ЗАХОПЛЕННЯ
Продайте "Мерседес" - купить коня
Олена РОМАНЕНКО
Сідла, вуздечки й остроги асоціюються з такими справді чоловічими якостями, як сміливість, удатність, відкритість і романтизм. Гостра нестача їх так відчувається в наш час голого прагматизму й одноманітності. Престиж "Мерседеса" безперечний, але в колективній свідомості кінь залишається символом вишуканості, аристократизму, шляхетної пристрасті.
У цьому є частка істини: захоплення, на кшталт цього, не назвеш демократичним. Породистий кінь значно дорожчий від автомобіля: ідеться про сотні тисяч доларів. А в разі, якщо скакун - переможець Олімпійських ігор, рахунок - на мільйони. Численність складових успіху в роботі з конем виключають чинник гарантованості, а момент удачі не купується.
У великому місті складно вести мову не лише про масову захопленість, а й про елементарну обізнаність у питаннях виїжджування породистих коней. Недарма всі кіннотники знають одне одного в обличчя не тільки в Києві, а й у масштабах СНД. Система замкнена й самодостатня. Звісно, цікаві мають шанс поспілкуватися з конем навіть на майдані Незалежності, де заморені, сумні трудяги славного конячого племені за 5 гривень провезуть кроком навколо фонтану. Та ба! - навіть за наявності неабиякої фантазії це не допоможе зрозуміти ані д'Артаньяна, ані Мальборо. Утім, для декотрих такі зустрічі стають доленосними. Шестирічний хлопчик простягає коню грудочку цукру на відкритій долоні, оксамитові губи обережно приймають подарунок, а гаряче дихання залишається на пальцях несподіваним поцілунком... І згодом: 17 років у сідлі, дитяча спортивна школа "Авангард", щоденні тренування, численні союзні чемпіонати і, нарешті, призові місця на престижних європейських турнірах. Отакими бувають наслідки зустрічі хлопчика з конем у Пироговому.
У дуеті "кінь - вершник" справжній майстер повинен виховувати свого партнера сам. Виїжджування коня починається з 2 - 3-річного віку - до п'яти: починаються тренування, з дуже поступовим нарощуванням навантаження. Кінь сягає піку своєї фізичної форми й можливостей до дев'яти - одинадцяти років. Увесь цей час із ним щодня мусить працювати людина. На змаганням спортсмен бере п'ять-шість коней, кожен з яких тренувався з ним щодня. Вишукано-романтичні вершники - тільки на колі іподрому, а за цим задоволенням стоїть нескінченна фізична праця: відбивання денників, чищення, годування, розвантажування вівса... Для коня не можна виокремити певну кількість годин; ним, як і дітям, віддають усього себе. Кіннотники зі сміхом кажуть, що ця хвороба хронічна.
Кінь важить близько 300 кілограмів, але, дивлячись на нього, розумієш, що таке легкість. Вони величні, ці красені до 170 см у холці, і, піднявши різьблену голову, поглядають зверхньо й ледь насторожено. Концентрована енергія, готова вибухнути бігом ачи злетіти на висоту понад півтора метра, це при тому, що кінь несе ще й вершника. Рівний біг інохідця схожий на плин. І здається, що вершники линуть повз тебе легкими тінями. Складається враження: триматись у сідлі - те саме, що й дихати. Однак, сівши в сідло, з подивом бачиш, що земля надто далеко. І трясешся під час спокійної ходи, трясешся, ніби мішок із борошном, а тільки-но кінь перейде на рись, ти твердо переконаний: головна мета скакуна - позбутися тебе. Через десять хвилин незграбних спроб починаєш задихатися. Ломить спину, нестерпно болять ноги, уявляєш велетенські синці на сідницях. Але після болючої спроби раптом м'яка хвиля легко піднімає й опускає новонароджене кентавреня, яке здивоване своєю новонадбаною свободою та силою. А перший галоп! Секунда падіння в безодню, котра вириває тебе із часу крилом злітаючої гриви. І нехай існують гоночні автомобілі, великі швидкості й ризик. Сядьте в сідло - і ви отримаєте не менше.
