Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Розпорядники міста

Як громадський бюджет змінює Київ та об’єднує його жителів
25 жовтня, 2017 - 10:45
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Механізм бюджету участі функціонує вже у кількох десятках українських міст. У його рамках гроші з бюджету населеного пункту виділяються на втілення проектів його жителів. Найбільший бюджет у Києва: минулого року він становив 50 мільйонів гривень, у 2017-му зріс удвічі. Зросли й ліміти для окремих проектів: 400 тисяч гривень для малих та два мільйони для великих. Ці гроші — лише кілька тисячних відсотка від загального кошторису столиці, утім, навіть така сума дозволить реалізувати близько сотні ініціатив.

Протягом жовтня з 564 запропонованих ідей кияни повинні обрати п’ять, які мають втілити в життя у 2018 році. Паралельно продовжується реалізація проектів-переможців минулого року. З шести десятків дві третини вже виконані або наближаються до завершення. Реалізацію інших гальмують різні труднощі: одним командам не вистачає грошей через неправильні розрахунки, в інших зриваються тендери або затягується погодження документації.

«Наш механізм такий, що кияни можуть контролювати кожен етап відбору та реалізації проектів. Тому відсоток їхнього виконання набагато вищий, ніж тих, що робить влада, — коментує Сергій ЛОБОЙКО, керівник Центру розвитку інновацій НаУКМА та заступник керівника міської робочої групи з питань громадського бюджету. — Завдяки цьому нам вдалося створити довіру до громадського бюджету. Дуже швидко зростає експертність людей, включених у цей процес, розширюються команди навколо кожного проекту, з’являється діалог і співпраця між владою та активними громадянами. Те, що автори стали досвідченішими, а проекти — якіснішими, можна побачити на прикладі громадського бюджету-2».

БИТВА ІНТЕРЕСІВ

Усі проекти розподілені на 13 категорій. Їхні межі дуже умовні, тож схожі за змістом ідеї іноді представлені у різних тематичних групах. За кількістю і рівнем підтримки лідирують освіта, спорт та охорона здоров’я.

Удосконалення інфраструктури на кшталт освітлення переходів і вулиць, облаштування місць відпочинку тощо сусідує з новітніми технологіями. Потребують підтримки міська цифрова бібліотека, екскурсії та навчання у віртуальній реальності, онлайн-збір скарг до органів влади, лабораторії робототехніки, нові вільні простори, відомі фестивалі, підземний музей на Поштовій площі та ще десятки цікавих пропозицій. Активні та креативні хочуть, щоб місто ставало сучаснішим, крокувало в ногу із закордонними побратимами, де часом українці шукають кращого життя. Переможці першого бюджету продовжують розвиток своїх проектів та роблять другу спробу із новими пропозиціями.

Утім, більшість голосів поки здобувають комфорт і базові потреби. Ледь не найпопулярнішим різновидом проектів є встановлення спортивних та ігрових майданчиків. Наприклад, мешканці Святошинського району об’єдналися в ініціативну групу та подали п’ять ідентичних проектів для окремих мікрорайонів. «У наших садочках взагалі не передбачений час для фізичних вправ на свіжому повітрі, бо немає спортивних майданчиків. Обладнання у школах теж у поганому стані, — каже Ніна РОГОВЕЦЬ, авторка проекту «Борщагівка: спортивні майданчики у закладах освіти». — Тож 69 садочків і шкіл Святошинського району зможуть отримати тренажерні комплекси завдяки нашій п’ятірці проектів. Ідея виникла з власного досвіду, заявки розробляли представники батьківських комітетів у співпраці з вчителями та керівництвом закладів». 

Взагалі, колективи шкіл цього року особливо активні. Кошти бюджету участі вони планують витрачати по-різному. Переважна більшість пропозицій стосується тих-таки майданчиків, купівлі сучасного обладнання, ремонту та утеплення приміщень. Проте і проектів із креативною складовою не бракує. Наприклад, у лідерах — гімназія №107 «Введенська», яка хоче створити у себе сучасний освітній простір із мережею хабів. «Один із напрямків змін, що зараз відбуваються в нашій галузі, — це оновлення освітнього середовища, — зауважує Катерина СПІТКОВСЬКА, директорка гімназії. — Дуже добре, що існує така підтримка громадських ініціатив, бо поки суспільство буде роз’єднаним і байдужим — змін не буде. Для мене бюджет участі — це можливість дати нашим дітям один із перших в Україні комплексних освітніх просторів. Плануємо задіяти різні шкільні зони під кулінарний, спортивний, ІТ— та арт-хаби».

Утім, «експансія» майданчиків, ремонтів шкіл і благоустрою лікарень викликає незадоволення інших авторів. У «Фейсбук»-спільноті «Громадський бюджет Києва: СПІЛЬНО» точаться дискусії про те, чи впливає адмінресурс на результати таких проектів у голосуванні й чи взагалі доцільно витрачати ці кошти на те, що і так має фінансуватися з міського чи державного бюджету.

Сергій Лобойко переконаний, що не треба боятися «традиційних» сфер витрат у громадському бюджеті, адже цей механізм мінімізує корупційні ризики і дозволяє відкрити чиновникам очі на проблеми, які потребують рішення. Так було, наприклад, минулого року із машиною для прочищення каналізаційних труб: для Дарницького району її придбали за рахунок бюджету участі, а для інших — коштом місцевого бюджету.

ПРЯМУЄМО В Е-ДЕМ

Прозорість усіх процедур — важлива складова громадського бюджету. «Драбина громадської участі починається з інформування людей, коли влада викладає у відкритий доступ документацію та свої рішення. Поступово спільно з людьми засновуються консультаційні органи — щось на кшталт новостворених громадських рад. На найвищому рівні комунікації та співпраці між громадськістю і владою остання делегує частину своїх повноважень громадським інститутам. Вперше в історії Києва ми створили такий інститут — Громадську бюджетну комісію», — розповідає Сергій Лобойко.

Ця комісія є апеляційним органом, який приймає остаточне рішення в усіх конфліктних ситуаціях стосовно громадського бюджету. Члени ГБК, які представляють авторитетні у місті громадські організації, публічно розглядають усі скарги і вирішують долю проектів. Так, вони допустили до голосування 16 команд, яким відмовили департаменти Київської міської держадміністрації.

Голосування у Києві відбувається виключно електронно. Поріг першого етапу в 50 голосів для малих та 200 для великих проектів не подолала 141 заявка. Під час цього відбору кияни показали, які пропозиції їм цікавіші та водночас зменшили обсяг роботи для експертів. На другому етапі ставки вищі: за три тижні голосування лідери зібрали понад 1,5—2 тисячі голосів кожен.

Сергій ЛОБОЙКО: Драбина громадської участі починається з інформування людей, коли влада викладає у відкритий доступ документацію та свої рішення. Поступово спільно з людьми засновуються консультаційні органи — щось на кшталт новостворених громадських рад. На найвищому рівні комунікації та співпраці між громадськістю і владою остання делегує частину своїх повноважень громадським інститутам. Вперше в історії Києва ми створили такий інститут — Громадську бюджетну комісію».

Система електронного голосування — один із головних об’єктів критики у механізмі громадського бюджету. Навіть найбільш вмотивовані не завжди готові витрачати годину чи більше та робити кілька спроб, щоб голоси усе-таки зарахувалися. Часто система не сприймає дані картки або видає помилкову інформацію. Деякі прошарки населення через віддаленість від технологій залишаються осторонь процесу. Страждають і ті, хто живе та працює у столиці, але не зареєстровані тут та не мають банківського рахунку.

Але громадський бюджет підтримують два найбільші банки країни, система з кожним роком стає розвинутішою та складнішою. Тож є всі шанси, що за кілька років голосування стане легкою та приємною справою.

Сергій Лобойко стверджує, що в останні два роки Україна демонструє стрімке зростання у міжнародних рейтингах з розвитку електронної демократії. У впровадженні бюджету участі наша держава обігнала навіть одного з лідерів галузі — Естонію. «Ми розвиваємо е-демократію для того, щоб вигоду отримувала громада, а не політики, — наголошує Лобойко. — Від петицій і громадського бюджету ми перейдемо до технологій, що пришвидшать розвиток громадського сектору. Зараз ми залучаємо якомога більше людей, вибудовуємо між ними горизонтальні зв’язки, допомагаємо їм перезнайомитися, об’єднатися та навчитися співпрацювати».

ШКОЛА ДІАЛОГУ

Усі містяни незалежно від віку, роду занять чи вподобань можуть знайти щось цікаве для себе серед запропонованих проектів. У більшості профайлів на сайті громадського бюджету можна знайти посилання на групи у «Фейсбуці». Однодумці, які зустрічаються у соцмережах, виходять у офлайн і спільними зусиллями роблять місто кращим.

Уляна МЕЛЬНИК, завідувачка гематологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №9, ділиться: «Раніше нам допомагали родичі пацієнтів і волонтери відділення. Зокрема, колишня пацієнтка Олена Єрмоленко — натхненниця нашого проекту з оновлення гематологічного відділення. Тепер до участі у проекті підключаються ті, хто вже пролікувався у нас, громадські діячі та волонтери, колеги з інших медичних закладів. Дуже приємно спостерігати за консолідацією сил навколо нашого задуму».

Катерина Спітковська радіє, що проект щодо гімназії №107 об’єднав і учнів, і їхніх батьків, які до цього зустрічалися хіба на вимогу класного керівника. А Сергій Лобойко наводить приклад мікрорайону Русанівка. Його жителі, котрі на старті першого громадського бюджету часто не віталися один з одним, цього року висувають спільні проекти та формують загальне бачення подальшого розвитку спортивного острова у мікрорайоні. Університети, які активно пропонують свої ідеї, завдяки громадському бюджету також долучаються до міської спільноти. Студенти гнучкі та мобільні, відкриті до зауважень і змін, готові ділитися результатами своєї роботи з громадою.

«Це важлива школа культури діалогу для всіх. Коли влада і люди перестають розділяти один одного на панів і холопів, то починають розуміти, що ми всі — одне ціле, і співпраця стає ефективнішою. Крім того, бюджет участі — це школа громадського активізму та соціальний ліфт для активних людей, яких потребує спільнота. Завдяки йому стільки людей одночасно вчаться бути публічними, писати звіти, радитися, збирати та організовувати інших! Громада у цьому процесі здобуває найголовніший соціальний капітал — з’являються спільноти, сформовані навколо проектів, — переконаний Сергій Лобойко. — Об’єднання людей, результативність і позитивна інформаційна кампанія — найкращі способи долучити до громадського бюджету якомога більше киян і так посилити вплив на життя громади».

Кияни ще мають трохи часу, щоб долучитися до змін у місті, віддавши свій голос за вподобані проекти. Треба лише переглянути пропозиції на сайті «Громадський проект Київ» (gb.kyivcity.gov.ua) і підтримати кращі, на вашу думку. Зробити це можна до 30 жовтня.

Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ