Самодіяльність як норма життя на естраді
З 26 по 31 січня у Палаці «Україна» проходив ХIII Всеукраїнський фестиваль сучасної української естрадної пісні «Пісенний вернісаж-99».
У конкурсі взяли участь 125 чоловік, а дипломи лауреатів отримав тільки кожен десятий. Гран-прі-99 завоювали співачка з Червонограда Людмила Москаль та вокаліст із Житомира Павло Мрежук. Обоє володіють сильними голосами, були лауреатами конкурсу ім. В.Івасюка, який відкрив їм дорогу на велику сцену. Людмила — студентка третього курсу Львівської комерційної академії, але без сцени свого подальшого життя не уявляє. Павло — вже досвідчений 30-літній артист, закінчив Тульчинське училище культури. Невдача у Вітебську на «Слов'янському базарі» не підкосила його, а примусила ретельніше підбирати репертуар, зараз він готує до запису сольний альбом.
Особливий приз за виконавську майстерність і самобутність дістався стильній співачці Аллі Поповій. Спеціальними дипломами і фігурками «Ніки» нагороджені аранжувальники Євген Дергунов, Леонід Поперецький та Антон Коцур. Не лишилися поза увагою і корифеї нашої естради Олександр Білаш (Гран-прі «Кращий композитор») та Вадим Крищенко (Гран-прі «Кращий поет»). У Вадима Дмитровича відразу чотири пісні вийшли до фіналу: «Я хочу сказати», «Неждана зустріч», «Розмова з тобою» і «Ти скажи».
Багатьох глядачів здивувала відсутність торішнього володаря Гран-прі «Пісенного вернісажу» В'ячеслава Хурсенка. За словами організаторів, його «відсіяли» ще після першого туру, оскільки співак показав слабку композицію.
Взагалі ж принциповий підхід до якості репертуару виконавців — дуже похвальний, але, на жаль, говорити про ренесанс української естради після цього заходу також не доводиться. Шлягерів глядачі не почули. Хоч, якщо бути об'єктивним, цікаві нові імена з'явилися. Серед них Олеся Азнобіна, Денис Татаров, Рамір (Король Денс), Есперанца, Уляна Воробей, група «Плюс і мінус», ансамбль «Екіпаж». Чи сяятимуть вони як справжні зірки? Запитання, звісно, цікаве, але навіть у членів журі немає ясної картини їх найближчого майбутнього. Розказуючи про свої враження, Олександр Білаш зауважив: «Відчуття у мене двояке. Добре, що попри всі труднощі, фестиваль відбувається. Його чекають, він став традиційним. Погано, що на професіональній сцені панує самодіяльність і неписьменність. Дитина, до ладу не знаючи нот, пише тексти і музику. Автор, що склав два акорди, називає себе композитором, а заримувавши кілька слів — ти вже поет. А написати пісню не уміють. Композиції невиправдано довгі, немає оригінальних думок, мелодії багато разів повторюються. Пісня не повинна звучати сім–десять хвилин. Є закони жанру — не більше п'яти хвилин. Інакше публіка перестає нормально сприймати твір».
Проте «тільки час покаже, хто з новаків стане популярним і які пісні увійдуть до антології української естради», — як слушно зауважив після «Вернісажу» композитор Микола Мозговий.
