Сенсація на сенсації
На Волині представили працю трьох авторів «Маневиччина: маловідомі факти», яка стала відкриттям і для багатьох жителів цього поліського району
На обкладинці багатоілюстрованої книжки (355 оригінальних ілюстрацій) — дідо-дуб, дуб-патріарх, який ріс у Черемському природному заповіднику, що на території Маневицького району. Цього дуба вже нема, він мав у кроні майже 80 метрів, а стовбур його могли охопити аж семеро чоловіків. Від давності дерево мало велике дупло, у якому на повен зріст могла стати людина. Один із авторів книжки «Маневиччина: маловідомі факти» — заслужений журналіст України, автор багатьох книжок та документальних фільмів про волинську природу Валерій Мельник — каже, що ось так, в усій присмерковій красі, дідо-дуба йому вдалося сфотографувати десь із сьомого разу. Зате ми тепер маємо цю неймовірну світлину.
Книжка «Маневиччина: маловідомі факти» особлива у тому плані, що це своєрідна краєзнавча мініенциклопедія життя та історії одного волинського району. З явилася вона на світ з ініціативи і за фінансової підтримки колишнього голови Маневицької РДА Андрія Линдюка та депутатів районної ради, яких очолює Анатолій Мельник. Видання здійснено за рахунок коштів Програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини в Маневицькому районі на 2019—2020 роки. У цьому районі на книговидавничу та іншу промоційну справу в 2019 році виділено понад 800 тисяч гривень (а в обласному бюджеті на це закладено вшестеро меншу суму). Авторський колектив — уже згаданий Валерій Мельник, директори Маневицького та Ківерцівського музеїв Петро Хомич і Степан Войчик.
Тут відкриття на відкритті. Найвизначнішою, певно, буде історія Героя Радянського Союзу Івана Сокола, родом із Старого Чарторийська, який до служби у Червоній армії служив... кулеметником в одному з загонів УПА. Ще цікаво, що понад 200 командирів різного рангу в ОУН-УПА на Волині були вихідцями з Маневицького району, всі знають про Колківську республіку, яка існувала в тилу у фашистів, але мало хто знає, що національно-визвольний рух був у кожному селі району. Окрема глава присвячена озерам Маневиччини, з легендами, переказами, розповідями про долі людей, які мешкали на їхніх берегах.
