Довкілля України потребує значно більшої уваги з боку держави, бізнесу та суспільства. Та слід зазначити, що про екологічні проблеми нарешті почали говорити мас-медіа. Утім, часто це відбувається через надзвичайні явища, як-от пилова буря в столиці або пожежі в Чорнобильській зоні відчуження навесні 2020-го.
Якщо ж ми говоримо про нинішній час, то є сподівання на гарну сніжну зиму, що правильним чином вплине на ситуацію навесні й влітку. По-перше, гарно зволожена земля не дасть вогню в лісах розповсюдитися на сотні дерев і згубити тамтешніх лісових мешканців навесні. По-друге, утворення криги дасть змогу оновити воду в річках та озерах. По-третє, холодна зима – відпочинок для природи, адже минулими роками ми вже ставали свідками того, що в січні-лютому починали пробуджуватися деякі дерева й рослини. Так, звісно, не має бути. Але й одна Україна не в змозі вплинути на ці процеси, бо глобальні зміни клімату стосуються світу, а не окремої країни. Тому є надія, що держави-підписанти Паризької кліматичної угоди дотримаються слів і забезпечать зменшення викидів парникових газів задля протидії зростанню середньої світової температури повітря на понад 2 градуси.
Знищення довкілля як такого загрожує людському існуванню. Весь наш індустріальний та культурний прогрес останніх тисячоліть не матиме жодного сенсу, якщо людство не винайде спосіб, як зберегти чисте й здорове довкілля для нинішніх та майбутніх поколінь. Безумовно, сподіватися на магічну пігулку вчених не варто – адже більшість проблем продукуємо… ми, звичайні люди. У наших інтересах подбати про гарне повітря в місті й бодай завтра відмовитися від поїздок власним авто. У наших інтересах обмежити використання ресурсів (електроенергія, вода, газ), адже вони не безкінечні. Власне, кожен наш крок, кожна наша дія важлива: коли ми відмовляємося від пакета в магазині, тому що маємо з собою торбинку. Коли просимо налити каву в своє горнятко, а не в паперовий стаканчик. Коли відмовляємося від пластикових соломинок, тому що усвідомлюємо масштаби забруднення Світового океану пластиком.
Змінити ситуацію можна тільки у зв’язці держава-бізнес-суспільство. Безумовно, це амбітна заява. Утім, немає іншого шляху, ніж об’єднання всіх довкола ідеї збереження довкілля. Це необхідно, адже за кращого екологічного стану Україна матиме здоровіше суспільство, що врешті-решт, позитивно позначиться і на психічному та фізичному рівнях здоров’я, і на темпах розвитку економіки. Ба більше – на смітті можна заробляти. Одні країни перетворюють відходи на енергію, інші продають сміття за кордон, треті переробляють його на вторинну продукцію. Варіантів багато. Але, безумовно, ініціатором змін має виступити держава. Якщо влада підтримає запровадження циркулярної моделі економіки, то відбуватиметься якісно-інша переробка вживаної упаковки (нині в Україні переробляється лише 4% сміття – дані Державного класифікатору відходів), що не лише збереже наші гроші, а й заощадить природні ресурси для виробництва нової упаковки та сировини.







