Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Реставрувати — не реконструювати

Чому громадські активісти Вінниці вирішили рятувати особняк Любомира Длуголенцького від майбутніх робіт
8 квітня, 2021 - 09:44

Садибу Любомира Длуголенцького, що на вулиці Магістратській, 66, знає чи не кожен вінничанин. Вона є однією з небагатьох пам’яток раціонального модерну у середмісті Вінниці — будинок ще називають «кораблем», адже ззовні він схожий на нього. Основа особняка була зведена архітектором Артиновим наприкінці ХІХ століття, а у 1909 році була реконструйована на замовлення Любомира Длуголенцького (1875 — 1939) — адвоката, депутата Вінницької міської думи, директора філії Торгового банку, представника Нідерландського консульства у Вінниці. Навіть зараз, попри численні втрати первинного задуму архітектора, особняк привертає увагу перехожих своєю оригінальністю й ошатністю. Вберегти його вдалося завдяки тому, що приміщення завжди було жилим. З 1966 року в ньому оселилася Вінницька дитяча художня школа, та навіть її старожили-педагоги не пам’ятають, щоб це приміщення коли-небудь реставрували. Відтак стан пам’ятки, особливо її зовнішній вигляд, потребує термінової «реанімації». 

Оскільки це пам’ятка місцевого значення, її балансоутримувачем є Вінницька міська рада. Цього року вона надала дозвіл на проєктування реставраційних робіт Вінницькій дитячій художній школі. Та оголосила тендер, який, власне, і викликав хвилю обурення серед громадськості і змусив історика та дослідника Леоніда МАРУЩАКА написати петицію під назвою «Врятувати «Особняк Любомира Длуголенцького». У ній активіст закликав місцеву владу не зруйнувати під часмайбутніх ремонтно-реставраційних робіт оригінальну будівлю. За 5 днів петиція зібрала необхідних 350 голосів. Відповідь на неї Вінницька міська рада має дати до 11 квітня. А оголошений тендер вже вважається таким, що не відбувся, бо учасники аукціону не змогли задовольнити пропозицію замовника.

«ОДНИМ ТЕНДЕРОМ ПРОВЕСТИ РЕСТАВРАЦІЮ І ОТРИМАТИ ДОЗВІЛ НА ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ»

Інформація про закупівлю робіт «Реставрації пам’ятки архітектури місцевого значення «Особняк капітана Длуголенцького» на вул. Магістратській, 66 з’явилася на Prozorro 16 березня. Серед супровідних документів замовника містився Додаток № 3, де до «переліку основних даних та вимог» були описані речі, які, за словами Леоніда Марущака, викликали певне занепокоєння та вказували на подальші загрози для будівлі. Адже по факту роботи, які були означені як реставрація, нагадували реконструкцію чи перебудову з непередбачуваними наслідками. Маючи досвід рятування вінницьких пам’яток (майже три роки тому через систему петицій активісту вдалося зберегти від «покращення» Вінницьку арку Мархеля), він вирішив знову піти цим шляхом: написати петицію і привернути увагу громадськості до майбутньої реставрації ще однієї пам’ятки Вінниці.

«23 березня я написав петицію і 24-го подав її на розгляд, за 5 днів вона зібрала потрібну кількість голосів і тепер чекаємо на відповідь від Вінницької міської ради, — каже автор петиції. — Я давно слідкую за пам’ятками і тим, як їх «покращують». Останнім часом у мене складається враження, що влада на місцях накупила скільки «утепляшки», що вирішили заліпити нею все що тільки можна. Власне, саме питання «часткового утеплення» і привернуло мою увагу у тендерній документації замовника, який мав виставити пропозицію на виготовлення проєктно-кошторисної документації для проведення реставраційних робіт, а по суті розмістив пропозицію із уже вказаним обсягом робіт: реставрацією декількох класів загальною площею 107 м. кв. (хто визначив таку площу?), відновленням втрачених елементів таких, як козирків, спуску у підвал (а з рештою що?), часткове утеплення тощо — про все це в принципі не може йти мови на етапі замовлення виготовлення проєктної документації, це навіть не можна сприймати як побажання. Адже всі проєктні роботи мають бути підготовлені фахівцями, а вже потім розроблятися конкретні рішення з реставрації. Фактично це свідчить про те, що вінницька художня школа взяла на себе повноваження визначити перелік робіт, які б в подальшому мали бути виконані. Можливо, таким чином вони вирішили через Prozorro купити документ, який дозволив би виконати той обсяг робіт, який уже був визначений. Хтось вирішив одним тендером провести реставрацію і отримати дозвіл на проведення робіт.

Те, що петиція за короткий проміжок часу набрала потрібну кількість голосів, говорить проте, що громада тримає такі рішення на контролі і влада має це розуміти. Я, відверто, прогнозував, що рано чи пізно так могло трапитися із приміщенням дитячої художньої школи, яку свого часу закінчував. Цікавою у цій ситуації є реакція головною архітектора міста, Центру історії Вінниці, бо її просто немає. Я не розумію відсутність будь-яких дій серед тих, хто мав би першим бити на сполох. Занепокоєння у них є, але прямих дій немає. І це створює умови для того, що відбувається у нашому місті. Тому що, якби було сильне публічне обурення або чітка позиція щодо таких речей, то вони б не були такими тотальними, а мовчання — це сприяння до такого поводження».

«БУДІВЛЯ ШКОЛИ НЕ РЕСТАВРУВАЛАСЯ, СКІЛЬКИ Я ЇЇ ПАМ’ЯТАЮ»

У петиції, посилаючись на тендерну документацію, Леонід Марущак рекомендував скасувати вищезазначену тендерну закупівлю і створити робочу групу для напрацювання необхідних досліджень, які в подальшому слугуватимуть технічним завданням для проєктних робіт. Крім того, він радив провести відкритий пам’ятко-охоронний конкурс для розробки цілісного проєкту повної реставрації пам’ятки чи хоча б громадські слухання щодо напрацювань, які ляжуть в основу фінального технічного завдання для проєктно-кошторисної документації. Відповіді на його пропозицію Вінницька міська рада поки що не дала, а от директор Вінницької дитячої художньої школи Наталія СТАФІЙЧУК у коментарі «Дню» повідомила, що оголошений тендер не відбувся. І не з вини замовника, який нібито не так склав пропозицію, а через учасників, котрі подали не всі документи чи мали помилки у прикріпленій документації. Відтак найближчим часом заклад знову виставлятиме тендерну пропозицію, бо, поки є виділені цільові кошти під проєкт, їх треба освоїти, інакше можуть забрати, як це вже було минулого року.

«Торік ми навіть договір уклали на виготовлення проєкту реконструкції, але ми мусили його розірвати, бо у зв’язку з пандемією кошти забрали і переспрямували на боротьбу з коронавірусом, — каже Наталія Стафійчук. — Будівля школи не реставрувалася, скільки я її пам’ятаю. За радянських часів суттєво постраждав інтер’єр, але у деяких класах ще залишилася ліпнина і ми хочемо її відреставрувати. Та найбільше викликає занепокоєння фасад, зовнішні стіни, віконні та дверні блоки. На сьогодні ми маємо кошти тільки на виготовлення проєктно-кошторисної документації у сумі 780 тисяч гривень. Тобто це тільки проєкт реконструкції, а коли розпочнуться самі роботи, важко спрогнозувати. Якщо на наступний рік нам дадуть якусь суму відповідно до прописаних витрат у проєкті, то розпочнемо роботи, якщо не дадуть, то будемо чекати, коли дадуть. Реставраційні заходи можна проводити і зовні, і в середині паралельно. Тільки б їх зробити, бо ця будівля заслуговує того, щоб бути збереженою для наступних поколінь».

«ПРОЄКТ РЕСТАВРАЦІЇ ЦІЄЇ СПОРУДИ НА ЧАСІ І ЙОГО ТРЕБА РОБИТИ, ПОКИ Є МОЖЛИВІСТЬ»

Що стосується створення робочої групи для напрацювання досліджень чи проведення відкритого пам’ятко-охоронного конкурсу для розробки цілісного проєкту повної реставрації пам’ятки, на якому наголошує автор петиції, то нинішнє законодавство таких заходів не передбачає, каже завідувач сектору охорони культурної спадщини Вінницької ОДА Михайло ПОТУПЧИК. Оскільки це пам’ятка місцевого значення, то проєкт її реставрації виноситься на розгляд консультативної ради, що створена при органі охорони культурної спадщини управління містобудування та архітектури Вінницької ОДА. До неї входять досвідчені архітектори, кандидати наук як з архітектури, так і історії та археології. Тому, як зазначає Михайло Потупчик, навряд чи якась ідея з утепленням фасаду, зміною зовнішнього вигляду чи пошкодження його могла б пройти без погодження. 

«Настільки мені відомо, тендер не відбувся через те, що проєктно-будівельна компанія МУР опротестувала документи одного з учасників і торги визнали недійсним. Але проєкт реставрації цієї споруди на часі і його треба робити, поки є така фінансова можливість, — відзначає завідувач сектору охорони культурної спадщини Вінницької ОДА. — Те, що у пропозиції замовник вказав певний обсяг робіт, зокрема й часткове утеплення, не означає, що мають обліплюватися фасади пінопластом. Цього ніхто не дозволить робити! Мова може йти про утеплення горища, даху, підвального приміщення — це нормальна ситуація. У будь-якому випадку виготовлена проєктна документація ще має пройти розгляд на консультативній раді при органі охорони культурної спадщини. За її рішенням замовник отримає чи не отримає дозвіл на проведення реставраційних робіт. Те, що громадськість відреагувала на тендер — це добре, бо є контроль дій влади. Але з іншого боку не доцільно скликати на цьому етапі громадські слухання чи проводити архітектурний конкурс на реставраційні роботи. Такі заходи не передбачені Державними будівельними нормами, а відповідно ми не маємо права вимагати того, що не прописано законодавством».

Поки що резонанс довкола можливих реставраційно-ремонтних робіт стихає, громадські активісти чекають відповіді на петицію, а Вінницька дитяча художня школа готує нову пропозицію на тендер. Обидві сторони виступають за щирий діалог, бо зацікавлені у тому, щоб зберегти особняк Длуголенцького для майбутніх поколінь. Хоча б у тому вигляді, який отримали ми.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, фото авторки, ілюстрація — з Фейсбук-сторінки Леоніда Марущака
Газета: 
Рубрика: