Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.
Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.
1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?
Олександр ПРИЛИПКО, письменник, публіцист, Одеса:
1. Головне сьогодні рідко виявляється важливим через багато років. Але речі, що викликають суспільний резонанс, як правило, зберігаються історією. 2020 рік в Україні виявився початком системного краху популізму, що проявилося в усіх сферах нашого життя, зокрема зовнішній і внутрішній політиці. Дивні рішення Конституційного суду, секретні переговори з агресором, боротьба з COVID-19, корупційні скандали та інші події показали суспільству виворіт гарних слів про мир, справедливість і законність. І не просто показали, а переконали ігнорувати гасла, звертаючи увагу на вчинки.
2. Героїзм пов'язаний з подоланням випробувань, тому я на боці українців, які страждають від свавілля аморальних і репресивних систем у власній країні і за її межами. Маруся Звіробій і Софія Федина, Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко, Яна Дугар бездоказово арештовані в Україні. У в'язницях Росії сидять 2000 наших громадян. Є репресовані й у Білорусі, про яких ми мало знаємо. Передбачаю, хтось скаже, мовляв, слідство йде й невідомо чим воно скінчиться, чи не вийде так, як з Надією Савченко, яка стала і Героєм України, і антигероєм після звільнення. Але ні, юридична система повинна садити в тюрму за провину, що доведена, а не за підозри без істотної аргументації. У цьому й полягає суть правосуддя. Політичні погляди тут ні до чого. Тим паче кинуті спересердя фрази. Тому, називаючи героїв на полі страждань, називаю й антигероїв цього поля. Нашу судову систему, що калічить долі безвинних і рятує винних. Вона має бути демонтована, інакше так і залишимося жити в антиукраїнській Україні.
3. У мене особлива пристрасть до особистості Павла Скоропадського, тому мені імпонує підхід газети до популяризації його справ і спадщини. Більшість авторів вважаю своїми друзями. Україна була перенасичена подіями 2020 року, калейдоскоп яких відбивається на перших шпальтах газети, однак, на відміну від багатьох інших, «День» заглядав усередину кратера, що виносив лаву новин. Що передувало виверженню, чому воно сталося? Мабуть, знати про це важливіше, ніж спостерігати за потоком. Ось чому статті в «Дні» не мають зовнішньої сенсаційності, але багато чого пояснюють читачеві про причини наших проблем у державному будівництві, ставленні до культури, історії, явищ міжнародного та політичного життя.
4. Люди, які борються. Хоч би де вони були і хоч би яких бід зазнали. Здатність боротися однаковою мірою надихає тих, хто бореться, й тих, хто опускає руки. Нашим публічним простором поки подорожує привид безконфліктного успіху в бізнесі, культурі, політиці, коли ЗМІ розповідають про людей, які злетіли на вершини суспільної уваги завдяки зв'язкам, грошам, соціальному статусу тощо. Але не вони визначають вектор розвитку. Тільки гнані й ті, хто бореться, ведуть нас уперед. Один успішний підприємець на Заході якось сказав, що найкращі уроки для бізнесу він засвоїв з прикладів невдач колег тому, що невдачі типові, а успіхи виняткові. Суспільна увага до невдач і страждань людей принесе нам більше користі, ніж оспівування успіхів.
5. Іноді людині дають ляпаса, щоб привести її до тями, запобігаючи непритомності або істериці. Таким ляпасом для всіх землян стала пандемія корони. Трагічність явища не повинна приховувати від нас його протверезний ефект. Ми не можемо жити як раніше, нескінченно витрачаючи ресурси планети на задоволення марнославства і зростаючі потреби. Треба навчитися поводитися в спільному домі, не руйнуючи його, не утискаючи сусідів і піклуючись про дітей, яким ще належить народитися.
6. «День» - займає особливе місце не тільки в українському медійному просторі. Він не вписується ні в один з наявних форматів преси, об'єднуючи світову ліберально-демократичну думку з національною традицією, історією і культурою. Такого немає ні в європейських, ні в російських виданнях, які заведено називати суспільно-політичними, культурними або діловими. Життя розглядається ними, виходячи з певної спрямованості медійного телескопа. Хоча людині потрібен ширший погляд на речі. Адже політика пов'язана з історією, економіка з ментальністю, суспільство з традиціями та антропологією, навіть гастрономічний рецепт не можна оцінити без урахування добробуту його одержувачів. Я впевнений, що в недалекому майбутньому преса глибше займеться вивченням взаємопов'язаного світу. Просто відображати життя недостатньо, та й не треба за нових комунікаційних можливостей суспільств. Осмислення подій важливіше за факт їх проявів. Чверть століття «День» рухається цим шляхом. Це заслуговує не лише на повагу, а й на більшу увагу до видання нашого істеблішменту, бізнесу, тих, хто може допомагати газеті проводити масштабні дослідження гуманітарних ресурсів країни. Адже без активування їхнього потенціалу нічого не зміниться на краще ні в економіці, ні в політиці.
