Приклад Андрiя Сахарова: полiтика й мораль — речi сумiснi

Якби ця фраза не була дискредитована одним тираном, — помер великий демократ усіх часів і народів.

До російської демократії в нас ставлення неоднозначне. Ми скоро забули про те, що в серпні 1991 року її захистив демократ Єльцин. Тепер ми частіше, особливо після подій у Чечні, називаємо його так званим демократом. Не витримали випробовування владою і деякі інші російські політики, які звично називали себе і продовжують називати демократами. Мабуть, лише одного Андрія Сахарова не торкнувся цей вірус, м’яко кажучи, недемократії, і вчений назавжди залишився в нашій пам’яті як істинний російський демократ.

ВIДСУТНIСТЬ ПОЧУТТЯ СТРАХУ

У 32 роки Андрій Дмитрович Сахаров став академіком, у 41 рік — тричі Героєм Соціалістичної Праці. Здається, що потрібно було ще людині в Радянському Союзі?

Розповідаючи про себе, Андрій Сахаров писав: «У 1953—1968 роках мої громадсько-політичні погляди зазнали великої еволюції. Зокрема, вже розробка термоядерної зброї і підготовка та здійснення термоядерних випробувань супроводжувались дедалі гострішим розумінням моральності цих проблем. З кінця 50-х років я став активно виступати за припинення чи обмеження випробувань ядерної зброї. 1961 року в зв’язку з цим у мене виник конфлікт із Хрущовим. Я був одним iз ініціаторів Московського договору 1963 року про заборону випробувань у трьох середовищах (тобто в атмосфері, у воді, в космосі)... До 1966—1967 років відносяться мої перші звернення на захист репресованих».

1968 року широкий міжнародний резонанс викликала стаття Андрія Сахарова «Роздуми про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу». На думку академіка, будь-яка проповідь несумісності ідеологій і націй — безумство і злочин. Соціалізм не повинен методом збройного насильства знищити капіталізм, бо це стало б самогубством людства.

Російський письменник Віктор Некрасов вважав, що в Сахарова зовсім не було почуття страху. Лише цим можна було пояснити його сміливі виступи проти продовження гонки озброєнь та на захист в’язнів сумління.

1971 року він пише пам’ятну записку генсекові Брежнєву, в якій у загальних рисах визначає те суспільство, на створення якого мають бути скеровані всі державні реформи. На думку Сахарова, охорону і забезпечення основних прав своїх громадян держава мусить мати за основну свою мету. Захист прав людини має бути понад усе. Усі дії державних інструкцій повинні цілком базуватися на законах. Повинна бути свобода інформаційного обміну та переміщень. Контроль за законністю громадськість повинна здійснювати за допомогою гласності.

15 грудня 1986 року до Сахарова в Горький зателефонував Горбачов і сказав, що його заслання завершено. Сахаров подякував і попросив, щоб звільнили всіх в’язнів совiстi. Лише три роки довелося Андрієві Дмитровичу жити на волі в епоху горбачовської перебудови. Будучи вдячним за визволення, академік не міг погодитися з тими формами й методами, якими Горбачов здійснював перебудову. У своїй передвиборній програмі академік зазначав, що не можна допустити, щоб нерішучість та протиріччя в проведенні політичної, економічної та національно-конституційної перебудови привели країни до поглиблення кризи. Як у воду дивився...

ПОТРЕБА

В МОРАЛЬНОМУ ПРИКЛАДI

Андрій Сахаров казав: «Я не професійний політик. І, можливо, тому мене мучать питання необхідності та кінцевого результату моїх дій. Я схильний думати, що лише моральні критерії разом із неупередженістю думки можуть служити якимось компасом у цих складних і неоднозначних проблемах. Я утримуюсь від конкретних прогнозів, але сьогодні, як завжди, я вірю в силу людського розуму та духу».

Лише така високоморальна людина, як академік Сахаров, могла зважитися на написання відкритого листа Брежнєву із протестом проти агресії в Афганістані. Одночасно в тому ж листі Сахаров запропонував здійснити політичну амністію і звільнити в’язнів совiстi, заарештованих за переконання й ненасильницькі дії. Закінчилося тим, що Андрій Сахаров сам поповнив список тих в’язнів сумління, його позбавили всіх урядових нагород і вислали в Горький, де він жив в умовах повної ізоляції та цілодобового нагляду з боку КДБ.

Людина, яка створила найгрізнішу зброю для знищення людства, була небезпечною для радянського керівництва, бо не просто розвінчувала минуле. Сахаров доводив перед усім світом фальш і демагогію брежнєвського правління, його бездарність і антинародну сутність. І таке не прощали навіть академікам — Нобелівським лауреатам.

Дуже важко назвати людину, яка була б такою ж високоморальною в політиці, як Сахаров. Сучасні політики свою аморальність виправдовують політичною доцільністю. Як казав російський письменник Даниїл Гранін, у світі стає дедалі менше святих і дедалі більше відчувається потреба в моральному прикладі.

Свій гріх у створенні атомної пастки Землі Сахаров цілком спокутував. Його приклад усе ж дозволяє думати, що політика і мораль можуть бути сумісними.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Справжнє значення для нас таких людей, як Сахаров, підтверджується деталями та нюансами. У той час, як у Києві політики займаються палацовими інтригами і намагаються поділити рештки пирога національного багатства, провінція живе своїм життям і у неї є час подумати про справжні цінності. Цей матеріал було отримано редакцією з м. Дрогобич Львівської області.

№237 10.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»