Вдосконалюватися - значить змінюватися, бути досконалим - означає змінюватися часто
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953

Олена КАРПЮК: «Треба всі методи, які є, використати»

Дружина в’язня Кремля — про становище свого чоловіка та зусилля із визволення незаконно утримуваних українців
18 липня, 2018 - 10:05
БОРЕМОСЬ ЗА МИКОЛУ КАРПЮКА РАЗОМ. АКЦІЯ НА ПІДТРИМКУ «ЗАРУЧНИКА КРЕМЛЯ», ЩО ВІДБУЛАСЬ У КИЄВІ 21 ТРАВНЯ 2016 РОКУ, У ЙОГО ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. ЧЕТВЕРТА ПРАВОРУЧ — ОЛЕНА КАРПЮК / ФОТО З ФБ-СТОРІНКИ ОЛЕНИ КАРПЮК

Один із політв’язнів Кремля, український громадський та політичний діяч, член партії УНА-УНСО Микола Карпюк уже п’ятий рік відбуває покарання в російських тюрмах за сфабрикованими звинуваченнями «у злочинах проти федеральних військ, скоєних під час першої чеченської війни». Нагадаємо, у цій справі Микола Карпюк проходить з ще одним затриманим українцем — істориком та журналістом Станіславом Клихом. Спершу вони відбували покарання у місті Грозний, тепер Станіслав Клих у Верхньоуральській в’язниці в Челябінській області, а Микола Карпюк — у Володимирському централі.

Нещодавно омбудсмен України Людмила Денісова мала зустрітися з Миколою Карпюком, проте їй не вдалося цього зробити. За словами Людмили Денісової, як омбудсмена її не допустили, тому що не надійшли відповідні документи, а як приватну особу, бо завершився час подання заяви. У той час акції на підтримку в’язнів Кремля продовжуються.

Про сьогоднішню ситуацію Миколи Карпюка та його справу говоримо із дружиною Оленою Карпюк.

Що скажете щодо візиту омбудсмена, що не відбувся? Як взагалі з зустрічами?

— Взагалі, як бачимо, зустрічі не відбуваються через низку чинників. Нашого омбудсмена Кремль не допускає до політв’язнів, ведучи демонстративну гру проти України. І цю нецивілізовану позицію вони демонструють світові, показують сутність свого дипломатичного лиця.

А щодо зустрічей із Миколою, то вони регулярно відбуваються. Консул України Геннадій Брескаленко постійно потрапляє туди — раз на місяць їде. З тим у нас, на щастя, проблем немає. Дуже завдячую нашому консулу за його дієвість і активну співпрацю із нами. Він постійно телефонує, розповідає новини, різні нюанси щодо умов. Ми знаємо усю необхідну інформацію про стан здоров’я Миколи, його ситуацію в цілому.

У деяких політв’язнів уже були зустрічі з родиною, інші зустрічі — анонсуються. Вам щось кажуть щодо можливості побачення?

— По-перше, Микола відбуває покарання в суворому режимі — передбачені одні заборони і навіть передачі не дозволені. Хоча нещодавно в їхньому законодавстві щось змінилось у цьому питанні. Але навіть якщо побачення будуть дозволені — я в Росію не поїду — Микола заборонив їхати туди за будь-яких обставин.

Як ви оцінюєте ефективність роботи щодо вашої ситуації омбудсмена, громадськості та правоохоронних органів? Хто реально бореться?

— Я, звичайно, не можу знати усіх деталей роботи з визволення, що ведеться, але можу сказати, що дуже хочу вірити, що всі інституції роблять усе необхідне і можливе для того, щоб сприяти просуванню справи вперед і що боротьба ведеться. Щодо перелічених структур... Омбудсмена, як на мене, найбільше потребують ті, хто сьогодні під слідством. Це вагомо. Про ситуацію ми і так дізнаємось через консула, і він тримає ситуацію під контролем. Також хочу відзначити роботу адвоката Іллі Новікова, який, незважаючи на те що судовий процес закінчився, підтримує і всіляко допомагає. Хоча до адвоката Докки Іцлаєва, який був у нас на початковому етапі, теж претензій немає. Він досі підтримує Миколу. З ними нам, безперечно, пощастило. Громадськість, думаю, має все активніше включатись, показувати свою позицію і висловлювати різними методами підтримку. Це може дуже змінювати перебіг справ. Та й для політв’язня, безумовно, важливо знати, що держава і громадяни відстоюють його.

Обіцянками ніхто не годує, що, може, й добре. Бо за такий довготривалий час накопичується втома і зневіра через нереалізованість якихось дій, про які раніше йшлося. Найважливіше — чути конкретні слова щодо подальших дій з визволення і бачити їхнє втілення. До прикладу, під час круглого столу з Президентом бракувало предметної дискусії щодо справ політв’язнів. І хотілось б індивідуального підходу до кожного зокрема, а не загалом. Тому що це окремі історії, за ними — люди та їхні родини, що постраждали і потребують допомоги. Це слід враховувати.

Коли був обмін полоненими, надія була?

— Так, тоді у мене були сподівання, що Миколу звільнять. І дуже важко після цього, коли надієшся, а воно не справджується. Тоді, напевно, родинам усіх політв’язнів було дуже непросто. Взагалі доводиться абстрагуватись від емоційних моментів, щоб мати силу йти далі.

Що сьогодні каже адвокат: на що можна сподіватися?

— Річ у тім, що ми пройшли вже всі інстанції по апеляціях. Після вироку подавали апеляцію у Верховний Суд, але її не задовольнили. Тепер нас врятує тільки обмін. Тому що в екстрадиції теж відмовили. Якщо відмовили в екстрадиції, обмін може бути і шляхом помилування, чи за допомогою інших механізмів, які вони застосують. Знаю точно: треба всі методи, які є, використати. У тому числі — привернення уваги до політв’язнів міжнародної спільноти, виводячи все більше проблему в публічну площину. Ми не можемо знати, що саме нам допоможе, але треба безальтернативно і безупинно діяти, щоб досягти бажаного результату.

Пан Микола передає вам листи, послання через консула?

— Так, Микола передає нам листи поштою. Вітає з усіма святами. Про свою ситуацію він взагалі не пише. Можливо, не хоче передавати свій відчай нам... Про плани теж нічого немає. Часто згадує минулі моменти, аналізує те, що читав.

Як вдається триматись сьогодні, не опускати руки? Що важливо для родин українських політв’язнів?

— Звісно, не дає опускати руки розуміння, що потрібно жити, робити щось з тою реальністю, яка є. Слід боротися, попри все. Це показував своїм прикладом Микола і маємо слідувати цьому. Тішить, що він — дуже сильна людина і гідно це переносить. А ми маємо боротися і пам’ятати, що колись погане закінчиться. Тому тримаємось і віримо, що все буде добре.

Оксана ГРУБА, Львів
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments