Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Леся Українка, українська поетеса, письменниця, перекладач, культурний діяч

«Проект... затоплення пам’ятки»

Замість відновлення садиби Мурашків чиновники переймаються тим, як вижити з неї активіста
14 лютого, 2018 - 10:31
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Чому київська влада така легковажна щодо збереження садиби Мурашків і не проводить заплановану реставрацію — з’ясувати це спробував парламентський комітет з питань запобігання і протидії корупції. Днями він провів спеціальне засідання свого підкомітету на чолі з народним депутатом Ігорем Луценком. За перебігом зустрічі можна було спостерігати в режимі он-лайн. Основний висновок — спроба розставити все по місцях, викликавши «на килим» причетних до проблеми, не вдалася.

ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ ПОНАД УСЕ?

Представники департаменту культури Київської міської державної адміністрації вкотре знизували плечима, що продовжувати реставрацію пам’ятки на вулиці Малій Житомирській, 12—14 заважає... Олександр Глухов. Разом із донькою він мешкає в одному з чотирьох будинків, які ще 2012 року повернули до комунальної власності. Решта приміщень давно відселені та перебувають у напіваварійному стані. Майже упродовж десяти років активіст разом із юристами відстоював збереження пам’ятки архітектури та повернення її місту. Наприкінці 2015 року очільниця департаменту культури Діана Попова оголосила про початок реставраційних робіт у маєтку художника. Аж тепер з’ясувалося, що реалізувати проект реставрації неможливо, доки у будинку мешкає Олександр Глухов.

«Ще у 2012 році будівлю, де мешкає пан Глухов, було відключено від комунікацій, — розповідала учасникам засідання представниця департаменту культури. — Щоб виконати будівельні роботи, треба поставити баштовий кран. Ми ж хочемо прийняти виважене рішення і для людини, і для будинку. Бо передусім має йтися про збереження людського життя. Доки в будинку перебуває людина, я виконувати якісь роботи не дозволю. Це небезпечно. Крім того, державні будівельні норми забороняють проводити будівельні роботи, доки у будинку мешкають люди».

«ПРОПОЗИЦІЙ ПРО ВІДСЕЛЕННЯ НЕ МОЖЕ БУТИ»

Чомусь ці фактори не мали значення, коли готувався проект реставрації, на що з міського бюджету витратили близько 600 тисяч гривень. До того ж, протиаварійні роботи мали тривати 26 місяців. Зараз саме час звітувати про зроблене. Та за словами чиновників, Олександр Глухов не скористався можливістю переїхати до іншого помешкання, а такі пропозиції він нібито отримував від міського департаменту будівництва.

Це відверта маніпуляція фактами. Розмови щодо відселення розпочалися лише у грудні 2017 року, але без жодної конкретики. Олександр Глухов не проти переїзду, оскільки його будинок буквально розсипається на очах. У підвалі стоїть вода через погану роботу каналізації, а дах протікає. Прохання змінити умови проекту та насамперед перекрити дах і замінити стічні труби у КМДА проігнорували, про що раніше розповідав «День». Така ситуація ставить під загрозу і життя родини Глухових, і сам будинок. За прогнозами активіста, пам’ятка навряд чи дочекається літа.

Та у департаменті культури виправдовуються тим, що питання відселення сім’ї активіста розглядатиметься невдовзі на спеціальному засіданні за участю заступника голови КМДА Олексія Резнікова.  А от чи рятуватимуть саму пам’ятку найближчим часом — незрозуміло. На думку експерта у галузі містобудування, дійсного члена Української академії архітектури Віктора Глеби, відселяти родину Глухова взагалі немає потреби, зокрема, щоб замінити покрівельний матеріал на даху. До того ж, інші три будинки давно порожні — чому б не зайнятися ними?

«Пропозицій про відселення не було і бути не може, — продовжує архітектор. — Ми можемо дати офіційні висновки, що протиаварійні роботи не відповідають жодним нормам. 600 тисяч гривень пішло на проект консервації, але це проектування затоплення пам’ятки архітектури. У департаменті культури підписували акти приймання робіт, але що зроблено? Нічого. А історія з баштовим краном — це взагалі нісенітниця. Департамент спочатку взяв на себе відповідальність за реставрацію, а тепер від неї відмовляється, бо тут живе пан Глухов».

НАРДЕП БАЧИТЬ ОЗНАКИ РЕЙДЕРСТВА

Учасники засідання нагадали чиновникам, що збереження пам’ятки є прямим обов’язком міської влади. Юрист Олександр Дядюк, котрий захищав садибу Мурашків у судах, розповів депутатам, що досі не всі чотири будинки внесені в державний реєстр об’єктів комунальної власності. А два будинки чомусь ще й перебувають у реєстрі приватної власності.

«Якби Глухова виселили ще кілька років тому, будинків уже давно не було б. Нині київська влада проводить титанічну роботу навколо того, як вижити активіста, замість того, щоб подати документи на внесення усіх будинків до реєстру комунального майна та з’ясувати, як дві споруди опинилися у реєстрі приватної власності», — наголосив адвокат і попросив депутатів підготувати відповідні запити до компетентних у цьому питанні органів влади.

Ігор Луценко пообіцяв направити такі звернення. Народний депутат вважає ці факти ознаками рейдерства комунального майна, адже, маючи в бюджеті Києва 2017 року понад п’ять мільйонів гривень на реставрацію, витратили лише близько 300 тисяч гривень. Також нардеп береться підготувати законодавчі зміни, щоб чиновники більше опікувалися комунальним майном. Адже ситуація з будинком Мурашків свідчить про протилежне. Місто не зацікавлене у збереженні садиби ні на йоту.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments