Сміливі думки відіграють роль передових шашок у грі; вони гинуть, але забезпечують перемогу.
Йоганн Вольфганг фон Гете, німецький письменник

Портрет катастрофи

Зворотний бiк медалi голоду — тероризм, вважає Валерiй ГЛАЗКО
16 жовтня, 2002 - 00:00


Зараз поняття «екологічна катастрофа» стало вже притчею во язицех. Статистичні дані, які сиплять екологи, давно перестали когось лякати. Найiмовiрнiше, спрацював ефект пересичення. Від кислотних дощів — наслідки спалення палива і виплавки металу — у Німеччині пошкоджено близько 35% лісових масивів. Врожайність сільськогосподарських культур знизилася на 20 — 30%. Щорічно фіксується від 40 тисяч до 2 мільйонів випадків отруєння людей пестицидами. З лиця Землі зникло 25 тисяч видів вищих рослин і 1 тисяча видів хребетних. У той же час те, що насправді обговорювали на Саміті в Йоханнесбурзі, здебільшого залишилося таємницею за сiмома замками. Офіційна версія, озвучена міністром екології Сергієм Курикіним, полягала лише в тому, що Україна виглядала цілком гідно. За термінами подачі документів і різних звітів була в перших рядах, що «свідчить про зацікавленість країни в питаннях екології». Результатом Саміту стало підписання «найглобальнішого документа» — Концепції стійкого розвитку. Перші показники її дієвості повинні з’явитися в 2015 році. Тоді на планеті має істотно зменшитись кількість людей, які не мають нормального доступу до питної води, і змушених жити на один долар у день. Про істинну екологічну картину, про те, яким бачать вчені світ через 10 — 15 років, які з погляду науки у нас мають бути зараз пріоритети — в інтерв’ю із завідувачем відділу молекулярно-генетичних досліджень інституту агроекології та біотехнології НАНУ, доктором сільськогосподарських наук, автором понад 10 наукових робіт в галузі екології Валерієм ГЛАЗКОМ.

— Ще 10 років тому в Ріо- де-Жанейро представники всіх країн-учасниць констатували, що наступила екологічна криза. Один з її яскравих показників — істотне зменшення біорізноманіття, яке спричиняє спрощення біосфери, а значить безпосередньо впливає на якість життя людини та на перспективи розвитку самої цивілізації. Через 10 років у Йоханнесбурзі підвели підсумки діяльності та оцінили зміни, що відбулися. Там і стало зрозуміло, що, по суті, ситуація тільки погіршилася. А успіхи, яких вдалося досягти в подоланні екологічної кризи, не більш ніж локальні. У деяких країнах вдалося зменшити забрудненість регіонів і мегаполісів, але одночасно з цим в інших країнах вона погіршилася. Хіба що почав діяти так званий екологічний податок, який ввела у себе практично вся Європа. Йдеться про компенсації вирубаного лісу — у вартість кожного кубометра закладається вартість його відновлення. Найстрашніша ж проблема людства — голод — так і залишилася невирішеною. Якщо ще в 1992 році вважалося, що в надто важкому становищі знаходиться 600 мільйонів чоловік, то зараз голодує вже мільярд. Найжахливіше полягає в тому, що зворотний бік цієї медалі — тероризм. Річ не в тому, що залучені до терору люди голодують, а в тому, що суспільство, в якому вони зростають, формує у них якісно інше ставлення до цінності життя і до права на життя. Як загальна соціальна думка у них формується зневажливе ставлення до життя. І тому тільки знявши проблему голодуючих людей, можна буде наблизитися до мрії про стійкий розвиток. Саміт у Йоханнесбурзі став великим потрясінням для багатьох людей, оскільки він представив реальну картину того, що відбувається в світі.

— І як же вона виглядає? Чи все відомо пересічним громадянам?



— Створивши карту деградації грунтів на земній кулі, вчені з’ясували: з кожним роком площа, яку займають пустелі, зростає на 1%. Зараз вона становить 19% Землі. Тільки Сахара щорічно розширяється на кілометр. При зіставленні даних стало зрозуміло, що ті місця, де зараз знаходяться пустелі, 10 тисяч років тому були осередками зародження аграрної цивілізації. Вона, згідно з історією, виникла тоді, коли були домістиковані (окультурені. — Авт. ) перші види тварин і рослин. Це сталося під час першої екологічної катастрофи — людині стало нічого їсти і щось було потрібне натомість. Тоді і виник агросапієнс і принципово новий тип господарювання — перетворювальний. Жінки стали щорічно народжувати, популяція стала зростати і вимагати більшої кількості їжі. Вперше з’явився елемент рефлексії — дистанціонування та аналізу поведінки людини стосовно природи. З’явилася особистість і спеціалізація людей. Успішність аграрної цивілізації призвела до того, що вони «захопили», по суті, всю земну кулю. Але це історія. А зіставляючи сучасну карту деградації грунтів і карту центрів зародження аграрної цивілізації, ми можемо зробити висновок, що поширення аграрних цивілізацій супроводиться збільшенням ступеню деградації грунтів. Екстенсивний шлях розвитку супроводиться захопленням нових земель з подальшим їх перетворенням на пустелю. Зараз ми маємо глобальну деградацію грунту. Далі рухатися нікуди і на початку двадцятого століття це стало вже частково зрозуміло. Люди зробили спроби інтенсивного розвитку аграрної цивілізації. Стали збільшувати урожай за допомогою різних добрив, гербіцидів, пестицидів.. Хімізація сільського господарства певний час переконувала, що такий шлях зможе вирішити проблему голоду в світі. Але підготовка ж до Йоханнесбургського Саміту показала, що це збільшення, по суті, вже припинилося, і подальша хімізація стала принципово неможлива. До того ж вона супроводилася ще і синтезуванням величезної кількості невідомих речовин, які не існували в природі. Що серйозно вплинуло на екологічну ситуацію в цілому. Адже продуктивність аграрної цивілізації визначається станом тих екосистем, в які вони «вбудовані». Якщо, наприклад, наші поля будуть оточені меншою кількістю лісів, то буде скорочено біорізноманіття, а значить зміниться і система відновлення грунту, система доступу води і очищувальні здатності грунту. Подальше удобрення хімічними речовинами призведе до ще більшої кризи аграрної цивілізації. Скажемо, почнуть перетворюватися на пустелю ліси Бразилії, які в житті не хімізували тільки тому, що в екології існує таке поняття як глобальні наслідки. Можливо, Армагедон і є тією екологічною кризою.

— Наскільки правильно, на ваш погляд, те, що лікарі причиною багатьох захворювань вважають саме несприятливе екологічне становище?

— Алергічні дерматити стали вже звичним явищем. За оцінками лікарів, 40% українців тією чи іншою мірою хворіють на алергічні захворювання. А зв’язок злоякісних новоутворень і захворювань дихальних шляхів з екологією ніхто ще не спростував. До речі, продовжуючи медичну тему, можна ще посперечатися про доцільність її хімізації. Пам’ятається, як з появою антибіотиків спорожніли туберкульозні клініки. А тепер частота захворюваності на туберкульоз різко зросла. Чому? Тому що з’явилися стійкі до антибіотиків штами. Взагалі спрямованість на знищення шкідників, компенсація браку спеціальних сполук шляхом синтезування нових, відсутніх у природі препаратів, показали свою недієздатність. Досягти якогось успіху можна лише імітуючи всі прийоми, на яких тримається симбіоз у природі.

— Можливо, таким чином варто виводити з кризи і аграрну цивілізацію?

— Останні відкриття показали: аграрна цивілізація, по суті, тримається на дуже обмеженій кількості домістикованих видів — головним чином на вівцях, козах, коровах і конях. А серед рослин — на рисі і пшениці. За весь час існування аграрної цивілізації спроби окультурити інші види були марними. Чому? З’ясувалося, що види, які піддаються домістикації за багатьма своїми характеристиками схожі на людину. По- перше, можуть їсти їжу, яку людині легко дістати. По-друге, здатні розмножуватися в неволі. По-третє, пересуваються не швидше за людину. По-четверте, тривалість життя у них менша, ніж у людини. І нарешті, у них є соціальна ієрархія. Тобто, іншими словами, окультурити можна лише ті види, які можуть бути успішним симбіонтом людині. І це новий погляд на еволюцію. Адже раніше вважалося, що виживає найсильніший, а тепер виявляється, що виживає той, у кого більше симбіотичних зв’язків. Природа влаштована таким чином, що кожна її частинка полівалентна. І якщо, наприклад, зникає один вид, то слідом за ним зникне ще 10 видів. Людина стала руйнувати ці зв’язки і почав розриватися ланцюжок.

— То яким же може бути вихід? Чи справді це означає, що через 10—15 років на нас чекає голодна смерть?

— Якщо говорити про інтенсивний розвиток аграрної цивілізації, то потрібно вести пошук прийомів її видозміни. Насамперед, створювати генетично модифіковані організми (ГМО). Можна довго сперечатися про те, чи всі вони гарні, але потрібно чітко розуміти: іншого виходу немає. Насправді, ГМО — це та ж сама селекція. Але тільки якщо раніше ми переносили цілий геном, то тепер — окремо взяті гени. Нам потрібно розвивати цей напрям і паралельно відпрацьовувати питання його безпеки. Відомі такі приголомшуючі приклади як створення золотого рису. Це коли в цю культуру вводять генні конструкції, що сприяють накопиченню вітаміну А в зернах. Створення такого продукту вирішує проблему дефіциту бета-каротину. Адже ми знаємо, що у дітей, які отримують до трьох років недостатньо вітамінізовану їжу, більше шансів стати розумово відсталими, що згодом дозволяє ними легше маніпулювати. Недогодовування провокує інше ставлення до життєвих цінностей. Я не вірю, що людина може бути благополучною, якщо вона виросла в голодній країні. Зрозуміло, що ГМО викликають тривогу. Але нам не варто ставитися до них з точки зору подвійного стандарту, а співвіднести шкоду, заподіяну від хімізації та від ГМО, і з двох зол вибрати менше. До того ж генетично модифіковані організми можна використати ще і для очищення грунту (так звана ремедіація) тобто з їхньою допомогою компенсувати вплив хімікатів. Крім цього, потрібно намагатися створити мікробіологічні препарати шляхом зміни симбіотичних компонентів симбіозу. Намагатися модифікувати стійкість до патогенних вірусів, апелюючи компонентами природи, куди входять домістиковані види. Тобто не знищувати, а допомагати здорової компоненті.

— Невже біологічне землеробство, тобто без використання добрив, вже неможливе?

— Біологічне землеробство — це ілюзія. Її можна порівняти з вічною мрією про Едем, де люди і вівці будуть поряд, і ніхто з неба їх не буде посипати радіонуклідами. У структурі світового сільського господарства біологічне землеробство займає 1%. Коли йдуть хмари, що несуть кислотні дощі, коли вмирають озера в Данії через промислову активність Німеччини, не має значення: є біологічне землеробство в Данії чи ні.

— Чи змінюється за таких умов генофонд людини?

— Підготовка до Саміту дозволила вияснити величезну кількість питань. Насправді, уявлення про аграрну цивілізацію дещо грубувате. Адже історія знає, що у нас завжди залишалося співіснування землеробів-скотарів зі збирачами. До останніх відноситься ціла низка південних країн. Аграрна цивілізація призвела до того, що стався відбір людей зі специфічним метаболізмом. Велика кількість людей, не здатних перетравлювати молоко (у яких відсутній фермент лактози) характерна для тих популяцій, де не було традиції тваринництва. Вони також гірше справляються з великою кількістю вуглеводів, що збільшує серед них поширеність діабету. Вчені прослідкували тенденцію: коли країни з аграрною цивілізацією хочуть вирішити проблему голоду країн, що розвиваються, і допомагають їм своїми продуктами, то в цей час у бідних країнах спостерігаються спалахи різних захворювань. Цей приклад наочно ілюструє те, як відбуваються зміни генофонду внаслідок міграцій. Наприклад, є підстави передбачати, що туберкульоз людина отримала від великої рогатої худоби, і паличку Коха розносять, по суті, скотарі. Епідемії чуми та холери також змінили генофонд людини, оскільки чутливі особні не залишили потомства. Сьогоднішня криза може також загрожувати зміною генофонду. Спеціалізованість цивілізації була заснована на тому, щоб нарощувати певні інтелектуальні прийоми та передавати їх нащадкам. Криза аграрної цивілізації здатна викликати те, що в кожному поколінні народжуються все менш спеціалізовані особні. Іншими словами, у кожного наступного покоління залишається менше шансів знаходити осудні прийоми виходу з кризи, оскільки сумарний інтелект стає все меншим і меншим. Але є надія. Якщо про кризу, що насувається, людство зрозуміло ще на початку минулого століття, це говорить про те, що людський розум всередині себе має психічні механізми, що забезпечують йому порятунок. Вони виробляються всередині його несвідомо, коли настає пряма необхідність.

— Як вплинула Чорнобильська катастрофа на екологічну кризу в масштабі України?

— Після аварії нам особливо слід акцентувати увагу на розробці біотехнологічних методів, методів модифікації мікробіоти. А також дослідити стан справ. Адже Україна досі не має точної картини того, що відбувається.

— Я знаю, що нещодавно в Українi з’явилась карта вiрусiв грунту.

— Робота «Екосистемний моніторинг вірусних інфекцій: діагностика і профілактика» вперше містить узагальнюючі результати багаторічних фундаментальних досліджень з моніторингу, діагностики, лікування і профілактики вірусних захворювань рослин і тварин в екосистемах України. Червоною ниткою в низці робіт проходить ідея поєднання сучасних діагностичних методів дослідження вірусних інфекцій з подальшою планомірною розробкою і впровадженням заходів профілактики, виявлених внаслідок моніторингу збудників і зниження шкідливості захворювань шляхом стимуляції імунної системи (це стосується тваринних організмів). На основі досліджень розроблено стратегію оцінки і створено карту поширеності фітовірусів в агро-, біоценозах і грунтах у досліджених регіонах України. Складено рекомендації для сільськогосподарських дослідницьких станцій та станцій захисту рослин з метою запобігання втратам урожаїв від вірусних інфекцій. Але зрозуміло, що нам ще дуже не вистачає мікробіотичної карти та карти найбільших осередків поширення патогенів.

Розмовляла Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: