АЛЬТЕРНАТИВИ
Після іспиту з Біблії - в армію
Бажаючих уникнути "принадного" життя в казармах вистачає
Володимир КОНЄВ
Рівненщина вважається областю досить благополучною щодо призову до лав збройних сил. Щопівроку військкомати рапортують про успішне виконання плану з призову. І водночас щороку на 10 - 20 відсотків збільшується кількість юнаків, які хочуть пройти альтернативну службу. Причому їх не лякає те, що служити доведеться аж три роки, і за цей час вони не мають права покинути своєї "мирної служби" за винятком відпустки.
Всі рівненські "альтернативники" - а їх налічується 150 чоловік - віруючі, і церковний статут забороняє їм брати до рук зброю та приймати присягу. Руслан і Сергій - п'ятидесятники і "служать" в одному з рівненських жеків. Тимчасова професія - електромонтер і пічник. Робота важка, а зарплата лише 45 гривень на місяць. Проте хлопці задоволені. Адже нині в тих, хто бажає пройти альтернативну службу дуже обмежений вибір місця служби. Якщо не вдасться "зачепитися" в комунальній сфері або медицині, то комісія з альтернативної служби цілком може призначити юнака всі три роки працювати, наприклад, у морзі. А більшість сільських "альтернативників" потрапляють до колишніх колгоспів за місцем проживання.
Однак перед тим, як дістатися до місця своєї служби, юнакові, котрий побажав пройти альтернативну службу, доводиться подолати непростий шлях. Спершу військкомат. Тут кандидатів у "альтернативники" серйозно попереджають: цілих три роки вони практично безплатно працюватимуть на державу. Щоправда, за словами "альтернативників", останнім часом особливо на них працівники військкоматів "не тиснуть": дається взнаки скорочення армії і як наслідок - зменшення "замовлень" на призовників. Наступний етап - комісія з питань альтернативної служби. Тут фахівці серйозно беруться за юнаків. Їх навіть екзаменують із знання Біблії з метою з'ясувати чи не став призовник глибоко віруючим буквально напередодні призову, намагаючись уникнути знайомства з "принадним" життям у казармах. Далі починається збирання довідок, головна з яких від пресвітера церкви.
Як призналися Руслан і Сергій, у них була думка піти все-таки в армію. Однак, порадившись із батьками та друзями, хлопці вирішили йти на альтернативну службу. Мотивація проста.
- Раніше в армію йти було престижно. На тих, хто не служив, усі дивилися скоса - мовляв, не чоловік. Сьогодні все по-іншому. Серед наших знайомих майже ніхто не хоче служити. Багато хто просто боїться. Тому, коли ти маєш законне право не тягнути армійської лямки, безглуздо від цього відмовлятися.
Навряд чи тут можна щось заперечити. Армія сьогодні зі школи мужності перетворилася для багатьох потенційних захисників Вітчизни на своєрідне страховисько. І тому щороку кількість "альтернативників" зростає навіть у такій досить благополучній щодо призову Рівненської області.
Рівне
