Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Школи вчаться рахувати гроші

Навчальним закладам Києва заборонили збирати благодійні внески. Чи виживуть вони на міському «пайку»?
18 жовтня, 2017 - 16:26
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

У школах столиці не повинно бути готівки, і крапка. Нещодавно департамент освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації підготував відповідний наказ «Про прозорість та відкритість діяльності закладів освіти». Кілька років тому аналогічний крок зробив Львів.

Відтепер освітні заклади столиці не мають права збирати гроші до фондів класу чи школи й поширювати серед батьків реквізити своїх благодійних фондів. Саме на ці рахунки батьки часто переказували внески при вступі до школи чи дитсадка. Нібито не прямо дирекції в руки і нібито на нагальні потреби освітнього закладу.

Від навчальних закладів вимагається подати звіт про отримані за цей рік кошти з бюджету й від благодійних фондів і потім звітуватися так щороку. Таку документацію мали готувати й раніше, на сайтах шкіл вона частково оприлюднена. Здебільшого гроші витрачали на ремонти, комп’ютерну техніку, канцтовари, шкільні меблі, а також на послуги з охорони навчального закладу, передплату періодичних видань, навчання учнів правил пожежної безпеки та оновлення вогнегасників, що особливо на часі після трагедії в одеському таборі «Вікторія».

КОШТІВ УДОСТАЛЬ

Місто обіцяє, що візьме фінансування всіх цих потреб на себе. На все й одразу, звісно, грошей забракне, адже роками шкільні заклади нарікали на недофінансування. Але покращення відчутне вже сьогодні. Після запровадження децентралізації місцеві органи влади почали давати більше коштів закладам освіти. Київ може стати прикладом для інших міст. Останні два роки столиця закуповує миючі та дезінфікуючі засоби для всіх навчальних комунальних закладів. Зокрема, 2017 року на господарські та побутові потреби місто надало 109 мільйонів гривень. Запроваджена програма ремонту шкільних стадіонів та спортзалів у 64 школах — вона розрахована на 2016 — 1018 роки і має кошторис у 80 мільйонів гривень. На підготовку закладів освіти до цього навчального року Київ надав майже два мільярди гривень. Загалом столиця лідирує серед регіонів за видатками на освіту.

За таких умов директори освітніх закладів мусять навчитися чітко формулювати свої потреби й вимагати їх виконання бюджетним коштом. Це також прописано в наказі столичного освітнього департаменту. Тим, хто не вміє складати кошториси і вести бюджетну документацію, міська влада обіцяє допомогти, організувавши відповідне навчання. Усі відомості про прибутки та витрати навчальних закладів оприлюднюватимуть на спеціальному сайті «Освітня карта Києва». На цьому ресурсі кожен зможе ознайомитися з фінансовою діяльністю того чи того закладу.

«ВПОРАТИСЯ БЕЗ БАТЬКІВ МОЖНА»

До такої відкритості готові далеко не всі. Приміром, у школі, де навчається донька автора, інформація про бюджетне фінансування справді опублікована на сайті закладу. А от відомості про громадське фінансування, тобто те, скільки коштів отримано від батьків і на що вони витрачені, засекречені. Щоб ознайомитися з ними, необхідно ввести пароль. Його знають представники батьківських комітетів. Але надалі це вважатиметься порушенням наказу департаменту освіти і науки КМДА, а також порушенням нового Закону «Про освіту», який передбачає поступовий перехід навчальних закладів до фінансової автономії. У цій ситуації звітність за кожну копійку неминуча.

«Бути відкритими освітні заклади змусить новий Закон про освіту, де є чіткий перелік інформації, яку кожен навчальний заклад повинен оприлюднювати на своєму сайті, — коментує Ірина КОГУТ, експерт аналітичного центру CEDOS. — Серед цієї інформації є якраз фінансові звіти, звіт про майно, послуги, які школа отримала на свій баланс. Тобто за законом заклади зобов’язані це робити. Причому ця норма закону набула чинності 29 вересня цього року. Загалом школи спокійно можуть впоратися без батьків. Київський бюджет значно виріс. Проблема в тому, що у шкіл не було механізмів, як витрачати кошти оперативно — коли раптом щось ламається і це треба полагодити. Напрацювати такий механізм є завданням районних управлінь освіти. Коли формуються бюджетні запити, треба планувати наперед, скільки паперу, навчальних матеріалів та інших речей потрібно школі. Просто треба перебудувати роботу навчального закладу».

ЯК ІСНУВАТИ З ГРОШИМА

Освітні експерти наводять приклади директорів шкіл, які за останні два роки замінили у своїх закладах усі вікна, зробили капітальний ремонт спортзалів, оновлюють паркан і роблять багато інших корисних справ тільки за бюджетні кошти. Їх вистачає — так зауважив нещодавно заступник голови КМДА Олексій РЕЗНІКОВ. Чиновник додав, що батьки можуть організувати за свій рахунок, наприклад, екскурсію для дітей, але в жодному разі — не ремонт чи закупівлю шкільного інвентарю.

Ірина Когут радить батькам напрацювати зі школою компромісну позицію — з розумінням поставитися до шкільних потреб і зголоситися розв’язувати якісь проблеми, якщо місто відмовляє. Але досягати мети не грошима, а завдяки походам до управлінь освіти, щоби з’ясувати, чому кошти не доходять до школи.

Співголова громадської організації «Батьки SOS» Олена БОНДАРЕНКО акцентує, що змінити світогляд мають і батьки, і школа. «Теза про відсутність грошей у бюджеті протягом останніх двох років неправдива. Тому з’являються інші легенди про те, що гроші не доходять до шкіл. З’ясовуючи, чому це так, виявляється, що школи не формують своїх потреб. Потрібно їх описувати і структурувати, цікавитися міськими програмами... От є програма енергозбереження, утеплення навчальних закладів тощо, — пояснює Олена Бондаренко. — Коли кажуть, що на наш запит купили не те, що треба, це теж дивує. Якщо школа погодилася прийняти той товар, який їй не потрібен, то це просто допомога в розбазарюванні державних коштів. Тобто гроші з’явилися, але треба ще навчитися існувати, коли школи фінансуються. Завдяки забороні збирати гроші школи перестануть популяризувати діяльність своїх благодійних фондів. Такі фонди не повинні створювати ілюзію, що вони юридично пов’язані з навчальним закладом. Це не так, школа не є засновником цих фондів. Загалом заборона збирати кошти дасть змогу батькам побачити, наскільки змінилося фінансування навчальних закладів із міського бюджету».

«ДЕЯКІ ВИТРАТИ ПЕРЕДБАЧИТИ СКЛАДНО»

Дехто з директорів на зустрічах з батьками каже, що за рахунок благодійних внесків виплачує премії вчителям, щоб викладалися на всі сто. У майбутньому, коли у школах запрацює фінансова автономія, можна зберегти це як інструмент заохочення. Поки не всі заклади освіти готові відмовитися від батьківської підтримки.

«Можна скільки завгодно видавати подібні накази, але існують поточні витрати, які треба покривати зараз і негайно. Наприклад, ламається оргтехніка, потрібно міняти фарбу у принтерах, — зазначає Марк БОБРОВСЬКИЙ, заступник директора ліцею «Універсум». — Можна закидати директорам, що вони не дають замовлення і не складають своїх бюджетів. Деякі витрати передбачити надзвичайно складно. Звичайно, обігові кошти — поза законом. У нашому ліцеї обігу готівки немає. Директор згідно із законодавством щороку звітує перед трудовим колективом за витрачені кошти, а перед батьківським комітетом — щоквартально. Розв’язати ситуацію може тільки перехід навчальних закладів на автономне фінансування. Фінанси підуть поза управліннями освіти безпосередньо навчальним закладам. Директор складатиме свій бюджет розвитку, де потрібно передбачити всі витрати. Тоді ця проблема зникне і не доведеться просити батьків про благодійні внески. Але в деяких країнах Європи, як, скажімо, в Нідерландах, навчальні заклади навіть в елітних житлових районах все одно просять батьків про допомогу і збирають благодійні внески, зокрема від місцевої громади».

Хоч би як там було, батьки мають вирішити раз і назавжди, чи будуть далі шкільними спонсорами. Завдання адміністрацій освітніх закладів — вчитися реагувати на нові виклики.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments