Пролітаючи над «Павлівкою»

Київська психіатрична лікарня ім. Павлова найбільша в Європі, їй вже близько 200 років. За ці два століття помінялися корпуси, уклали асфальт, провели електрику. Але незмінним залишився стереотип — острах суспільства перед цією територією та її мешканцями. Городяни уникають бувати тут самі й дістають інформацію про психічно хворих із фільмів і книжок, які часто містять моторошні історії на зразок «Політ над гніздом зозулі» Кена Кізі. Насправді все це не таке страшне. Так, лікарі визнають, що не завжди можуть повернути хворому психічне здоров’я, і тому вони намагаються навчити його жити з хворобою, але не у хворобі. І для цього використовують не тільки традиційні методи, на зразок таблеток і уколів, а, наприклад, живопис, спілкування з тваринами, столярство. Про нетрадиційні методи зцілення — репортаж кореспондента «Дня».

ЩО «ПРИДУМАВ» КІТ

Культурне життя «Павлівки» зосереджене переважно у відділенні реабілітації, яке, до речі, вважається одним з найбільш прогресивних в Європі. Так, на території чоловічого реабілітаційного корпусу розтвано справжній зоопарк. Тут і гекони, і піраньї, водні та сухопутні саламандри, кішки-мишки, екзотичні папужки, всілякі пташки та рибки, черепахи. Деякі тварини народилися вже в лікарні, а шиншили навуть в палатах. «Раніше був ще пітон, але потім він виріс, і ми його віддали до Київського зоопарку», — каже заступник начальника медичної частини, завідувач відділення реабілітації Ігор Дубінін. Зоо — це не просто розвага для хворих, а сенсаційний метод лікування, авторська методика Ігоря Дубініна, яку він опрацював у стінах «Павлівки» приблизно чотири роки тому. За цей час переймати цю практику прили німецькі, французькі, нідерландські й американські колеги.

«Все почалося з банальної історії, — веде далі І. Дубінін. — До нас у відділення поступив дуже відлюдкуватий хворий, з глибокою депресією, він погано реагував на навколишнє середовище. Ні з ким не спілкувався, поки у відділенні не з’явився простий вуличний кіт, якого підгодовував медичний персонал. Цей кіт став справжнім другом для пацієнта. Хворий доглядав тваринку, годував, мив і причісував кта, прибирав за ним. Зрештою кіт оселився в палаті з хворим. Через два тижні пацієнта можна було виписувати — від депресії та смутку й сліду не лишилося».

Відразу треба попередити, що хворі не ходять до зоопарку шеренгами під наглядом санітарів, як можна уявити. Це відділення з вільним режимом і не для «гострих». Вони можуть курити за шахами, грати в настільний теніс, ходити до зоопарку. Пацієнти приходять сюди для відпочинку, щоб розслабитися, побути на самоті. Жива природа і спів птахів приваблюють. Хворі не лише грають із звірятками, але ще ідають їх. У спілкуванні з природою, з живими істотами люди стають більш відкритими, товариськими, у них з’являється почуття відповідальності. Сьогоднішній зоопарк при лікарні з понад 30 його мешканцями — справа рук медичного персоналу і хворих. Держава не виділила жодної копійки на цей дієвий метод лікування. Всі вихованці були подаровані лікарями, колишніми пацієнтами і просто друзями. «Я часто при сюди, щоб поспостерігати за звірами, — розповідає пацієнт В’ячеслав. — Це дуже захоплююче. Кожний день годую рибок, допомагаю працеінструктору чистити клітки і міняти воду в акваріумах. А днями ми зсаною (працеінструктор. — Авт. ) врятували життя рибці, яка заплуталася у водоростях».

«ПАЛАТА №1»: КАМІН, СВІТИЛЬНИКИ, СКУЛЬПТУРИ

Ще один метод реабілітації — працетерапія. На відміну від зоотерапії, ця методика досить поширена. Але в Київській психіатричній лікарні й до цього методу не зовсім традиційний підхід. Деякі хворі, які лікуються стаціонарно, при гарному самопочутті можуть отримати потрібні на день медикаменти і піти на роботу. Тут є столярна майстерня, де зі старих шаф, ліжок і простої фанери роблять справжні витвори мистецтва: різбляні тумбочки з підсвічуванням, арки, що світяться, підвісні стелі з люмінесцентними лампочками. На окрему увагу заслуговують дерев’яні композиції в стилі Сальвадора Далі, якими прикрашені стіни всіх палат. «Торік у березні пацієнти і співробітники відділення здійснили культурно-трудову акцію «Палата №1», — розповідає І. Дубінін. — Своїми силами і руками під керівництвом інструктора-терапевта в цій палаті з підручних засобів був зроблений євроремонт з декоративним світним каміном, нішею для великого телевізора, оригінальним підсвічуванням, зручною зоною відпочинку і туалетом. У держави в бюджеті на це грошей не знайшлося. У жіночому відділенні такої краси, на жаль, немає».

«ТЕРИТОРІЯ ДУШІ» ВІДКРИТА ДЛЯ ВСІХ НЕБАЙДУЖИХ

Жінкам вирішили допомогти українські художники. У галереї «Касталія», що на території психіатричної лікарні, проходить безпрецедентна акція «Художники Києва пацієнтам психіатричних установ». У рамках цього проекту влаштовуються виставки, а в травні картини буде продано на аукціоні. Виручені гроші підуть на закупівлю «Титанів» для підігрівання води і обладнання кімнати відпочинку для жінок. Щодня на виставку приходить близько 20 відвідувачів, які перебороли свій страх перед «Фрунзе, 103а». Для них галерея відкрита у другій половині дня. З 12.00 до 18.00 будь-який відвідувач може безкоштовно подивитися на виставку «вікон» (так з грецького переводиться «ікона») і на найцікавіші роботи хворих на виставці «Територія душі». Для візитів пацієнтів на експозицію відведено першу половину Але в тому, що відвідувачі зустрінуться з хворими, немає нічого страшного, кажуть працівники галереї. І додають, що іноді здорові поводяться гірше за хворих.

Галерея «Касталія» — це не тільки світське місце відпочинку. Тут здійснюють арттерапію — лікування мистецтвом. Пацієнти «Павлівки», київських диспансерів і прості відвідувачі приходять сюди до арт- майстерень, щоб прилучиться до мистецтва. У галереї вони можуть займатися ліпленням з борошна, порцеляни або вишивкою. Тут є справжні печі для випалу, отож статуетки, прикраси і посуд з порцеляни виходять, як справжні, й дуже оригінальні. Потім хворі часто дарують вироби рідним і близьким, улуюбленим лікарям, прикрашають ними палати, загалом роблять все, що захочуть. Немає обмежень у творчості, адже це самовираження, спосіб розкритися, показати свій внутрішній світ, позбутися самотності, а отже, перемогти хворобу. Наприклад, діти з художніх шкіл Києва і маленькі пацієнти психіатричноїкарні «забомбордували» стіни дитячого відділення яскравими і барвистими малюнками-графіті, й це було справжнім дивом. Хворі дітлахи не тільки спостерігали за всім цим, але і самі брали найактивнішу участь у цьому. Тепер їхні витвори мистецтва тішать погляди пацієнтів і відвідувачів.

«Це процес творчого самовираження, — коментує психотерапевт Ірина Морозова. — З робіт випливають якісь підсвідомі комплекси і проблеми, в яких хворий боїться зізнатися навіть самому собі. Їх неможливо виявити іншим методом. Такі заняття дають емоційну розрядку і позитивно впливають на процес соціалізації, тобто адаптації хворого до життя в суспільстві».

«Пам’ятаю першу виставку робіт психічно хворих, яку зібрала «Касталія» в стінах Києво-Могилянської академії, — розповідає Семен Глузман, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України. — Зібралися акредитовані в Україні іноземні дипломати, численні журналісти, відомі політики, мистецтвознавці.., а поряд, біля своїх картин, бідно одягнуті, худі «дивні» люди, що гордо дають своє перше інтв’ю перед телевізійними камерами. Це був прорив. Прорив до нормального суспільства, до нормальних людських стосунків, до нормальної, не радянської психіатрії».

Найрезонанснішою подією осені в житті лікарні стала виставка Антоніни Чайковської, дівчини, яка практично все життя прожила в лікарні. Її виставка «Пролітаючи над «Павлівкою», присвячена людям, чиї долі повністю залежать від держави. Це справжній і вже не перший крик хворої душі, яку ми повинні намагатися почути...