Минуле й теперішнє — наші засоби, лиш майбутнє — наша мета.
Гюстав Флобер, французький прозаїк-реаліст, один з найбільших європейських письменників XIX ст.

«Режим економії» та нові смисли

У світі через скорочення держвидатків закривають музеї. В Україні вони живуть у такому режимі роками. Як їм це вдається?
14 березня, 2013 - 12:55
У День солідарності музеїв культурні інституції підтримали колег з Боснії та Герцеговини, де закриваються сім відомих музеїв. На знак підтримки колег та незгоди з політикою економії на культурі, музеї заклеїли вибрані експонати жовтою стрічкою. Національний музей українського народного декоративного мистецтва також долучився до акції картиною Марії Приймаченко «Бичок-трет’ячок».

На днях Музей світу у Роттердамі оголосив про готовність продати 10 тисяч експонатів зі своєї колекції, заснованої 1885 року — через наміри влади Нідерландів скоротити бюджетні видатки на культуру у 2013 році. Так директор музею Стенлі Бремер хоче утримати музей «на плаву». Втім, світова музейна спільнота вже розкритикувала його рішення — це знизить рівень довіри платників податків, меценатів та благодійних фондів до музею — і лише погіршить ситуацію. На думку музейників, потрібно шукати інші шляхи забезпечення фінансової стабільності інституції, а до протестів проти скорочення державних видатків на культуру має активно долучатися суспільство.

Це не єдиний приклад музею, що опинився у скрутному становищі. Тенденція до урізання державного фінансування музейної галузі в цілях економії вже відчутна в низці країн. На днях страйкували музейні працівники у Греції. А на початку березня музеї та художні галереї зі всього світу взяли участь у глобальній кампанії на захист музеїв в Боснії і Герцеговині. У жовтні минулого року через недостатнє фінансування і відсутність державної підтримки в Сараєво закрився заснований 124 роки тому Національний музей. Ця ж доля чекає ще шість боснійських культурних інституцій. Серед учасників акції солідарності — й українські музеї. Їм-бо добре відомо, що таке урізане фінансування і слабка державна підтримка.

ЯК ПОДІЛИТИ КОШТИ МІЖ МУЗЕЯМИ, ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ І ЦИРКОВИМИ КОЛЕКТИВАМИ?

За даними Державної служби статистики Україні, станом на кінець 2011 року в Україні нараховувалося 570 музеїв. З них 12 музеїв тимчасово зачинені для відвідування. За статусом — це 45 національних, 26 — державних, 106 — обласних, 371 — районних та міських музеїв і ще 22 — у категорії «інші».

Якщо аналізувати бюджет України на 2013 рік, то складно зрозуміти, які бюджетні видатки отримає кожен з музеїв, але очевидно, що всім на все не вистачить. Так, на функціонування музеїв загалом у держбюджет закладено близько 11 мільйонів гривень. Якщо поділити цю суму на кількість музеїв — то це в середньому виходить трохи більше 19 тисяч гривень на музей. Але у бюджеті також закладено низку статей видатків, де так чи інакше фігурує музейна справа. 318 мільйонів на «бібліотечну та музейну справу, виставкову діяльність, здійснення культурно-інформаційної та культурно-просвітницької діяльності». Ще близько 34 мільйонів на «здійснення концертно-мистецьких та культурологічних загальнодержавних заходів, заходів з вшанування пам’яті, заходів з виявлення та підтримки творчо обдарованих дітей та молоді, заходів, пов’язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, державну підтримку регіональних культурних ініціатив та аматорського мистецтва, поповнення експозицій музеїв та репертуарів театрів, концертних та циркових організацій, забезпечення розвитку та застосування української мови». Окремо є стаття на 9,5 мільйона гривень на «фінансову підтримку розвитку наукової інфраструктури у сфері збереження дорогоцінного каміння, функціонування Музею коштовного і декоративного каміння, підтримка культурно-оздоровчих та соціальних заходів фінансової системи» і ще майже три мільйона гривень на «Функціонування Центральної державної науково-технічної бібліотеки та Державного металургійного музею України». Ще 40 мільйонів на «проведення консервації та сучасної музеєфікації (...) фундаменту Десятинної церкви...» тощо. Скільки конкретно в тому чи іншому випадку перепаде коштів саме музеям — поки незрозуміло. Втім, вже сьогодні музеї говорять, що закладених у бюджет грошей завжди недостатньо, а тому вони вимушені шукати підтримку у спонсорів та меценатів, а також самостійно заробляти кошти на своє функціонування.

БЕЗ МЕЦЕНАТІВ — НЕ ОБІЙТИСЯ

Національний художній музей України нещодавно запровадив ініціативу «День народження у музеї». Оригінально відсвяткувати день народження тут пропонують за 400—1000 гривень. За словами працівниця музею Світлана ЦУРКАН, музей має замовлення на свято щотижня: «Цей проект від початку створювався як комерційний, і він себе виправдав».

На думку пані Світлани, музей має існувати за кошти спонсорів, а не відвідувачів: «Музей повинен бути доступним для аудиторії, тому ми ніколи не зможемо себе забезпечити лише за рахунок квитків. Він фінансується частково на державні гроші, але також мають бути спонсори».

У те, що музей колись зможе сам себе забезпечити, не вірить і Катерина ЧУЄВА, вчений секретар Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків: «Ми розраховані на широку аудиторію. і значний відсоток наших відвідувачів — пільгові категорії. Частину коштів ми отримуємо від спонсорів і меценатів, частину — від продажу квитків. Але витрати набагато більші». Зараз музей Ханенків активно приваблює свою аудиторію: у музеї до кожної виставки проводять різноманітні заходи — поетичні чи музичні вечори, майстер-класи тощо.

Цікавий проект вигадали у Львівському музеї історії релігії — там працівники проводять костюмовані екскурсії експозицією та підземеллями колишнього Домініканського монастиря... вночі. Екскурсії, які проводять історичні персонажі — княгиня Ольга, граф Микола Потоцький та інші — коштують 300—450 гривень для 10 осіб. «Оскільки їх проводять наші науковці (ми не наймаємо акторів, навіть костюми шили наші художники), то такі заходи приносять прибуток. Музей може заробляти, але все одно потрібні спонсори», — розповідає Катерина НАЗАР, завідувач науково-освітнього відділу музею.

Але, як розповіли «Дню» в одному з музеїв, попросивши його не вказувати, часто зароблені на додаткових послугах гроші музей докладає до зароблених на квитках — і віддає державі. Позаяк держава має певні очікування щодо надходжень від діяльності музею, то, щоб його не закрили, він змушений цей план виконувати. У такій ситуації, говорять музейники, без допомоги спонсорів і меценатів — не обійтись.

ПРО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ МАТЕРІАЛЬНИМИ І СУСПІЛЬНИМИ ЦІННОСТЯМИ

За словами директор благодійного фонду «Мистецький Арсенал» Ольги Вієру, сьогодні досить важко «розштовхати» суспільство, а багаті люди поки не досить активно вкладають гроші в культурний простір. Пані Вієру наводить слова президента Міжнародної ради музеїв Ганса Мартіна Хінца про те, що політики йдуть на успіх. Тобто, спочатку музей має стати успішним, а потім до нього прийдуть меценати. «Крім того, — говорить директор БФ, — музеї закривають по всьому світу не лише тому, що немає фінансування, а й тому, що через різні політичні, соціальні ситуації, у них в свідомості сталися зміни і вони не знають, які цінності запропонувати суспільству. Про це на своїй лекції у Києві говорив і пан Хінц. Це дуже важливо — які цінності музей може запропонувати суспільству. Якщо в суспільстві є проблеми, музей має це відображати, має вловлювати ті цінності, які для суспільства є актуальними. Суспільство має допомагати музею, а музей — суспільству. Це запит на глобальне партнерство».

Щоб громадяни активно допомагали музеям, ті, у свою чергу, мають запропонувати щось справді цікаве. Директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна упевнена: «потрібно популяризувати та продукувати нові культурні смисли, давати установку на яскраві події». Такою подією, наприклад, може стати виставка в «Мистецькому Арсеналі» скульптур Йогана Георга Пінзеля. «Він має всі шанси стати одним із глобальних символів України, своєрідним культурним брендом», — говорить Наталія Заболотна. Маючи успіх у Луврі, Пінзель привабить і українського відвідувача, а всі отримані за квитки кошти підуть на ремонт даху Львівського музею Пінзеля. «Нам потрібно працювати над тим, щоб у суспільства, у високопосадовців та культурних стратегів, у Міністерства культури, було розуміння наскільки привабливою стає та чи інша країна, де з’являється яскравий культурний проект», — пояснює директор «Мистецького арсеналу». Нині тут стартує «Мистецька Масляна». Завдяки подібним розважальним проектам музейний комплекс заробляє кошти на свої резонансні виставки та мистецькі проекти.

Про те, що музеї повинні пропонувати щось справді яскраве та вміти це прорекламувати, бо інакше відвідувачі не підуть до них, свідчить і статистика. Наприклад, у 2011 році найвищий середній показник проведених виставок в розрахунку на один музей припадав на художні музеї. На другому місці — комплексні, на третьому — мистецькі та літературні музеї. Але при цьому найвища середня відвідуваність припадала на природничі музеї, в яких кількість виставок — одна з найменших. А літературний та комплексні музеї навіть не увійшли до п’ятірки найбільш відвідуваних попри свою активну виставкову діяльність. Отже, перед музеями стоїть виклик на якість пропонованих заходів та вміння зацікавити ними, а не на їхню кількість. Тоді, можливо, не доведеться доповнювати зароблені на квитках гроші коштами за додаткові послуги, а вкладати їх у цікаві проекти та залучати відвідувачів.

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»; Ольга МАКАР
Газета: 
Рубрика: