Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

РІВЕНЬ ЖИТТЯ

24 березня, 1998 - 00:00

Песимізм стає нашою національною рисою


Анастасія ТАНЬКІВСЬКА, "СОЦІС-Геллап"

Злиденність в Україні - сьогодні одне з найбільш міфологізованих явищ, предмет різного роду політичних спекуляцій. Хоча політиків хвилює можливість соціального вибуху, проте, багато хто з них утратив би свою нішу на виборчому "ринку", якби злиденності в країні не було.

Однак, сьогодні є всі підстави стверджувати, що ймовірність заворушень у зв'язку з погіршенням рівня життя близька до нуля. Можливості для активної діяльності кожного в умовах навіть сьогоднішнього ринку досить реальні. У той же час, адаптація "радянської" ментальності та напрацювання нових особистих стратегій економічної поведінки відбуваються дуже повільно. Більшість населення України становлять ті, хто не має бажання пристосовуватися до сучасної ситуації, живуть як прийдеться, чекаючи змін на краще, не докладаючи при цьому особистих зусиль. За даними опитування, проведеного компанією "СОЦІС-Геллап" (1200 респондентів), до такої категорії людей можна віднести кожного другого громадянина України.

Можливо, саме цією пасивністю пояснюється той факт, що 74% респондентів оцінює свій матеріальний стан як поганий і дуже поганий. Але, у разі його подальшого погіршення, брати участь в страйках, мітингах і демонстраціях протесту, пікетуванні та блокуванні будинків органів державної влади збираються лише 2% опитаних. Із тих, хто зневірився, 1% готові при цьому брати участь у насильницьких акціях. Терпіти "скільки зможуть" мають намір 18%, таке ж число респондентів будуть шукати високооплачувану роботу, 6% звернуться до Бога, а 3% морально готові піти світом "із простягнутою рукою".

Основним же "методом" боротьби зі злиднями є самообмеження власних потреб. Так, 75% опитаних намагаються свідомо обмежувати себе в одязі та облаштуванні житла; половина респондентів свідомо обмежують свої потреби в харчах за рахунок кількості та якості продуктів; чверть (!) учасників опитування користується транспортом лише в разі крайньої потреби або їздить "зайцем"; кожний п'ятий систематично не платить за квартиру й за комунальні послуги; стільки ж - "призналися" що беруть в борг гроші та продукти у знайомих; 10% продають навіть зовсім не зайві особисті речі.

Хоч і кажуть, що надія вмирає останньою, але серед населення спостерігається досить песимістичне ставлення до майбутнього й почуття безвиході. 48% учасників опитування вважають, що головною характеристикою українців є пасивність і надія на те, що хтось інший вирішить усі проблеми. А на питання: "Які з нових можливостей, що виникли останнім часом, найважливіші для вас?", майже половина відповіли, що не бачать ніяких цінних для себе можливостей, і лише 12% знайшли для себе спосіб заробляти значно більше, ніж раніше.

Далі, майже 40% опитаних заявили, що втратили відчуття можливості достатньо заробляти; 35% - почуття гордості за те, що вони - громадяни своєї країни; третина респондентів не відчувають, що їхнє життя буде складатися "як треба", що в них є які-небудь життєві перспективи та можливість чогось досягти в своєму житті.

Вирішити проблему злиднів могло б енергійне проведення економічних реформ. Однак і тут думка респондентів про позитивний або негативний вплив реформ, які проводяться, аж ніяк не на користь змін. Зокрема, було названо декілька категорій населення, які найбільшим чином постраждали від реформ: пенсіонери (94%), робітники та сільські жителі (87%), молодь (74%). Серед груп, які, на думку опитаних, виграли від реформ, були названі насамперед вищі державні чиновники, народні депутати, лідери злочинних угруповань, підприємці, банкіри й чомусь фермери. Серед тих, хто думає, що реформи в нашій країні все ж таки здійснюються, половина вважає, що зміни - це результат діяльності мафії та корумпованих чиновників із метою збагачення; третина респондентів уважають "наші" реформи бездумним копіюванням досвіду інших країн.

ЯК ВИ ОЦІНЮЄТЕ ЩОМІСЯЧНИЙ ДОХІД ВАШОЇ СІМ'Ї?


Нам його повністю вистачає і ми можемо відкладати гроші щомісяця - 1%
Нам удається відкладати гроші, але не регулярно - 8%
Нам вдається тільки зводити кінці з кінцями - 44%
Грошей абсолютно не вистачає, ми постійно відмовляємо собі в найнеобхіднішому - 47%

 

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ