Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

СМИСЛИ

19 грудня, 2008 - 00:00

ПРО ПОДОРОЖІ-2

Їх з віком переносити стає все важче. Саме тут на допомогу нам приходять... газети і кафе. Газети наповнюють нас знайомими, зрозумілими всім образами, а кафе теж породжує ті ж самі, тільки опосередковані якось символічно: «Аркуш із текстом зрозумілою для тебе мовою, місце, де можна потовктись серед людей, стають нам у пригоді за допомогою звичного жесту відчути себе тими, ким ми були вдома і хто тепер, на відстані, здається зовсім незнайомим... Удалині від близьких, від рідної мови, втративши будь-яку опору, позбавившись усіх масок (спробуй, здогадайся, скільки коштує тут трамвайний квиток, про інше й говорити нічого) ми повністю спливаємо на поверхню самих себе. Але ця душевна невпорядкованість дозволяє нам повернути кожній істоті, кожній речі їхню початкову чарівну цінність (додамо — і зрозуміле для всіх значення. — С. Г.). Бездумно танцююча жінка, пляшка на чиємусь столі за віконною фіранкою — кожен образ стає символом. Здається, що в них сповна відбивається все життя в тій мірі, в якій у цю мить зводиться до них наше власне існування. Ми вдячні життю за всі його дари, але як описати ті суперечливі форми сп’яніння, аж до сп’яніння ясністю розуму, які нам належить випробувати?» (Альбер Камю. Виворіт і лице. Харків, «Фоліо», 1998 р., стор. 65-66).

ПОСЛІДОВНІСТЬ

Якщо не додається ніяких зусиль, будь-яка послідовність (думок, слів, дій) має не позитивний і творчий, а навпаки, негативний та руйнівний характер. Ось, наприклад, якщо декілька років тому газовий вентиль прикручували на кордоні, то тепер його вже прикручують у центрі наших міст. А якщо так і далі піде, прикручувати його почнуть вже на кожній вулиці, в будинку, квартирі і навіть кімнаті. З економією це насильницьке і безвідповідальне обмеження, ясна річ, зовсім не має нічого спільного. Але, що ж удієш: якщо не робляться вчинки відповідальні, гідні та добрі, відразу ж їх місце займають безвідповідальні, негідні та злі...

КРИЗА-4

По-різному і дуже нерівномірно вона відбувається нині в світі. Це й зрозуміло: десь зриваються, падають і облітають з дерева тільки плоди та листя, а десь вже пропадає кора, сохнуть гілки та загниває коріння... Однак, взаємопов’язане між собою абсолютно все. І всі ми — частинки одного цілого світу, який має надалі два шляхи — або поодинці тільки знищуватися й вмирати, або всім разом відновлюватися й відроджуватися до нового життя!

БАТЬКІВЩИНА ДУШІ

Для мене це Лієпая — прибалтійське маленьке портове містечко. Саме сюди я постійно повертаюся, якщо не наяву, то в своїх снах уже точно... Вся нісенітниця світу — скрізь, а тут — все давно втілено, навіть камінчики бруківок і ті на своєму місці. Тому абсолютно дикою видається пропозиція (нещодавно широко афішована в ЗМІ) деяких латиських «інтелектуалів» до Швеції... окупувати Латвію, в зв’язку з нинішніми кризовими труднощами. Що це: насмішка або звичайнісінька дурість???

ПЕРЕОСМИСЛИТИ

Завжди будь-якому вигаданому герою (як і герою справжньому), перш ніж з’явитися на світ, необхідно спочатку авторське (батьківське) ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ. Оноре де Бальзак, наприклад, дуже добре розумів це: «Протягом шести років я зберігав «Цезаря Бірото» в чорновому нарисі, зневірившись у можливості зацікавити коли-небудь і кого-небудь образом досить нерозумного та обмеженого крамаря, зі своїми буденними негараздами, який символізує те, над чим ми постійно сміємося, — ДРІБНУ ПАРИЗЬКУ ТОРГІВЛЮ. І от, одного прекрасного дня я сказав собі: «Треба переосмислити цей образ, уявивши його як образ ЧЕСНОСТІ!» (див. Бальзак О. Зібр. тв., т.8, стор. 510-511). Тут можна тільки додати, що і будь-який наш день може стати прекрасним саме з подібного роду переосмислення...

ВИМОГЛИВІСТЬ

Через 15 років після моєї смерті — такий термін був встановлений Шатобріаном публікації основної праці свого життя («Замогильних записок»)...

Навіть під кінець її цей знаменитий француз записує: «Вона (торгівля. — С. Г.) вселяє в мене жах, оскільки позбавляє змісту мої твори... Навіть трагедії Расіна та Корнеля і надмогильні промови Боссюе були б, безсумнівно, пущені в нас «лапшею», щоб їх можна було проковтнути в один момент, немов оладки, які продають всяким шибеникам в капустяному листі і які хлопчаки встигають з’їсти, пробігаючи через Новий міст».

Чи можлива зараз подібна вимогливість до самого себе і відповідальність за все, що з’являється на світ під нашими іменами? Дуже хочеться вірити, що так... Інакше хіба можна повірити в те, що КОЖНА МИТЬ НАШОГО ЖИТТЯ — НЕОЦІНЕННА І МАЄ СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СЕНС?

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ завжди звільняє, а В ЗАЛЕЖНОСТІ ми завжди підневільні. Чому? Тому що будь-яка незалежність тільки вдячна, а будь-яка залежність — ні. Ось чому незалежна людина завжди міркує з позиції не інших і не самої себе, а Всевишнього! І хвилює її, насамперед, не питання «чому?», «чому так?», «як?», а знову і знову — «навіщо?»...

СПОЧАТКУ

Як можна врегулювати становище на нашому валютному ринку? А немає іншого способу, ніж, віддати людям ВСЕ те, що в них колись взяли і не віддають («заморожують») вже не один день... І чим раніше це відбудеться, тим краще. Адже якщо це станеться пізніше, всіляких потрясінь суспільних навряд чи уникнути вдасться, а в них переможців не буде — ПРОГРАЮТЬ ВСІ! Адже будь-яка довіра ніякими умовляннями ніколи не повертається. Повертається — відновлюється вона завжди тільки спочатку...

«ЗАВЗЯТИЙ ДIД»...

Так назвала Леся Українка в одному зі своїх єгипетських листів видатного запорізького краєзнавця Д. Яворницького. Адже він і дійсно був «завзятим»: невгамовним, щирим, дуже легким на підйом та вірним своїм пристрастям в Історії. І хоч де б він був і жив — у Санкт-Петербурзі, Москві, Самарканді, Варшаві, Каїрі — всюди дуже бережливо ставився до минулого, шукав його паралелі в теперішньому часі та сподівався на їхнє збереження й відродження в майбутньому! Наприклад, другий том своєї основної праці — «Історії запорозьких козаків» він написав у Самарканді, а його улюблене дітище — Єкатеринославський (нині Дніпропетровський) музей запорізьких старожитностей також дуже схожий на Каїрський музей старовини... Таке вміння знаходити СВОЄ В ЧУЖОМУ — дорого коштує! Воно об’єднує культури, історичну пам’ять різних народів, навчає їх ЦИВІЛІЗОВАНОМУ співіснуванню в Історії.

ПОЛІТОЛОГИ

Вони з’являються тоді і в тих місцях, звідки справжні політики йдуть, і з’являється потреба не в гідній оцінці політичної ситуації в країні, а тільки в її тлумаченні в тому або іншому політичному значенні. Така невибаглива потреба — як дрібний осінній дощик для грибів: ростуть вони дуже швидко, за одну ніч навіть... Тому можна ще стерпіти, коли хтось тебе політологом назве, коли ж сам себе таким оголошуєш — просто смішно й безглуздо!

КРАЩІ ГРОМАДЯНИ

«У тих демократичних державах, де вирішальне значення має закон, демагогам не місце, там на першому місці стоять кращі громадяни, але там, де верховна влада заснована не на законах, з’являються демагоги.» (Аристотель. Політика. Книга 4). Ключове слово тут — «кращі громадяни». В якому значенні вони кращі? А в тому, що САМІ завжди вміють розрізнити Добро і Зло, Істину – Помилковість, Краще – Гірше, Красиво – Огидно, Любовно – Ненависно та ін. Адже тільки тоді будь-які демагоги та підлабузники в них (та й ні в кого) не в пошані і не мають ніякого значення...

Сергій ГЛУЩЕНКО, Запоріжжя
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ