«Справжній європеєць»

Для тих, хто ще не був у Батурині або відвідував його давно, прийдешні вихідні дарують особливий привід для мандрівки. В неділю, 19 травня, в палаці гетьмана Кирила Розумовського буде представлено виставку «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину». Це перший в Україні виставковий проект, присвячений цій непересічній постаті. Нагадаємо, про Григорія Орлика — дипломата, військового діяча на службі короля Франції й водночас «сина батька козацької нації», похресника Івана Мазепи «День» почав писати ще 2008 року (див. матеріал «Український генерал французької армії» в №178), а нещодавно спілкувався про масштаб його постаті з відомою дослідницею, перекладачем і педагогом, що живе у Франції, Іриною ДМИТРИШИН (див. статтю «Час працює на нас!» у № 212-213). «Ідея відкрити зал, присвячений Григорію Орлику, в батуринському музеї належить його директору, пані Наталії Ребровій. Мене ця ідея надзвичайно втішила, і я була дуже рада долучитися до реалізації цього проекту. Невимовно вдячна їй та всім, хто працював над проектом з повернення Григорія Орлика до міста, де він народився, що стане ще одним кроком до його повернення в українську історію. Він вартий того!», — каже пані Ірина «Дню».

Генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія РЕБРОВА детальніше розповіла, як було посіяне «зерно» великого задуму орієнтовно півтора року. «Ідея виникла, коли ми зустрілися з Іриною Дмитришин завдяки виставці, яку влаштовував Юрій Савчук в Українському музеї в Нью-Йорку. На ту виставку Ірина представила документ, про існування якого я навіть не знала. Це довідка про народження Григорія Орлика в Батурині 5 листопада 1702 року, яка зберігається в приватному архіві у Франції. З довіри до Ірини Дмитришин власники цієї довідки дали її на виставку, і це перевернуло світогляд! Бо знати про те, що Григорій народився в Батурині, — це одне, а мати перед очима — інше! І то було таке «зерно», яке «проростало» в головах батуринців і на певному етапі набрало потрібної сили. Ми знайшли підтримку в дуже поважної, шанованої нами людини, видатного українця, мецената Євгена Сура». Завдяки меценатові співробітники заповідника кілька разів відвідали Францію і, заручившись науковим керівництвом Ірини Дмитришин, почали втілювати задум. «Спочатку ми думали про якісь популярні акції про Григорія, а потім я зрозуміла, що це має бути музей. Музейна кімната, яка має бути постійною на тому місці, де він народився і куди він логічно має повернутися», — розповідає Наталія Борисівна. Виставка — це дуже вагомий крок із справжнього «повернення на батьківщину» Григорія Орлика, але він не один, наголошує директорка заповідника. «Паралельно з цим буде представлено документальний фільм, продюсером якого є Діана Карпенко (донедавна Діана Кантер) і над якими працювали я й Ірина Дмитришин, за підтримки мецената. Ще один із «кроків» — уже написаний сценарій документально-художнього чотирисерійного фільму, який також буде представлено сценаристом Іван Тімшиним 19 травня. Цей фільм буде розрахований на закордонну аудиторію в двох серіях, а на українську аудиторію він піде в чотирьох серіях», — додає пані Наталія.

ДОВІДКА ПРО НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ ОРЛИКА ВІДІГРАЛА ВАЖЛИВУ РОЛЬ У НАРОДЖЕННІ ЗАДУМУ ВИСТАВКИ

У заповіднику наголошують, що втілення масштабного задуму стало можливим завдяки синергії багатьох людей і установ. Зокрема й Надзвичайного і Повноважного Посла України у Франції Олега ШАМШУРА. «Постать Григорія Орлика привернула мою увагу ще до початку роботи у Франції, — розповів Олег Владиславович «Дню». — Як тільки дізналися про ініціативу Батурина щодо створення експозиції, присвяченої Григорію Орлику, одразу вирішили максимально їх підтримати. Зокрема, сприяли їм у контактах із сучасними власниками маєтку Григорія Орлика, організували перевезення в Україну експонатів виставки. Із Франції до заповідника передано шпагу епохи Г.Орлика та орден Св.Людовика, ідентичний тому, яким був нагороджений український дипломат. Принагідно, тема Г.Орлика пролунала під час виставки в МЗС Франції, присвяченій 25-й річниці дипвідносин».

Так, ядром виставки в Батурині стануть оригінальні експонати, які передані «Гетьманській столиці» Іриною Дмитришин, придбані меценатом проекту Євгеном Суром у Франції, виявлені під час наукових археологічних досліджень (пам’яток на території Батурина Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка, надані на експонування Львівським історичним музеєм (директор Роман Чмелик) та Чернігівським обласним історичним музеєм імені Василя Тарновського (директор Сергій Лаєвський), і всім цим людям співпрацівники заповідника висловлюють велику вдячність. 

ОРДЕН СВЯТОГО ЛЮДОВІКА, ІДЕНТИЧНИЙ ТОМУ, ЯКИМ БУВ НАГОРОДЖЕНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДИПЛОМАТ

Чому так важливо знати про Григорія Орлика, якого відділяє від нас кількасотлітня відстань? Олег Шамшур наводить три аргументи: «Насамперед Григорій Орлик — талановитий дипломат та військовий діяч Людовіка ХV, одна з ключових реперних постатей у двосторонніх відносинах, яка об’єднує народи. До того ж він є прикладом того, як українець може досягти вищих соціальних щаблів великої європейської країни, попри всі перешкоди: ніколи не задкувати. Й нарешті: незважаючи на успіхи, ніколи не забував про українську справу, про долю «козацького народу». Справжній європеєць».

ШПАГА ЕПОХИ ГРИГОРІЯ ОРЛИКА. ФРАНЦІЯ. XVIII ст.

Подібної думки й Ірина Дмитришин: «Григорій Орлик провів своє життя далеко від батьківщини, яку він покинув ще дитиною. Але протягом своєї довгої дипломатичної кар’єри на службі Франції він незмінно захищав право «козацької нації» на свободу й завжди представляв її як країну, що стогне під московським ярмом і лише чекає на слушну нагоду позбутися його. Саме завдяки йому, в ХVІІІ столітті, на найвищому рівні в Європі згадували про волелюбний народ на сході Європи. Можна вважати це наївністю, впертістю, намаганням видати бажане за дійсне, але Орлик не змінив своїх позицій упродовж 30 років, попри відсутність щонайменшої можливості повернутися в Гетьманщину чи позбутися російської присутності. Григорій Орлик — доказ того, що один у полі воїн, і що до мети можна йти незважаючи ні на що, навіть на цілковиту безнадійність справи». Справді, досвід такого нонконформізму для українців сьогодні точно незайвий. Тож «День» також відвідає цей непересічний захід і розповість про нього в одному з наступних випусків.