Репетитор — не розкіш, а усвідомлена необхідність
Без репетитора тут навряд чи можна обійтися. (Можна, якщо махнути рукою: «хай собі, якось впорається, не він перший...», але ми говоримо про інший погляд на долю дитини.) І тоді — або ви самі, любі батьки, станете репетитором, або знайдете професіонала, котрий приходитиме додому, або возитимете дитину до спеціального центру підготовки до школи.
Перше забирає у вас досить сил, нервових клітин і грошей, аби вже невдовзі пошкодувати про таке розв’язання проблеми. Порахуйте. Навіть якщо закуповувати (діставати, випрошувати, перексерювати) всілякі методичні посібники, плюс — загадки, ребуси, тести на кмітливість і увагу — ви не вивільнитеся від підозри (не будучи педагогом), що все-таки не підготували дитину до школи. Перетворюючись на грізного наставника, котрий повчає малюка «як і що», не забудьте, що він-то знає й любить вас як рідну людину, а тому всіма силами намагається повернути ваш «нормальний вигляд» у «нормальну» атмосферу вдома. Тут — гра в школу, а не вона сама. Надто упираючись, можна навчити шестирічну дитину за рік читати, писати та лічити. Але передбачити його реакцію на вимогливість справжнього вчителя чи підготувати його до неї — вдома неможливо.
Є парадокс: діти приходять у перший клас переважно з цікавістю й бажанням набувати знання, які випаровуються невідомо куди до кінця... другої чверті. Ті 40% дітей, котрі все-таки залишаються активними, в більшості своїй — з передшкільною репетиторською підготовкою. Ця «буферна зона» обходиться батькам мінімум у $50, максимум — $200 за рік, але дає свою «повну віддачу» до кінця початкової школи, коли дитина переходить до окремих предметів.
Тому хоча б раз на тиждень, на годиночку, можливо — на бартерних, пільгових або договірних основах, запросіть до свого «підготовчика» репетитора. В ідеалі, для дівчинки — суворого чоловіка, для хлопчика — привабливу пані середнього віку. Психологи вважають, що так «знімається» більша частина комплексу неповноцінності, зростає самооцінка, не розростатиметься відчуття скривдженості. До шести років статева рольова поведінка стабілізується, а інтерес до «дорослого» накладається на відносини з батьком і матір’ю. Репетитор тут виступає як «репетиція» майбутнього вчителя, але й як аналог батьків.
Для тих же, у кого хвилювання за інтелектуальне оточення дитини сумірні з бюджетом, — у Києві існують спеціальні центри підготовки до школи. Тут за ігровими методиками, орієнтуючись на рівень підготовленості дитини та профіль обраної (бажаної) школи, проводяться як індивідуальні, так і групові заняття. По три години, до чотирьох разів на тиждень за $25–30 на місяць викладачі й психологи займаються з дітьми математикою, читанням, письмом, мовами. Без будь-яких рекламних передражнювань — умови досить комфортні. І про жодне «натаскування» й мови бути не може: будь-якого моменту, щось «учувши», ви можете захистити малюка від надмірних навантажень й «адаптації».
А чого б хотілося ще? Щоб дитина з цікавістю засвоювала знання... не ходячи до школи. Але на жаль — настає той день і година, коли треба її, як на судовище, вести на співбесіду або навіть на екзамен — аби «пройти» перший раз у перший клас. І тут потрібна буде вся ваша мужність сказати собі ж: «Ну не піде в «елітну», так поступить у звичайну. Зате всі його знання й здібності залишаться при ньому. Як скарби, до яких черга ще дійде». А якщо мужності не вистачає — пригадаєте пушкінське «мы все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь». Зовсім не про дурних і пропащих людей написано. Хоча... Вік XXI вже на порозі, а не «жахливий» XIX все-таки.
Чекаємо на ваші листи й дзвінки, запитання й «підказки». Телефон відділу приватного життя: 414-91-26.
