«Потрібно нарощувати інтелектуальний фундамент»

Урочисте відкриття фотовиставки газети «День» та презентація нової книги «День вдячності» зібрали у Дніпрі багато людей. У Музей українського живопису, де вже не перший рік поспіль проходять такі заходи, прийшли городяни різного статусу та віку, переважно молодь. Вагомості цій інтелектуальній зустрічі додавала участь у ній міського голови Дніпра Бориса Філатова, з яким нашу газету пов’язують давні й дружні стосунки. Міська влада Дніпра завжди приділяє багато уваги культурному життю міста й претендує на визнання статусу «Велика культурна столиця України». Тому не випадково мер звернувся до нашої редакції з проханням провести просвітницьку акцію «Дні «Дня» у Дніпрі». Саме в межах цієї акції відбулася ціла низка заходів, в тому числі відкриття фотовиставки та презентація нової книги з серії «Бібліотека газети «День».

«ЗІТКНЕННЯ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ ЗАПРОГРАМОВАНЕ ЦИВІЛІЗАЦІЙНО»

Напередодні Борис Філатов і Лариса Івшина відвідали Бібліотеку української діаспори імені Джона Маккейна, яку минулої осені було відкрито у Дніпрі. Нарис саме про цього американського сенатора є частиною книги «День вдячності». Сотню примірників видання буде передано до книгозбірень Дніпра. «Вчора ми були в гостях у «Дніпровської політехніки» і її ректор Геннадій Півняк порушив питання про те, що велика проблема світу – жива вода, яка є основою життя.  В Україні, окрім того, є проблема живого спілкування людей. Ще Антуан де Сент-Екзюпері писав про розкіш людського спілкування», – сказала на початку презентації книги головний редактор газети «День» Лариса Івшина.

Розповідаючи про видання нової книги, вона зауважила, що у газети «День» було кілька етапів становлення. Перший з них – боротьба в опозиції. «День» був єдиною газетою, яка сказала, що Кучма не має бути обраним на другий термін. Пройшло 20 років, був відчай, адже ми ще тоді могли піти за країнами Балтії та Польщею, могли жити без олігархату. Вони перемогли, але ми були праві.  І тоді я сказала, що наше друге завдання – ми будемо займатися суспільством. Я розуміла, що нам треба створити міцну державу, а тому треба переосмислити нашу історію», – розповіла Лариса Івшина.

Шлях від першої книги «Україна Incognitа» до останнього видання – «День вдячності», був нелегким і тривалим, майже два десятиліття. «Ми йшли шляхом переосмислення успіхів, невдач і поразок. Зіткнення України та Росії запрограмоване цивілізаційно, тому що у нас є проблема ідентичності, яка привласнена Росією. Так склалось, що саме ми є спадкоємцями Київської Русі. Всі знають, що Росія – не зовсім Русь, і у нас була така спеціальна книга. Але Росія цією спадщиною користується, а ми не дуже навчилися користатися власною спадщиною», – зазначила головний редактор.

НАДВАЖЛИВИЙ ПРОЄКТ – БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

Для набуття та розуміння власної історії Дніпро, на її думку, має надважливий проєкт – Бібліотеку української діаспори, яка минулої осені відкрилася у Дніпрі завдяки ініціативі міського голови Бориса Філатова.  «Це ще недооцінений для цього регіону проєкт», – зауважила Лариса Івшина, яка разом з мером оглянули книжки, періодику та історичні раритети, зібрані колекціонером Володимиром Пилишенком за кілька десятиліть життя в українській діаспорі. «Я іноді навіть кажу: якщо б у мене було два життя, одне з них я провела би в бібліотеках. Адже раніше ми жили ніби у консервній банці, ми наче облаштувалися і жили гарно, але не знали, як нас сприймає та частина українців, яка опинилась за кордоном після поразок визвольних змагань та після Другої світової війни. А вони, окрім всього, писали й збирали книжки. До речі, там є читанки для дітей, які живі і прикладні.  Там є автографи гетьманича Данила Скоропадського і патріарха Мстислава Скрипника. Можливо, воно більшості людей нічого й не говорить, але потім заговорить. Є навіть кулінарні рецепти, поради для всіх сторін життя. Звичайно, такої бібліотеки немає ніде в Україні, принаймні, я не бачила. Дуже цінний дарунок», – зауважила Лариса Івшина.

ДЖЕЙМС МЕЙС І ДЖОН МАККЕЙН ЗАХИЩАЛИ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ

Бібліотека тим більш цінна, що вона зберігає аутентичне українське духовне життя, хоча й на еміграції, за кордоном. «Вони дивились і думали: а втримається Україна? Тому що всі ці роки ми  хиталися над прірвою, тому що потенціал Росії задіяний на гібридну війну, він колосальний», – сказала Лариса Івшина. Вона звернула увагу на те, що у пресі з’явилися дві частини белетризованої біографії російського журналіста Дмитра Запольського, де він розповідає технологічну картину спотворення реальності, яку винайшло керівництво Росії. «Вони створюють своєрідний фальшзразок: вам потрібні антикорупціонери – ми вам створимо,  щоб все це імітувало життя, а всіх, хто будуть робити справжнє життя – ми їх «підстрижемо», або ефективно замовчимо. Ми всі повинні думати про створення ефективної протиотрути такому стану речей, тому що це – підміна нашого життя несправжнім життям», – розповідає редактор. З цього приводу вона згадала американського дослідника Джеймса Мейса, який працював у газеті «День» вісім років. В багатьох американських університетах, коли Мейс намагався там пробити свій погляд на Голодомор в Україні, йому було дуже складно.  «Він написав хрестоматійну повість про двох журналістів Гарета Джонса і Волтера Дюранті. Я би радила її всім університетам, як спецкурс. Всі хвалили, дякували і нічого не зробили, а ці речі мають бути доступні насамперед журналістам тому, що там було показано, як на кожному квадратному метрі бореться добро і зло», – каже Лариса Івшина.

На її думку, якщо ми кажемо, що Європа нас не розуміє, то ми повинні самі бути впевнені у своїй правоті. Але, з іншого боку, це наше щастя, що були такі людей, як історик Джеймс Мейс або сенатор Джон Маккейн, які захищали національні інтереси України – у них схожі характери і з них треба брати приклад. Таким людям ми маємо бути вдячними – про це треба писати, і не тільки у книзі «День вдячності».

Лариса Івшина звернула увагу на те, що самі українці за своїм характером нерідко мають нібито подвійну природу. Були часи, коли одні українці складали половину Політбюро, а інші – очолювали в концтаборах повстання і похитнули Радянський Союз. «Зараз багато людей не вважають країну своєю, просто звиклися з центром сили. Як тільки сила перетікає, слідом перетікають ті, хто хоче бути поряд з центром сили. Тобто наш єдиний виклик – стати центром сили, триматися. Це дуже складний, але життєвий рецепт,  а інакше будете на побігеньках», – попередила головний редактор.

«ЕНЕРГІЯ РОЗУМНОГО ПЕРЕТІКАЄ ДО ДНІПРА»

Вона звернула увагу на те, що у Дніпрі відчуваються зрушення щодо розвитку та зміцнення української культури та історії. Завдяки міському голові Борису Філатову, окрім Бібліотеки української діаспори ім. Дж.Маккейна, у місті з’явилася вулиця В’ячеслава Липинського, видатного українського мислителя. Ще один надважливий проєкт – книжковий фестиваль «Book Space», який піднімає роль української книги та духовності зовсім на інший рівень. «Тобто енергія розумного перетікає до Дніпра», – констатує редактор. Вона не бачить нічого трагічного в тому, щоб громадянське суспільство та політичну націю в Україні консолідували три мови – українська, російська та англійська. Наприклад, всеукраїнська газета «День» багато років видавалась саме цими трьома мовами, аби бути впливовою та доступною для жителів всіх регіонів України і за її межами. «Мені хотілося б об’єднувати людей, створювати патріотичне середовище в умовах вільного вибору. Я думаю, що запит на вільне спілкування буде тільки зростати», – зауважила Лариса Івшина.

«ВЧЕНА РАДА ЗВЕРНУЛАСЯ ДО ЛАРИСИ ІВШИНОЇ З НАМІРОМ ПРИСВОЇТИ ЇЙ ЗВАННЯ ПОЧЕСНОГО ПРОФЕСОРА «ДНІПРОВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ»

 «Звичайно, вражає, що молодь цікавиться такими зустрічами, – поділився своїми враженнями проректор Національного університету «Дніпровська політехніка» Юрій ХОМЕНКО. – Ми напередодні у своєму виші мали зустріч з Ларисою Олексіївною, з командою газети «День». Сьогодні були присутні 12 наших студентів, причому природничих та технічних спеціальностей – екологи, механіки тощо. І тому я маю надію, що громадська цікавість до проєктів «Дня» буде лише зростати і це дуже приємно. Друге – наші студенти відзначили на зустрічі, що у бібліотеці «Дніпровської політехніки» є майже усі книжки, видані «Днем» і вони охоплюють період 20 років. Це свідчить про те, що газета «День» займається виданням книг з історії України ледь не з початку незалежності. Для студентів це надзвичайно цінне джерело, вони мають можливість відслідкувати весь період розвитку нашої державності по книжках «Дня». Взагалі-то, маю сказати, що багато студентів були вражені інтелектуальною розмовою. Вчена рада нашого вишу звернулася до головного редактора газети «День Лариси Івшиної з наміром присвоїти звання почесного професора «Дніпровської політехніки». Важливо, що серед авторів звернення є студенти, які входять до Вченої ради нашого університету і рішення приймалося не лише професорами, а і студентами. Тому я надзвичайно радий брати участь у таких зустрічах.  Лариса Олексіївна вже дала згоду щодо високого визнання – з одного боку, а з іншого – ми поділилися планами на майбутнє. До таких планів ми відносимо і Літню школу журналістики газети «День». Будемо брати участь у цьому проєкті, наші студенти пройдуть конкурс. У нас вже є приклади, коли серед випускників з’являлися заслужені артисти і журналісти, творчі люди. Тепер багато талановитої молоді може зробити перший крок у Літній школі, а завтра, можливо, вони долучаться й до журналістської професії. А  ще у нас є надзвичайно цікаві проєкти «Студент на день», «Студент на  вікенд»,  «Студент на тиждень», коли ми спілкуємось з польськими і німецькими студентами у Приазов’ї. От восени ми плануємо таку зустріч і сподіваємось, що Лариса Олексіївна також зацікавлена провести низку заходів. Тому впевнений, що сьогоднішня фотовиставка та презентація книги у Дніпрі стала майданчиком для створення подальших планів спільних дій і плідної співпраці».

«ЄДИНЕ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЦІЛЕ»

«Виставка та презентація книги «День вдячності» пов’язані у єдине інтелектуальне ціле, – вважає доктор історичних наук, керівник проєкту «Битва за Україну Олена ГАЛКІНА. – Це видання говорить, що всі ми у своєму житті маємо завдячувати своєю свободою, можливості обирати деяким людям, які за це вмирали й продовжують вмирати, яким тяжко, але вони не здаються і свідомо витрачають своє життя та здоров’я заради того, щоб ми жили. В цілому фотовиставка і презентація – це лікування від «формули Альцгеймера». Мир та державність в Україні, про які говорила Лариса Івшина, ще дуже хисткі. Тому вона цілком права, що потрібно нарощувати інтелектуальний фундамент. Тим більше, коли ще не створені інституціональні основи держави. На мою думку, не так вже й важливо, якою мовою говорять спеціалісти, треба цінувати інтелектуальний ресурс. Газета «День» – це одне з небагатьох видань, де існує високий рівень інтелектуальних дискусій щодо задач, які стоять перед Україною. Демократію, що є в Україні, слід цінувати, бо тут усі починання та ініціативи йдуть знизу, а у Росії – лише зверху. Свобода – це колосальна цінність, яку треба оберігати. Як казали на зустрічі, те, що вже досягнуто за роки незалежності, з цього може вирости сильна держава, яка і стане центром сили».