«Підборі д дя Ющенка, светр Медведчука, коса Юлії Тимошенко»

«ІНТЕР» — АНАЛІТИКА «З КОЛІС»

Соціологи, які займаються виборами, чи, як їх називають на Заході, полстери подарували телевізійникам можливість одразу представити результати. Вони ж і стали першими експертами політичного шоу. У проекті «Точка відліку» «Інтер» продемонстрував усі свої можливості. Оперативність інформації, тямущі аналітичні сюжети, інфографіка exit-poll, телемости, калейдоскоп гостей та відпрацьована організація. Головними героями ефіру були, звичайно, політики та політологи. Переможці виглядали орлами, а невдахи виправдовувалися та вперто відстоювали свої помилки. Усі тріумфатори щасливі приблизно однаково, і кожен аутсайдер ридає по-своєму. Так, політтехнолог «Озимих» стверджував, що їм просто не вистачило часу. Проте, якщо «КОПи» так люблять Україну, як стверджували, то неподолання фатального бар’єру цього разу не перешкодить їм створити сто тисяч обіцяних робочих місць.

Так і не зрозумів своєї помилки Д. Видрін — головний ідеолог «божевільного Карлсона» М. Бродського («Яблуко»). У ВР не вистачатиме цього колоритного політика. На думку практикуючого політолога, ці вибори запам’ятаються таким відеорядом: тупе підборіддя Ющенка, светр Медведчука, коса Юлії Тимошенко. Соціологи, які проводили моніторинг політичної реклами, підтвердили, що дійсно найкраще запам’яталися крокуючі яблука та ананаси, але не сам зміст цієї реклами. Тут дохідливішими були есдеки з «роком демократії». Прорахувався Видрін і з естетичною домінантою кампанії. Виборця важливо не тільки розважити, але й переконати. Аналітику «з коліс» студія «Точки відліку» демонструвала і під час обговорення проблем інших блоків — політичних технологій, ідеології як такої, іноземного впливу. Ось тільки трохи наукоподібна дискусія про ідеологію йшла у рейтинговий час, а ексклюзивний телеміст з Вашингтоном та животрепетна тема геополітичного футболу йшли за північ.

Два роки тому «Інтер» уже робив вдалий проект у ніч виборів президента в Українському домі. (Він мав назву «Титанік», а пізніше був перейменований на «Титан і К о », але вдячний глядач перший варіант запам’ятав) Але це ніяк не відбилося на їхніх трохи млявих аналітичних програмах. Оновлена команда новинного мовлення каналу справляє враження динамічної, і у неї є всі шанси розумно використати набутий досвід цього прямого ефіру.

«НОВИЙ КАНАЛ» — «ДОВЕДЕТЬСЯ ДОМОВЛЯТИСЯ»

«Новий канал» у день виборів пішов за сценарієм оперативного інформування. У денних блоках переважали прямі включення з виборчих дільниць та ЦВК. У вечірньому блоці обмежилися просто студією з керівником каналу Олександром Ткаченком у ролі ведучого. Показово, що на «Новий» прийшли представники всіх політичних сил-фаворитів електорату. Виходячи зі щільного графіка виступів останніх, цей факт можна вважати маленькою перемогою каналу. Варто зауважити, що виступали гості практично у порядку, що відповідав даним exit-poll, починаючи з лідера блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка. Як зазначив ведучий, Віктор Андрійович продовжив традицію не приїжджати на телеканали та обмежився прямим включенням зі штабу. Розбавляли політ-бомонд політологами, спостерігачами, включеннями з ЦВКа та регіонів. Першу частину «виборної ночі» відвідали лідери блоку «За ЄдУ!» Володимир Литвин та Сергій Тігіпко, а також головний комуніст Петро Симоненко.

Щоб не перенапружувати телеглядача, у політичну «малину» «Новий» канал додав «клубнички». Напевно, за задумом керівництва каналу, латиноамериканський еротичний серіал повинен був допомогти телеглядачу розслабитися перед другим раундом.

Другу частину виборного телемарафону відкрив представник п’ятірки СДПУ(О) Олександр Зінченко. Коментуючи висловлювання В. Ющенка про те, що блок «Наша Україна» у жодному випадку не співпрацюватиме з есдеками, О. Зінченко сказав, що «головне — не прийти до парламенту, головне — знаходити компроміси». «Доведеться домовлятися навіть із тими, з ким не планували», — підкреслив він. На думку О. Зінченка, «якщо у період 1998 — 2002 років проблеми вирішувалися за допомогою кулаків, то сьогодні буде ідеологічне та доктринальне протистояння», — сказав він.

У другій студії також побували Олександр Турчинов (БЮТ), Наталя Вітренко (БНВ), Олексій Мустафін (СДПУ(О)), Валентина Довженко («ЖЗМ») та Олександр Мороз (СПУ). Розвеселило включення з виборної дільниці, де голосували військовослужбовці. Хоч солдатам і було важко зробити свій вибір, але виборча комісія рішуче не пустила до приміщення їхнього командира. Останній вельми обурювався перед камерою.

Зовнішня простота подачі інформації «Новим» виявилася насиченою і своєчасною. Однаковий доступ усіх політсил до ефіру, що й було однією з основних вимог Міжнародного фонду «Відродження», який фінансував марафон на Новому, — було забезпечено. А «без Сороса» цього не змогли б?

СТБ І АГІТАТОРИ ЗІ СТАЖЕМ

Телевізійники СТБ, як і їхні колеги з «Нового каналу», вирішили не створювати епічних полотен про «ніч виборів», а обмежилися спецвипусками новин. Вийшло дещо скромніше за розмахом, ніж у загальнонаціональних телевізійних «важкоатлетів», але зате динамічно. Були й свої «ізюминки» — наприклад, сюжет про сім’ю пенсіонерів зі стажем спільного життя у 70 років, одному з членів якої — Ніні Харитонівні — довелося бути агітатором ще в 30-ті роки минулого століття.

«1+1» — «ВЛАДА ДОПОМОГЛА СВОЇМ КОНКУРЕНТАМ»

А ось на каналі «1+1», що кинув на поствиборний марафон тривалістю понад чотири години всі сили, подивитися було варто, насамперед на обличчя політиків, які прийшли до студії. Оскільки «плюси» вийшли в ефір найпізніше, багато їхніх сюжетів, хоч і зроблено, безперечно, на «високому художньому» і професійному рівні, викликали ефект повтору (що, проте, зрозуміло — ексклюзиви ексклюзивами, але обмежене коло основних тем особливо імпровізувати не дозволяло). Не завжди на користь «плюсам» грало й бажання охопити всю картину — до, під час і після виборів: наприклад, тема про політичних двійників була досить «обсмоктаною» і під час передвиборної кампанії, і повертатися до неї у «ніч виборів» навряд чи треба було. Але зате обличчя, обличчя!.. Заради цього варто було дивитися марафон «1+1» від початку і до кінця. У міру доброзичливий Володимир Семиноженко (на момент його появи у студії «1+1» блоку «За єдину Україну» за даними exit-poll «світило» близько 10 відсотків голосів виборців). Менш агресивна, ніж звичайно, Наталя Вітренко. Просто сяяв від радості Петро Порошенко, на обличчі у якого немов було написано: «Наша... « взяла». Злегка втомлений Леонід Кравчук, який у показаному пізніше по УТ-1 інтерв’ю дав вельми песимістичні прогнози щодо можливості формування конструктивної більшості в парламенті. Помітно незадоволений (чомусь) даними опитувань Олександр Мороз. Незворушний і всміхнений — незважаючи для невтішні для «ДемСоюзу-ДемПУ» прогнози — Зіновій Кулик, з вуст якого прозвучала парадоксальна, але, мабуть, не позбавлена підстав фраза про те, що влада зробила максимум, щоб витіснити за межі чотиривідсоткового бар’єру своїх симпатиків та допомогти своїм конкурентам. Також незворушний, але обурений фактами порушень Петро Симоненко. Загалом, враховуючи, що ці вибори були багато в чому боротьбою конкретних політиків, а не політичних сил, «1+1» вдалося показати досить об’ємний ряд візуально доступних реакцій.

ICTV — «ОДНІЄЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ МИ ВЖЕ ПОЗБУЛИСЯ»

«Чи рухається Україна шляхом демократії?» — спитали у своїх глядачів у «Свободі слова». Запитання виявилося настільки своєчасним у день виборів, що і в ході цієї програми, і в ході багатогодинного марафону «Ми обираємо» до нього неодноразово поверталися. Багаторазове переважання відповіді телеглядачів «ні» шокувало. Але гості «Свободи слова» — заступник київського голови Іван Салій та соціолог Євген Головаха — поставилися до цих цифр спокійно. І. Салій пояснив це тим, що переважно люди схильні порівнювати наші досягнення з тим, чого досягли країни з «повним кошиком споживача». А Є. Головаха був як завжди проникливим: досягнення демократії є, але вони поки ще більш формальні, тому не зафіксовані у суспільній свідомості, стереотипі та способі життя.

Проте, є демократія чи ні, — почасти демонстрував сам прямий ефір каналу. І річ не в тому, що в його роботі взяли участь представники різних політичних сил. І навіть не в тому, що інформацію про той же підрахунок голосів подавали з різних джерел. Ні. На ICTV залишилися вірними собі: політика повинна бути захоплюючим видовищем. Там жартували, не дивлячись на вимушену усмішку Валерія Хорошковського. Саме тут прозвучав більш ніж вдалий жарт Михайла Жванецького: однієї невизначеності ми вже позбулися і тепер почалася нова. «З новим строком!» — привітав глядачів ICTV президент Всесвітнього клубу одеситів. Прямі включення зі столиці гумору напередодні 1 квітня подарували, незважаючи на всю серйозність того, що відбувається, відчуття свята. Колись, у радянський час, цього намагалися добитися буфетами з дефіцитними наїдками та гучною музикою на виборчих дільницях. Але найбільшим успіхом марафону була його друга назва — «Кабачок 450 стільців». Недаремно гості одеської студії закликали зробити обов’язковим тест на почуття гумору для народних обранців. Крім політиків (у тому числі й тих, хто свого часу побував у студії «Свободи слова») у гості прийшли також письменники брати Дмитро і Віталій Капранови, режисер театру і кіно Андрій Жолдак, соліст «Океану Ельзи» В’ячеслав Вакарчук. Останній, оцінюючи виборчу кампанію, що завершилася, сказав, що «бізнесом вибори у нас були завжди, а ось шоу стали тільки цього року».

Головною інтригою електоральної ночі, безумовно, стали дані exit-poll — і не тільки на ICTV. Якою може виявитися похибка, наскільки точні показники «опитування на виході» і за кого все-таки могли проголосувати ті 20%, які відмовилися відповідати, — все це стало предметом бурхливого обговорення.

Професійно точно працювали «Факти», подаючи найсвіжіші повідомлення, у тому числі й із «проблемних» дільниць. А прямі включення з Москви та Варшави дозволили «показати» інформацію про українські вибори у геополітичному контексті (який, як відомо, є «фішкою» ICTV). Цікаво, що на фоні Кремля говорили про необхідність створення — перед обличчям економічної війни, що починається, — єдиного ємного ринку, тоді як у варшавській студії розмовляли про те, що майбутньому українському парламенту доведеться складати іспит на зрілість, намагаючись у компромісах досягнути спільного знаменника у створенні уряду. Чи зможе це виконати новий склад ВР, покаже час. Поки ж попередні цифри повертали до теми «відсутності демократії» в Україні, поставленої на початку марафону. Результати виборів показали — демократія у нас є. Але, як зауважив усе той же Є. Головаха, небезпека цієї системи полягає в тому, що вона може призвести до влади силу, що може занапастити саму демократію.

УТ-1 — «ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ ПАСЬЯНС» ІЗ ПРОДОВЖЕННЯМ

Саме про те, що демос цього разу розклав досить складний «парламентський пасьянс», можна було подумати, слухаючи інтерв’ю з першим президентом України, показане десь о пів на третю ночі УТ-1. Цей канал із допомогою телекомпанії «Гравіс» провів марафон у вже знайомій, але трохи важкій для нічного часу формі дебатів, встановивши при цьому своєрідний рекорд. Він здійснив найдальший «заплив» у нічний ефір: коли телевізійники інших каналів вирушили на недовгий відпочинок, Ольга Таукач продовжувала «мордувати» політиків, які прийшли до студії. Не дивлячись на більш ніж скромну обстановку студії, гостями каналу стали практично всі імениті учасники передвиборного забігу з перешкодами. Ефективно працювала новинна студія з Василем Бирзулом. Саме на цьому каналі найбільше відчувалося, що у ЦВК відбувається щось дивне: увесь час доводилося вислуховувати, що у даний момент ЦВК «не готова надати інформацію» або «відкладає прес-конференцію на невизначений час».

Ніхто не прагне запідозрити ЦВК у якомусь таємному умислі. Мова йде лише про погану організацію нинішніх виборів, оскільки затримки на ділянках і голосування після 20.00 сталі чи не нормою.

P.S. Як би не оцінювали картину висвітлення виборів на українському ТБ загалом, можна сказати, що кількості демократії на ТБ стало більше: широта висвітлення, залучення різних точок зору тощо — тому підтвердження. А ось із якістю демократії, із глибиною висвітлення проблем поки що складається не у всіх. Сподіваємось, ТБ удасться це подолати. Того ж хотілося б побажати і «свіжоспеченим» парламентаріям.