Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

Слідом за Мечниковим

Щодо мікробної композиції та технології українські мультипробіотики не мають дублерів — академік Володимир Широбоков
7 липня, 2020 - 19:08

На початку минулого століття видатний натураліст, вихованець Харківського університету Ілля Ілліч Мечников, який працював у цей період у Парижі, в Інституті Пастера, звернув особливу увагу на так звану «болгарську паличку». Цей мікроорганізм, широко вивчений як важливий початок і вміст у деяких кисломолочних продуктах, здався вченому важливим з позицій оздоровлення людини. Якраз таке знесилення відчував тоді дослідник-провидець, який відкрив, зокрема, і явище фагоцитозу.

З використанням культури молочнокислих бацил І.Мечников виготовив лактобациллін — перший у світі синтезований пробіотик. А інакше кажучи, те, що на тлі зміни в кращий бік мікробного пейзажу в порожнинних органах відтворює і палітру здоров’я, позитивного мікробіологічного балансу.

Мечников на собі переконався: напрямок є перспективним. Лактобациллін отримав певне поширення. Але випробувань початку Першої світової війни науковець не витримав. Йому був сімдесят один рік...

Роботи, певна річ, призупинилися. До того ж з’явилися антибіотики, починаючи з пеніциліну, що обіцяли тріумф у медицині, у боротьбі із запаленнями та інфекціями. Так у перші десятиліття ери антибіотиків і було.

Але стало зрозуміло, що безперешкодні штурми антибіотиками мають і тіньові сторони, вироблення стійкості до них. Медикаментозні компанії знову зайнялися й пробіотиками, і сьогодні налічуються сотні подібних препаратів.

Але в чому полягає українська інновація, чому, можливо, вона заслуговує й пріоритетів у лікарській політиці? Про це розповідає видатний вчений-мікробіолог, вірусолог і імунолог, академік НАН і НАМН України, завідувач відповідної профільної кафедри в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця Володимир ШИРОБОКОВ.

— Цей своєрідний ренесанс пов’язаний з починаннями доктора біологічних наук, лауреата премій імені І.І. Мечникова і імені Д.К. Заболотного НАН України Дмитра Станіславовича Янковського, — говорить Володимир Павлович. — Утім, мікробіологом-новатором Д.С. Янковський став далеко не одразу. Він закінчив Київський політехнічний інститут, працював в Інституті автоматики, а потім в Університеті, в біофізичному блоці П.Богача. Наступним етапом став Інститут м’ясо-молочної продукції, по суті, один із дієвих осередків промислової мікробіології. Д.Янковський і його колеги представляли тут відділ біотехнології у варіантах молочних дарів. І коли з незалежністю України з’явилися економічні свободи, він, як то кажуть, пішов у вільне плавання.

У селі Велика Вільшанка Васильківського району на Київщині в рамках науково-виробничої компанії «О. Д. Пролісок», зараз успішно працює підприємство з вироблення кількох видів мультипробіотиків. Створено досить потужний колектив, який виховав у сільській місцевості когорту своїх кадрів. У результаті технологічних удосконалень, дотримання повного циклу стерильності у виробництві організовано випуск «ліків поза ліками», бо формально мультипробіотики фармацевтичними засобами не є, перед нами зразок ноу-хау.

Але в чому сенс новоствореного слова «мультипробіотики»?

— У поєднанні не лише корисних лактобацил і біфідобактерій, а й кількох видів випробуваних щодо безпеки інших мікроорганізмів. У сумі це 12—15 таких різновидів. При цьому перед нами не якась суміш. За особливою запатентованою технологією обрані культури належним чином компонуються в особливу мутуалістичну композицію, в якій вони спільно й вирощуються, впливаючи один на одного симбіотично, співдружньо. А в цілому це істинно живий пробіотик, оскільки він, на відміну від більшості інших пробіотиків, не піддається ліофілізації. Союзник і партнер Д.Янковського в цьому починанні — кандидат технічних наук Галина Семенівна Димент.

Ви ж і самі тісно співпрацюєте з цією командою?

— Дійсно, цей наполегливий пошук, з чималими труднощами, захопив мене. Разом з цими вченими-ентузіастами ми випустили абсолютно унікальну книжку «Микробиом», у ній міститься близько 3 тис. посилань на світові дослідження. Я б навіть назвав цю велику працю енциклопедією підтримки та відновлення мікробіомного здоров’я за низки недуг і негативів, аж до доведених нейрофізіологічних ефектів.

У чому, в загальних рисах, ефективність мультипробіотиків?

— Вони надійно відновлюють мікробіом, мікробіологічну основу природи, але в цьому випадку людини. Різко оптимізується мікробіологічна структура кишковика, зникають патологічні мікробні плівки. Тема велика, але перспективна.

Поряд з вами, поборниками мультипробіотиків, став Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені О.М. Лук’янової і деякі педіатричні кафедри медичного університету. Такий спільний поштовх був, мабуть, важливим?

— Понад двадцять п’ять років тому академік Олена Михайлівна Лук’янова, яка керувала тоді інститутом, з ентузіазмом відгукнулася на пропозицію Дмитра Станіславовича випробувати перші партії мультипробіотиків. Виявилося, що вони часто незамінні, особливо при інфекційних диспепсіях у маленьких дітей (тут виділяються й роботи завідувача кафедри дитячих інфекційних хвороб медуніверситету Сергія Олександровича Крамарева), і при інших формах патології дитини.

Естафету О.М. Лук’янової підхопив нинішній директор ІПАГ академік НАМН України Юрій Геннадійович Антипкін. Він, на базі інституту, провів конференцію низки лікарів-фахівців. Їх закличний маніфест став ніби новою візитною карткою мультипробіотиків. Вони, зокрема, прямо показані жінкам, які вирішили стати мамами, бо покращують мікробний пул органів репродукції. Але це портрет того, що зроблено, в найзагальніших рисах.

Чи бачите ви перспективи українських мультипробіотиків в нинішній ситуації протиборства з коронавірусною хворобою?

— Я вважаю, це так, з огляду на роль мікробіому в підтримці імунітету. Адже ті, хто вилікувався від небезпечної вірусної атаки, не одразу стають гігантами здоров’я, мікробіологічний пейзаж у порожнинних органах залишається порушеним, хоча тут, напевно, потрібні й належні мікробіологічні тести.

Для санації, довготривалого оздоровлення тисяч таких людей мультипробіотики, з моєї точки зору, дуже знадобляться?

— Але тут дозвольте підкреслити: йдеться не про приватну ініціативу з певною вихідною вартістю й ціною мультипробіотиків. Напрямок вельми підтримується Національною академією медичних наук України, де я на одних зборах представив доповідь в цьому аспекті. Але було б бажано, що б на мультипробіотики звернуло увагу й керівництво МОЗ України. Їх включення до структури пільгових засобів, за відповідних клінічних і соціальних передумов, було б, з мого погляду, доцільним. Адже перед нами вітчизняна розробка, й вона, в нинішніх умовах, заслуговує на підтримку й увагу.

Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: