Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Пам’ятки зачекалися

У проголошений урядом рік охорони культурної спадщини активність проявила не держава, а громада
30 грудня, 2018 - 19:42
Фото Руслана КАНЮКИ, "День"

Цього року Міністерство культури України вирішило долучитися до європейської ініціативи, оголосивши 2018-й роком культурної спадщини, і поставило перед собою амбітні плани. Наприклад, Мінкультури обіцяло провести за цей рік інвентаризацію пам’яток та внести чимало об’єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам’яток. Наразі у цьому реєстрі є інформація тільки про 7-9% об’єктів культурної спадщини. Заступниця міністра культури Тамара Мазур запевняла, що до кінця року до нього потраплять 80% об’єктів державного та 30% об’єктів місцевого значення. Крім того, планувалося змінити чинне законодавство для створення електронного реєстру пам’яток. «День» дізнався, що вдалося, а що ні, та як оцінюють рік охорони пам’яток активісти у регіонах.

ПІДСУМКИ ВІД МІНІСТЕРСТВА

У Міністерстві культури вважають, що за цей рік зроблено чимало. Зокрема, допрацьоване законодавство для створення електронного реєстру пам’яток. Пілотний проект наразі триває на Вінниччині. Фахівці обласного управління охорони культури збирають усі відомості про свої пам’ятки та вносять їх на тестовий електронний ресурс.

«За цей рік ми внесли зміни до закону про охорону культурної спадщини та змінили значення пам’ятки, підготували новий порядок обліку пам’яток, який зараз на погодженні у профільних органах. Усе, що в радянські часи було визнано пам’ятками, автоматично стає пам’ятками України в реєстрі. Це мало бути здійснено ще у 2002 році, - зазначає Олександр ЄПІФАНОВ, начальник управління охорони культурної спадщини Мінкультури. – Ми прописали законодавчо поняття об’єктів ЮНЕСКО та їхніх буферних зон».

«Тепер треба підготувати нормативну базу для цього, визначити конкретний план для збереження цих об’єктів. Ця робота ведеться щодо Києво-Печерської Лаври та Софії Київської. Це буде прецедент в Україні та Європі. Якщо приймемо цей план управління, методологія буде застосуватися на інших об’єктах всесвітньої спадщини, - продовжує Єпіфанов. - Крім того, ми відмовились від історико-містобудівних обґрунтувань. Це прискорить питання розробки історико-опорних архітектурних планів на місцях. Так зникає ручне управління щодо параметрів об’єктів тощо».

Також у міністерстві змінили процедуру внесення до реєстру пам’яток з окупованих територій. Раніше це робили на підставі звернення місцевого органу охорони культурної спадщини. Наразі достатньо ініціативи громадської організації, до статутних зобов’язань якої входить охорона пам’яток, або Мінкульт може виносити таке рішення самостійно.

ОДНА РЕСТАВРАЦІЯ НА ВЕСЬ КИЇВ

За цей рік авторкою написано зо три десятки текстів про збереження пам’яток та історичного центру Києва. Гостиний двір, садиба Мурашків, спотворений висотками Хрещатик, пасивність контролюючих органів та затяжні суди – звісно, весь клубок проблем розплутати за рік неможливо. Але в столиці, схоже, й не намагалися.

«День» нещодавно писав, що Київрада прийняла програму охорони культурної спадщини на 2019-2021 роки, не виконавши попередньої. Тож реставрація пам’яток, інвентаризація, створення центру консервації та викуп аварійних об’єктів культурної спадщини для повернення в комунальну власність плавно перейшли зі старої програми в нову.

Директорка департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діана ПОПОВА підсумувала рік охорони культурної спадщини так: створено окремий департамент охорони культурної спадщини, який очолює Олександр Никоряк, та завершено реставрацію пам’ятки історії - монітора «Железняков». Це артилерійський корабель, збудований у 1930-х роках на заводі «Ленінська кузня». Для масштабів Києва, на рахунку якого десятки об’єктів культурної спадщини, результатів замало. Натомість опікуватися культурним надбанням продовжують активісти.

  «Для нас цей рік минув недаремно, - каже Марина СОЛОВЙОВА, керівниця громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива». – Готуємося до реставрації Церкви Спаса на Берестові. Знайшовся меценат, який спрямовує на це 50 мільйонів гривень, з яких вже сплачені всі податки (цим меценатом є В’ячеслав Москалевський, президент корпорації Roshen. – Ред.). Наша організація є замовником реставрації. Дуже важливо, що громадськість разом з меценатом відновлює таку важливу споруду. Вона побудована у ті часи, що й Софія Київська та Десятинна церква. У церкві є фрески XVII сторіччя, вони відшаровуються, а під ними - фрески XII сторіччя. Також буде відреставрована територія навколо церкви. Крім цього, на вулиці Великій Житомирській меценат за свої кошти реставруватиме «будинок зі зміями» (маєток початку ХХ століття на Великій Житомирській, 32, меценатом виступила компанія B&H Film Distribution. – Ред.). Проект уже схвалений управлінням культурної спадщини Мінкультури. Але цим має займатися і місто, і держава».

УСПІХ ЛЬВІВСЬКОЇ ГРОМАДИ

Активісти, які відстоюють збереження культурної спадщини у регіонах, сподівалися, що цього року зможуть налагодити комунікацію з чиновниками. Усе-таки рік охорони культурної спадщини – хороша нагода будувати і втілювати спільні плани. Нещодавно у Львові проходила конференція з нагоди 20-річчя того, як Старе місто Львова увійшло до переліку пам’яток ЮНЕСКО. До міської ради приїхали представники ЮНЕСКО та Міністерства культури. Однак громадськість на зустріч не покликали.   

«Чиновники міськради добре знають, що до них буде забагато запитань від громади, - коментує Зоряна ІВАНКІВ, львівська активістка. – Ми провели пікет під Оперним театром, де того ж дня увечері був присвячений цій конференції концерт, і виставили фото незаконних забудов в історичній частині міста. Закордонні представники поцікавилися цими питаннями, міськрада ніяк не відреагувала».

«У міськраді працює робоча група з чиновників та активістів. Та доки ми розбираємося з незаконними рішеннями, десятками ухвалюються інші документи, з якими нам потім доведеться щось робити. Не знаю вже, які органи підключати та в які двері стукати. З Міністерством культури теж нема співпраці. Якщо є листи-звернення, то чиновники дуже гарно вміють написати відповіді ні про що», - додає Зоряна.

Єдина втішна новина для львівських активістів – нещодавно суд виніс рішення про демонтаж паркану на вулиці Довбуша, 15. Це територія регіонального ландшафтного парку «Знесіння», де забудовник планував звести котеджне містечко.

«Скоро будемо урочисто демонтувати паркан, - говорить Зоряна Іванків. – Громада побачить, як забудовники незаконно знищили заповідну територію парку. Але це перемога не Мінкультури, хоча заступниця міністра Тамара Мазур приїжджала особисто та дивилася на цю територію, бо це зона ЮНЕСКО. Це успіх громади».

«У НАС ВПАЛИ ДВІ СТІНИ»

Оскільки Міністерство культури не показує власним прикладом, як треба оперативно рятувати занедбані пам’ятки, на місцях ситуація ще більш плачевна. «День» раніше розповідав про унікальний кафедральний костел святого Івана Хрестителя в Ізяславі на Хмельниччині, який буквально волає про порятунок. Та його не бере на баланс ані міська рада, ані обласна адміністрація. Відтак місцева пам’ятка руйнується далі.       

«У нас впали дві стіни. У зв’язку з цим приїздила комісія з області. За результатами роботи цієї комісії далі тривають суперечки, чия це буде власність, - розповідає Людмила ЛЕВЧЕНКО, активістка з Ізяслава. – Обласне управління культури пропонує, щоб міська рада взяла палац на баланс. Але міська рада не може взяти його на баланс, бо не має стільки грошей, бо охоронні договори тягнуть за собою цілий комплекс робіт, починаючи від встановлення огорожі до протиаварійних. Зараз написали звернення до голови ОДА, щоб костел таки взяли на баланс області. Поки відповіді немає».

«Також область пропонує створювати заповідник. Якщо він матиме державне значення, то фінансуватиметься з Міністерства культури, але треба обраховувати його окупність. Наскільки я знаю, заповідники сьогодні не є окупними. Звичайно, це вирішить питання, бо під заповідник можна писати статтю бюджету. Але треба шукати адміністрацію, людей, які управлятимуть усім цим. Тобто зараз питання зависнуло в повітрі», - резюмує активістка.

У Мінкультури кажуть, що чиновники на місцях дійсно бояться брати відповідальність за пам’ятки. Олександр Єпіфанов зазначив, що наступного року планується проводити наради з тими, хто безпосередньо працює з охороною пам’яток у регіонах, щоб роз’яснити їм їхні повноваження. Та це лише плани, а діяти треба було ще вчора.


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ