Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Понад п’ять тисяч дерев!

На відродження дубових лісів дніпрянина Юрія Заверуху надихнула книжка Яворницького
15 листопада, 2018 - 10:26
ФОТО НАДАНІ ЮРІЄМ ЗАВЕРУХОЮ

Житель Дніпра, 60-річний Юрій Заверуха разом з сім’єю та друзями цієї осені висадив понад п’ять тисяч дубів. Чоловік власноруч збирає жолуді у лісі, пророщує, висаджує  та роздає небайдужим людям. Збирає жолуді він у Самарських плавнях, де ще зберігся старовинний реліктовий дубовий ліс. Юрій Романович сподівається, що принаймні половина з посадженого ним вкорениться. Молодим деревам, як він каже, загрожує не тільки посуха, але й тварини та люди, що топчуть посадки. Скільки дубків проросте, стане відомо лише за рік. «Підрахував і аж сам трохи ступорнув... Перевірив, та ні все так — 3305 жолудів посадив особисто, 2530 посадили родина і люди, яким я давав їх для висадки. Разом 5835. Заокруглимо, знімемо на похибку при зважуваннях.. Нехай буде 3200 + 2300 = 5500 жолудів. Більшість була пророщеною або проростаючою. Жолуді не проростають під заказ, маючи, кожен свій цикл зародження дерева. Акція була випробувальною, показовою, прецедентною. Дуже хотілося надати приклад і поштовх. Я дуже задоволений і не приховую того. Дуже гордий тим, що задум вдалося здійснити. Чесно кажучи, сам не очікував на такі результати», — написав Юрій Заверуха на своїй сторінці в мережі «Фейсбук».

Дніпрянин розповідає, що надихнуло його на посадку дубів читання відомої книжки історика Дмитра Яворницького «Дніпрові пороги». Той пише, що з прадавніх часів дубові ліси вкривали більшу частину Дніпропетровської та сусідніх областей, русла Дніпра та малих річок, які в нього впадали, балок та ярів. «Взагалі існує біля шести десятків видів дубів, — каже пан Юрій, — але наша порода — це дуб черешчатий, усі решта привезені з інших країв. Дуб — наше сакральне дерево, яке поважали і на яке молилися наші предки. Тож мені захотілося хоча б частково відродити дубові ліси, що росли колись над Дніпровими порогами».

У вересні цього року Юрій Романович нарешті розпочав збирати жолуді. Усього здійснив п’ять виїздів у ліс під Новомосковськ. У середньому збирав за виїзд понад тисячі штук. Висаджувати почав з кінця вересня і закінчив на початку листопада. Виходив на посадку 14 разів — у середньому садив приблизно по 230 жолудів на день. «Якщо не поспішати, то 200 жолудів я саджу за одну годину. Поспішаючи, 250—300 штук, в залежності від місцини. Головним питанням залишається проблема їх збереження в наступному, найважчому для дубків році від косарів, які знищують все зелене на своєму шляху. Всюдисущих моїх улюблених собак, які носяться від надлишку енергії, витоптуючи, відкушуючи і ламаючи все, що опиняється на їхньому шляху. Я їх лагідно називаю — парнокопитні. І так званих «барабанщиків» — байдужих типів обох статей, які ходять по-живому, які не жаліють і не бачать нічого навкруги. Щось створити — не їх стиль. Постраждати дубки можуть також від мишей, ховрахів і всіх інших гризунів. Окрім того, буває посуха», — пише Юрій. «Скільки дубків здолають всі ці небезпеки? Не знаю. Це стане відомо тільки восени, через рік. Був би радий, якщо залишиться половина. Мої висновки — одна людина з машиною, не напружуючись і не віддаючи весь свій вільний час цій справі, здатна один раз виїхати на дві години в ліс і зібрати 1000 жолудів. Протягом вересня, жовтня, листопада цілком реально здійснити 5 виходів, по дві години кожний, для висадження 200 жолудів за вихід. Головною умовою є точне уявлення, де і як ти це будеш робить. І чи будеш?» — зазначає він.

Юрій Романович розповідає, що садить у землю тільки пророщені жолуді. «Там ціла технологія. Кладу їх в холодильник, там, де овочі зберігають. Одні жолуді проростають за три тижні, інші можуть проростати два місяці. У кожного жолудя — свій цикл», — розповідає пан Юрій. За його словами, один з його знайомих, що живе у Києві, вже десять років займається цією справою. Виявляється, що дуб — доволі примхливе дерево, яке краще висаджувати жолудями, бо вони дають спочатку вертикальний корінь, який тягнеться вглиб, до води. Якщо його пересаджувати, то можна пошкодити  основний корінь, доведеться поливати, і дуб довго не зможе набрати сили, ділиться секретом пан Юрій. До цього він висаджував дерева на своїй дачі у селі, уздовж доріг та в інших місцях. Цієї осені Юрій Романович поділився також жолудями з школярами з Любимівки, що знаходиться на лівому березі Дніпра біля першого Кодацького порогу. «Заодно книгу Дмитра Івановича Яворницького «Дніпрові пороги» прочитають — буде подвійна користь», — каже він.

У дніпровського активіста, завдяки «Фейсбуку» вже з’явилися послідовники. «Сьогодні я посадив свої перші 250 дубів. Це стало можливим завдяки дивній людині Юрію Заверусі, котрий віднедавна прийняв на себе непросту місію з поступового відновлення дубового статусу нашого регіону, пророщуючи й саджаючи жолуді у промислових масштабах. Тепер береги Кільчені біля однойменної розв’язки у Підгородньому і схили живописної балки «Сумні верби» по дорозі на Магдалинівку стануть ще більш зеленими, що так необхідно у нашому степовому, а ще більше — розораному і задимленому краї. Адже Дніпропетровська область зі своїми 5,6% лісових насаджень випереджає тільки Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області, поступаючись поки усім іншим», — пише в мережі Денис Піддубський. За його словами, у висадці дубів взяла участь громадська організація «Самозахист підприємців», разом з якою було висаджено понад 1,3 тис. жолудів. «Дякую за чудову компанію та вечірню юшку!» — написав Денис.

Відгукнулись люди з різних регіонів України — Запоріжжя, Немирова, Бердянська. Так, користувач «Фейсбуку» Микола Тишаков розповідає, що разом із сином висадили дубки у Бердянську. «Ось тут — на привільних заповідних схилах, у затишних балочках ми з сином почали дубки висаджувати. Щоб була діброва пам’яти мого діда Івана Серафимовича Тишакова, чудової людини, яка багато зробила добра. Дубів посадимо багато. Жолуді збирали по всьому Бердянську...», — написав він.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
Газета: 
Рубрика: