проекті, неможливо. Для цього департамент освіти і науки КМДА має володіти авторськими правами на програмне забезпечення чи зміст підручника. Як пояснює Сергій Саввін, тендер на встановлення програм у закуплені містом гаджети виграло ТОВ «Віва Рабене», авторські права — теж у нього. І це чи не найбільша проблема. 

Співзасновник громадського об’єднання «Батьківський контроль» Зоя Звиняцьківська пояснює, що наразі авторські права на зміст підручників належать видавництвам, а не Міністерству освіти і науки. Без цього викладати електронну книгу у відкритий доступ МОН чи столичний освітній департамент не можуть. Інша проблема — у міністерства немає програмного забезпечення для електронних підручників. Так само не існує спеціального ІТ-відділу, котрий би цим займався.

Лілія ГРИНЕВИЧ: Ми плануємо запустити велику онлайн-платформу, де збиратимемо інтерактивні навчальні матеріали. Тобто дамо видавцям нові можливості розробляти якісний освітній контент. Проте для цього треба провести багато нормативної роботи, зокрема переглянути санітарні правила і норми для шкіл. Зараз вирішуємо це питання

«Електронний підручник — це не PDF-скан паперового підручника, це інтерактивна програма, яку хтось має створити, і хтось має сплатити за це гроші. Міносвіти повинно мати підрозділ розробників інтерактивних підручників, чого зараз немає. Якщо підрахувати, то це може бути економніше, ніж друкувати підручники, — додає Зоя Звиняцьківська. — Якщо батьки самі їх купили, їм це окупиться за шкільні роки навчання, оскільки часто доводиться докуповувати підручники власним коштом».

РІШЕННЯ — ЗА ШКОЛОЮ

Користуватись на уроці е-підручниками офіційно ще не можна, бо немає відповідних наказів чи розпоряджень згори. Нагадаємо, що рекомендовані зміни для розвантаження програм початкової школи викликали шалений опір у педагогів. Те саме може спіткати запровадження електронних підручників. Але Зоя Звиняцьківська різко зауважує, що у цьому випадку думка педагогів мало що значить: «Центром сучасної системи освіти є дитина, усе робиться так, щоб їй було зручно. Якщо діти отримають сучасні, якісні та інтегровані підручники за малі гроші, питання готовності вчителів не має поставати взагалі».

До речі, цікаво почути думку власне педагогів. Шкода, що замовлене КМДА опитування показує відповіді вчителів і батьків спільною статистикою. На думку Юрія Шукевича, голови Асоціації шкіл міста Києва, за електронними підручниками — справді майбутнє шкільної освіти, але треба продумати питання санітарно-гігієнічних норм, бо зранку і до обіду дитина користуватиметься гаджетом із дрібним шрифтом.

«Школа повинна ухвалювати власне рішення про доцільність електронних підручників, — додає Юрій Володимирович. — Одна справа, якщо це купується містом для всіх, інша справа — вибірково батьками. Якщо школа тиснутиме на батьків, вони почнуть скаржитись. Тобто у тих школах і класах, де є державне пілотне фінансування, це переходить у розряд технічних засобів навчання, і це доречно. Де бюджетом це не забезпечується, виникає колізія».

МОН ЗМІНЮЄ ПРАВИЛА ГРИ З ВИДАВЦЯМИ

У Міносвіти не проти переходу на цифрові підручники. Як прокоментувала «Дню» очільник відомства Лілія Гриневич, наразі змінюють формат співпраці з видавцями: разом із друком паперових підручників вони передаватимуть міністерству електронну версію книжки, яка буде у вільному доступі.

«Паралельно ми плануємо запустити велику онлайн-платформу, де збиратимемо інтерактивні навчальні матеріали. Тобто дамо видавцям нові можливості розробляти якісний освітній контент. Проте для цього треба провести багато нормативної роботи, зокрема переглянути санітарні правила і норми для шкіл. Зараз вирішуємо це питання, — додає міністр освіти і науки. — Очевидно, що закупівлю саме електронного підручника ми беремо на себе — видавці надаватимуть електронні версії книжок, які ми будемо закуповувати. Інша справа — гаджети. Як на мене, завдання держави — створити можливості для використання електронних підручників, а технічна складова поступово стане вимогою часу, яку не буде необхідності забезпечувати на державному рівні. Принаймні не широкомасштабно».

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 
Рубрика: