Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

Сергій Рижков — фотограф, який любить Землю

Як любов криворіжця до дикої природи доповнилася захопленням пам’ятками архітектури
23 лютого, 2018 - 11:54
ЗАХІД СОНЦЯ НА ВЕРШИНІ СОКОЛИНЕ ОКО (ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ) — НАЙКРАЩЕ ФОТО УКРАЇНИ В 2016 РОЦІ У КОНКУРСІ «ВІКІ ЛЮБИТЬ ЗЕМЛЮ»

Про Сергія Рижкова — фотографа дикої природи з Кривого Рогу —я писав у «Дні» №110 від 27 червня 2012 року («У об’єктиві — птахи Криворіжжя»), закохавшись у його чарівні фотографії птахів. Той свій давній допис закінчив словами: «Віриться, що попереду в Сергія Рижкова нові перемоги і звершення». І не помилився.

Сьогодні про пору свого учнівства він згадує у своєму блозі (sergey-ryzhkov.com/uk/): «У далекому 2009 році у мене було дві речі — простенька камера з телеоб’єктивом та нестримне бажання пізнавати світ через фотографію. Щоб почати фотографувати, не потрібні великі бюджети, адже цікаве та прекрасне часто поруч. Об’єктом мого інтересу стали птахи у всьому своєму різноманітті. Їх було цікаво не тільки фотографувати, а й визначати, відкривати для себе все нові й нові види. Їх виявилося чимало. Найближчим природним об’єктом до дому були скелі МОДРу (від назви-абревіатури житлового масиву «Міжнародної організації допомоги революціонерам»), розташовані на берегах Інгульця. Виявилось, що трав’янисті схили, скупчення каменів, чагарникові гаї — чудове середовище існування птахів. Саме тут я почав робити свої перші вдалі, на мою думку, фото».

Вже на момент нашого знайомства, у 2012 році, в активі у Сергія було декілька авторських виставок, перемога у Всеукраїнському конкурсі анімалістичної фотографії Рhotonaturе-2012. З приємністю згадую його вернісажі у Дніпрі, Кривому Розі, Кам’янському, спільні мандрівки балками і перелісками Придніпров’я. Як гарна пам’ять про самарський маршрут висить у моєму кабінеті портрет сірої сови.

СОЛОНИЙ ЛИМАН


ЖОВТОНОГІ МАРТИНИ СОЛОНОГО ЛИМАНУ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ)

Птахи наразі залишаються для Сергія улюбленим об’єктом для зйомок. Один із найбільш яскравих епізодів — самостійна міні-експедиція на озеро Солоний Лиман, що в околицях Самарського лісу (Дніпропетровщина). Там він провів три доби на острові, заселеному чисельною колонією жовтоногих мартинів. Жив у наметі, схованому серед дерев, практично не виходячи з нього, щоб не турбувати птахів. З часом мартини звикли до намету, а Сергій звик до цілодобового пташиного галасу. Результатом поїздки стала невеличкий фотонарис, опублікований у National Geographic Ukraine (на жаль, українська версія знаменитого часопису проіснувала недовго).

НПП «СЛОБОЖАНСЬКИЙ» ТА КІНБУРНСЬКИЙ ПІВОСТРІВ

Бажання розширити ареал діяльності привело Сергія у 2013 році у Національний природний парк «Слобожанський» на Харківщині. Парк розташований у долинах річок Мерла і Мерчик (басейн Ворскли). Тут він почав долучатися до еколого-просвітницької роботи — надав у користування парку свої фотографії для виготовлення друкованої продукції, організації виставок, заохочення людей до відвідування парку. Саме тоді почав задумуватися про зйомку пейзажу, адже була необхідність показати краєвиди Національного парку: луки, стариці, болота, смуги борів. Тоді прийшло розуміння, що пейзажна зйомка — це не проста справа.


МОМЕНТ НІЖНОСТІ — ФОТО ЦИХ КУЛИКІВ-ДОВГОНОГІВ ЗРОБЛЕНО НА КІНБУРНСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ

У пошуках вдалих кадрів Сергій прагне до максимального єднання з природою, тому не мандрує великими компаніями чи комерційними турами. Завжди або сам, або разом із близькими товаришами. Наразі його як фотографа дикої природи найулюбленіше місце — Кінбурнський півострів — куточок дикої природи, що омивається з одного боку прісними водами Дніпровсько-Бузького лиману, а з іншого — Чорним морем. Це край численних озер та реліктових лісків — залишків геродотівської Гілеї. Через важкодоступність тут навіть у пляжний сезон не зустрінеш натовпу відпочивальників, зате можна вдосталь милуватися природою, максимально сконцентруватися на фотозйомці та просто зачаровано слідкувати за заходом сонця на одному з тихих озер чи на березі моря. Рижков намагається приїздити сюди кожного року для зйомки коловодних птахів, за якими завжди цікаво спостерігати. Інколи щастить побачити цікаві моменти з життя птахів, навіть інтимні шлюбні загравання. Тут не рідкість і екзотичні рожеві пелікани, і величний орлан-білохвіст. Не птахами єдиними багата тутешня фауна. По берегам озер та піщаних кіс можна зустріти і лисиць, і вовків, а вночі у наметі засинаєш під акомпанемент єнотоподібних собак.

Щораз більший професіоналізм і наполегливість молодого фотомайстра дістали високу оцінку. В 2013 році він став лауреатом національної фотопремії України у номінації «Тваринний світ», 2015-го — отримав диплом салону Ukrainian photo awards, у 2016-му — увійшов до списку «100 кращих фотографій року» від сайта «35photo» (його фотографія «Момент ніжності» посіла 78-ме місце серед 80 тисяч). Експонувались його світлини і на ХVII Міжнародній фотовиставці газети «День», де отримали нагороду від Українського товариства охорони птахів.

ОСТРІВ ЄРМАКІВ

З 2014 року Рижков бере участь у конкурсах Вікіпедії. «Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) — фотоконкурс пам’яток природи, спрямований на створення повної інформаційної бази про природно-заповідний спадок України та світу. Його мета — зібрати фотографії заповідних об’єктів для ілюстрації статей про них у Вікіпедії. В конкурсі успіх мали як пейзажні, так і анімалістичні світлини фотохудожника.


СКЕЛІ МОДРУ В КРИВОМУ РОЗІ. ТУТ СЕРГІЙ ЗРОБИВ СВОЇ ПЕРШІ ВДАЛІ ФОТО ПТАХІВ

Фотографії з теренів Дніпропетровщини тричі були відзначені в українській частині конкурсу та у світі — у 2016 році дев’яте місце зайняла «Панорама Токівського водоспаду». Минулого року найкращою світлиною конкурсу було визнано фото пари косарів — птахів із родини ібісових, яких Сергій сфотографував у Дунайському біосферному заповіднику.


КОСАРІ В ДЕЛЬТІ ДУНАЮ — НАЙКРАЩЕ ФОТО УКРАЇНИ ТА ІІІ МІСЦЕ У СВІТІ 2017 РОКУ НА КОНКУРСІ «ВІКІ ЛЮБИТЬ ЗЕМЛЮ»

Ця світлина гідно представила Україну на світовому рівні, посівши третє місце. Організації дунайської фотосесії сприяв орнітолог заповідника Максим Яковлєв. Завдяки йому фотограф провів сім неймовірних днів на безлюдному острові Єрмаків у дельті річки. Тижнева робінзонада на літній спеці далась не просто (запасів питної води було обмаль), та всі труднощі польового життя компенсувалися сотнями цікавих кадрів різноманітних птахів.

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА

У конкурсі «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments), спрямованому на створення бази фотографій культурної спадщини світу, у Сергія своя історія. Доречно згадати, що спроби фотографувати нічне місто він розпочав ще у Кривому Розі. Процес зйомки та результат, який завдяки довгим витримкам камери, відрізняється від того, що ми бачимо очима, захопив. На практиці зрозумів, що найбільш вдалий час для зйомки пейзажу — сутінки. Фотографи цей короткий проміжок часу після заходу сонця називають «блакитна година». Насправді момент цей триває значно менше, ніж годину. Небо на фото тоді стає насиченого синього кольору навіть у похмуру погоду, а в ясну — дарує красиву градацію від жовтогарячого до темно-синього.


ПАНОРАМА ТОКІВСЬКОГО ВОДОСПАДУ НА РІЧЦІ КАМ’ЯНЦІ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ). ЦЯ СВІТЛИНА СТАЛА ДЕВ’ЯТОЮ У ТОП-10 МІЖНАРОДНОГО ЕТАПУ КОНКУРСУ 2016 РОКУ

У 2014 році Рижков надіслав на конкурс свою нічну світлину Будинку з химерами, яка стала найкращим фото пам’яток Києва. Це надихнуло на подальшу роботу, і він почав шукати можливості у кожній поїздці по Україні фотографувати і пам’ятки архітектури. Власне саме так і почав трохи дізнаватися про наші архітектурні надбання. Виявилось в Україні навіть замки є і чимало.


ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ — ОДНЕ ІЗ СЕМИ ЧУДЕС УКРАЇНИ (НАЙКРАЩЕ ФОТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2016 РОЦІ)

Його фото були призовими в 2016 році (Хотинська фортеця і Благовіщенський собор Харкова), а у 2017 році аж чотири його світлини потрапили у десятку кращих — «Водонапірна вежа у Вінниці», «Руїни Кудринецького замку» (Тернопільщина), «Олеський замок на тлі вечірнього неба» (Львівщина), «Успенський собор у селі Біла Криниця» (Буковина). На врученні нагород Сергій скромно прокоментував свій успіх: «Можу ще краще». Тож з нетерпінням чекатиму наступного конкурсу, щоб вкотре у цьому пересвідчитися.

Петро ЧЕГОРКА, головний редактор еколого-краєзнавчого часопису «Свята справа-ХХІ», м. Верхівцеве Дніпропетровської області. Фото Сергія Рижкова
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments