Найкращі часи, найгірші часи
Перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва «Арсенале» відкрилася в какофонічному поєднанні діаметрально протилежних музичних стилів, церковних дзвонів, серйозних людей в офіційних костюмах і строкатої богеми.
Почалася бієнале з дотепного перформансу групи Р. Е. П. — на тротуарі прямо напроти входу до «Мистецького Арсеналу». Троїсті музики у вишиванках грали традиційні народні мелодії і під них співали суто прозаїчну історію різноманітних заборон та скандалів у сучасному мистецтві. Кілька перехожих із числа православних ортодоксів були шоковані. Акцією завершення вечора стала музична вистава київського композитора Алли Загайкевич і режисера Олеся Саніна, проведена просто неба у парку скіфських баб (проект «Прадавні форми: актуальний погляд»). Серед древніх статуй, під авангардові звуки синтезатора, ударних і скрипки підтанцьовували і співали одягнені в сірі сукні дівчата з фольклорного ансамблю. Між цими двома дійствами встигли відбутися: прес-конференція, що проходила під бій дзвонів, які линули з сусідньої Києво-Печерської лаври, і сама по собі перетворилася на перформанс, наплив високопоставлених чиновників з численними почтами, офіційне відкриття і перші враження від ще недооформленої місцями експозиції.
Імпрезу не можна назвати надміру пафосною. Зрештою, головний куратор, британець Девід Елліотт, скаржився, що останню добу організатори працювали в майже екстреному режимі, маючи справу з нестачею електрики та іншими негараздами. Однак, організаційні і технічні недоліки не погіршують масштаб події. Загалом в «Арсеналі» демонструються обіцяні 250 творів ста художників із різних країн світу — від Японії і В’єтнаму до Нової Зеландії та США. Сорок робіт створено спеціально для виставки. Половину другого поверху займає «Подвійна гра», що підготовлена за сприянням авторитетного Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» (Варшава, Польща), це спільна експозиція польських і українських митців. Починається все у внутрішньому дворі «Арсеналу» зі своєрідної об’ємної заставки — 10-метрової кіч-інсталяції у вигляді надувної золотої квітки лотоса (корейський дизайнер і художник Цой Джонг Хва), котра справно підіймає і опускає надувні пелюстки посеред круглого басейну. Загалом же прохід через довгі анфілади, що містять інколи вельми екстравагантні інсталяції, перетворюється на справжню пригоду.
А втім, «Арсенал» — це лише верхівка. Паралельна програма бієнале містить культурні та мистецькі події, що будуть проводитися силами вітчизняних митців та кураторів на різних майданчиках по всьому Києву, а також — у Херсоні, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Теоретичну частину забезпечує дискусійна платформа «Мистецтво після кінця світу» (куратор — Катерина Дьоготь); знайшлося місце і для освітньої програми, призначеної для різних аудиторій — від професіоналів у сфері мистецтва до дітей.
«Арсенале-2012» триватиме до 30 липня 2012 року. Головний проект має тематичний заголовок «Найкращі часи, найгірші часи. Відродження та Апокаліпсис у сучасному мистецтві» і складатиметься з чотирьох розділів: «Невтомний дух», «В ім’я порядку», «Плоть» та «Неспокійний Сон».
Девід ЕЛЛІОТТ, куратор ARSENALE 2012, Великобританія:
— Чим ми займаємося — це те ж саме, про що вже сказала Наталя Заболотна (комісар «Арсенале-2012»): це не така бієнале, як усі інші. Це — перша бієнале у Києві, вона неймовірно амбіційна і пройде саме так, як ми передбачали. Боги цього шоу — тут. Ви побачите дуже багато: інсталяції, живопис, відео, скульптури. Ви пройдете по коридору неймовірних витворів, вражаючих нових образів. Це свято сучасного мистецтва. Майже все, що ви побачите, було створено за останні два-три роки. Основний зміст сучасності полягає в тому, що ми не можемо зрозуміти теперішнього часу, не маючи при цьому бодай найменшого розуміння минулого. Думати про майбутнє, на мою думку, — одна з найважливіших функцій мистецтва. Але при цьому минуле має використовуватися не як тюрма, а як платформа. Сподіваюся, що ви зможете винести з цієї експозиції не тільки радість, яку отримаєте від побаченого, не тільки певний досвід, але й саме це усвідомлення.
Алла ЗАГАЙКЕВИЧ, київський композитор, автор перформансу відкриття бієнале:
— Мені дуже сподобалася атмосфера відкриття, вона була аналогічною подібним імпрезам у Європі та світі. Серед публіки змішалися дуже різні прошарки. Я, наприклад, зустріла там своїх студентів; були представники мистецьких і політичних еліт. Що ж до самої бієнале, то мені особливо сподобався концептуально теоретичний підхід організаторів, масштаб їхньої позиції, не тільки репрезентація, але й рефлексія, наукове осмислення того, що відбувається на «Арсенале» і у сучасному мистецтві загалом. Наш перформанс ми присвятили пам’яті Бориса Возницького, і хоча музика створювалася не спеціально до цієї трагічної події, та виявилося, що вона й не могла бути іншою.
Детальний огляд подій «Арсенале-2012» дивіться у найближчих номерах нашої газети.
