Шлюбний контракт: недовіра чи необхідність?

«Ми з чоловіком уже 44 роки разом. У наш час не було шлюбних контрактів, бо ми майже не мали майна і досягали всього спільною працею. Можливо, в нас були інші моральні цінності, які допомагали вирішувати подружні проблеми по совісті. А в сучасному світі шлюбний договір працює, а значить, це комусь потрібно. Я ніколи не думала над тим, чи могла б я підписати свого часу контракт, бо не вважала за можливе розірвання нашого шлюбу. Чесно кажучи, якщо б мій наречений запропонував підписати такий документ, то я б на нього дуже образилася. А тепер темп життя змінився, а разом з ним змінилися й люди та цінності. Підписання шлюбного договору опускає подружжя з небес на землю. А це знову ж таки питання морального вибору. Кожен має вирішувати особисто для себе», — розповідає Рита ОЛІЙНИК, доцент кафедри фізики та дидактики фізики Донбаського державного педагогічного університету.

Уже не вперше у полі зору «Дня» — тема шлюбних контрактів. У п’ятому випуску глянцевого додатка «Маршрут №1» ми вже аналізували основні стимули і мотиви підписання шлюбних угод та з’ясували, що така форма наразі не має великої популярності серед українців. Проте тенденція до зростання є. Нещодавно служба Міністерства юстиції України оприлюднила результати дослідження, за якими спостерігається чітка тенденція до збільшення кількості шлюбних контрактів. У першому півріччі 2013 року приватні та державні нотаріуси завірили 651 такий документ, а це майже на 100 більше, ніж за аналогічний період минулого року. Визначено також, що найчастіше договори укладають мешканці Києва, а також Дніпропетровської, Харківської та Одеської областей, а найменше — жителі Черкащини, Сумщини та Кіровоградщини. Такі результати мають декілька векторів: правовий та моральний.

 СТОРОНА РАЦІОНАЛЬНА

«Ця тенденція свідчить про більш зважений, раціональний підхід громадян до процесу вступу в шлюб. Будемо об’єктивними. Статистика показує, що майже половина шлюбів в Україні розпадаються, не переступивши п’ятирічний рубіж. І не останньою причиною розлучень стають фінансові питання. При цьому, якщо у подружжя є спільне майно і діти, починається довга і болісна процедура судових розглядів з метою «поділити нажите». Виникає логічне запитання: чи не розумніше буде заздалегідь убезпечити себе від такого розвитку подій, підписавши контракт, який заздалегідь вирішить можливі фінансові суперечки і в крайньому випадку полегшить процедуру розлучення? Тим більше, що такий договір зовсім не вбиває романтику сімейних стосунків, а навпаки, на мій погляд, дає можливість не турбуватися про можливі майнових проблеми, дозволяючи повною мірою насолоджуватися своїм життям», — зауважує юрист Анна КОРЖ.

Спеціаліст також зазначає, що не останньою причиною збільшення кількості шлюбних контрактів є підвищення середнього віку людей, які одружуються: «Зараз молодь прагне спочатку стати незалежними у фінансовому плані, а потім замислюється над створенням родини. Тому шлюбний контракт у наш час — це не елемент недовіри чи підозрілості, це адекватна оцінка реалій життя».

Чому мешканці певних регіонів України частіше укладають таку угоду — причина достатньо прозора та зрозуміла: «Київ, Харків, Одеса — це найбільші міста, де є капітали, а договори — це певний захист соціального становища. Я мала змогу простежити таку статистику: серед забезпечених особистостей понад 70% схвально ставляться до підписання шлюбних контрактів. Просто зараз людям є що втрачати, і вони хочуть убезпечити себе від цього», — зазначає керівник психологічного центру Белла ІСАЄВА.

ВИГОДА ЯК СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ

Та не слід забувати, що родина — це насамперед почуття і спільні цінності: «Той факт, що кількість контрактів зростає, свідчить лише про те, що шлюб втрачає своє первинне значення і набуває більш комерційного забарвлення. Ця тенденція пішла з західного світу, де такі питання перевели в іншу площину. Поняття про любов вивітрюється, а з’являється зовсім інша система цінностей — вигода. Звичайно, це все можна пояснювати правом, але в чому суть того права? Якщо людина таким чином захищає своє право на майно, це означає, що інша людина готова його порушити. Захист передбачає напад та загрозу. Треба дивитися глибше. Якщо я підписую шлюбну угоду з людиною, якій кажу: «Я тебе люблю», то це означає, що я кажу їй неправду», — вважає Юрій ПІДЛІСНИЙ, директор Інституту родини та подружнього життя Українського Католицького Університету.

Психолог Белла Ісаєва також зазначає, що причиною такої тенденції є те, що зараз суспільство не має інститутів, які б надавали моральні орієнтири: «Раніше все регламентувала церква: хто, куди, коли, скільки, кому. Викупали наречену, домовлялися між сватами. Не можна було і розривати шлюб, адже було «доки смерть нас не розлучить». Зараз орієнтири дуже розмиті. Для мене шлюбні контракти      — з одного боку, спроба урегулювання стосунків у парі, а з другого — ринкові відносини, які проникли у всі інститути, починаючи з церкви і закінчуючи шлюбом. Коли чоловік та жінка укладають шлюбний договір, то вони ніби і поруч один з одним, але ж не разом. Схоже на випадок, коли втрачається зір, але загострюється слух, або інші канали для регуляції. Кожен може сказати: «У мене є шлюбна угода». Це ж як плацдарм для відступу, або тимчасовість стосунків подружньої пари».

Чи можна у такому випадку прийти до спільного знаменника? Питання про доцільність підписання шлюбної угоди є суперечливим не тільки для спеціалістів, юристів та психологів, а насамперед для українських родин. Кожен повинен самостійно вирішувати довіряти партнерові чи убезпечити себе шлюбним контрактом.