Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

...Під «Сливовицю»

Капусниця, копчене сало й бринзові галушки стали «хітами» словацько-української забави
12 лютого, 2010 - 00:00

Віддавна бал — обов’язковий елемент міського дозвілля європейців. У період між Різдвяним та Великоднім постами балів проводиться чи не найбільше — майже кожні вихідні: оперний бал, бал мисливців, кондитерів, медиків, пожежників... В Україні, як відомо, ця традиція була брутально перервана за радянських часів. До того такі прийоми, більшість з яких були харитативними, влаштовували у своїх маєтках представники української аристократії: Розумовські, Скоропадські, Тарновські, Безбородьки... Тепер меценати-філантропи докладають неабияких зусиль, аби відродити цю світську культуру. Так, 13 лютого у столиці вчетверте пройде благодійний маскарад «Карнавалія», виручені кошти з якого підуть на придбання книжок для дітей з багатодітних родин та сиріт. А напередодні Масляної Словацько-Українська торгово-промислова палата влаштувала гучну забаву у стилізованому під козацьку фортецю ресторані на околицях Києва. За основу свята служили традиційні словацькі бали. «Родзинкою» став привнесений український колорит. Інакше кажучи, виступали тамтешні та наші фольклорні гурти; рівно опівночі, як і годиться, розігрували святкову лотерею... Подавалися розмаїті наїдки та напої, що привернуло найбільшу увагу кореспондентів «Дня».

Пригощали словацькими винами. (Хоч Словаччина й гірська країна, але біля підніжжя гір ростуть виноградники). З міцніших напоїв в асортименті були «Боровичка», «Сливовиця» та «Грушковиця» (всі — 40%) та 52% «Татранський чай». Із сусідньої країни зумисне привезли висококласного повара. А з ним і деякі продукти. Зокрема, бринзу. Буковинська, прикарпатська, закарпатська виявилися добрими на смак, та все ж іншими, ніж словацька. Чи для капусниці копчену ковбасу, яка, як з’ясувалося, у них теж дещо по-іншому робиться.

Про особливості словацької кухні говоримо із президентом Словацько-української торгово-промислової палати та директором представництва компанії MINERFIN в Україні Любомиром КОПЧІКОМ:

— Рівно опівночі подавали український борщ та словацьку капусницю. Перші наваристі страви збадьорюють і дають сили забавлятися до світанку. Капусниця буває різних видів. Ця — приготована за рецептом моєї мами. Основу — кислу капусту із соком, воду, ковбаски, цибулю варимо, додавши спецій, на маленькому вогні півтора години. Після цього ковбасу виймаємо і нарізаємо кружечками. До речі, важлива деталь: цибуля кидається цілою — щоб потім можна було її вийняти. Заздалегідь намочені гриби варимо окремо, воду не зливаємо. На вершковому маслі з краплиною олії підсмажуємо борошно — як на підливку (словацькою мовою — запрашку). На маслі підсмажуємо дрібно нарізану цибулю до рожевого кольору. Це все додаємо до основи й варимо на малому вогні ще 30 хвилин. А коли страва майже готова, додається нарізана ковбаса. Окремо (і за бажанням) пропонується домашня локшина.

На події словацьку кухню «представляли» копчене сало й подібні до полтавських галушки — тільки з бринзи. «Шаришскі пироги», інакше кажучи, вареники, — із картоплею й сиром. Качка з яблуками та тушкованою капустою, яку українці залюбки готують на свята, особливо не задумуючись над її етимологією. У дуеті з качкою по-словацьки пропонуються «пісні» млинці — «локше», тобто без начинки.

— Я понад два десятиліття живу тут і, очевидно, вболіваю за Україну, — продовжує пан Любомир. — Не можна 23 роки прожити в країні, до якої не маєш позитивного налаштування. Я одружений з українкою і мої діти ростуть в Києві. Навіть якби хотів мати якесь нейтральне ставлення до всіх тутешніх перипетій, це вже неможливо...

Повернувшись до теми нашої розмови, можу сказати, що обидві кухні подібні. Українці й словаки однаково полюбляють вареники та сало. Тільки й того, що ми сало коптимо, а не солимо. (Дуже люблю й солоне). В Україні роблять голубці, а в Східній Словаччині — голубки. Я би говорив про взаємовплив культур ширше. Наприклад, у тій же Східній Словаччині побутують два діалекти — один фонетично подібний до польської мови, а інший — до української. Приміром, наша народна пісня має відповідник у вашому фольклорі — «Ой, чарна я, чарная«/«Ой, чорная я, си чорна». Гурт, який виступає на забаві, приїхав із села Стара Любовня з-під Татр, а виконує також українські народні пісні, хоч усі музиканти — словаки. Просто там живе багато українців.

Насамкінець хочу запропонувати свій рецепт.

ПРИГОТУВАННЯ СВИНЯЧОГО КОЛІНА ПО-СЛОВАЦЬКИ

Гарно очищене коліно варимо в солоній воді разом з часником та очищеною цибулею до напівм’якого стану. Потім робимо на ньому незначні надрізи-«решітки» — щоб м’ясо добре пропеклося, потім посипаємо тмином, солимо і ставимо на добре змащене деко. Нарізану кільцями цибулю кладемо біля коліна. Змащуємо шкірку салом — аби підрум’янилася, підливаємо гарячу воду і ставимо до духовки, розжареної до 180 градусів. Нехай впродовж 45 хвилин, а то й години, печеться. За потреби підливаємо води, поливаємо коліно соком, який збирається на деко. Найкраще смакує з бокалом холодного пива! Решта: кетчуп, гірчиця, солоні огірки, часник/цибуля — за бажанням. Смачного напередодні Великого посту!

Надія ТИСЯЧНА, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments