Світовий досвід як орієнтир

Сьогодні бібліотеки змінюють свою роль – із книгосховищ стають центрами розвитку громад, просторами, де відбувається активна соціальна взаємодія та громадотворення. Природним стає процес зворотного впливу: бібліотеки змінюють громади, а громади своєю чергою змінюють бібліотеки відповідно до запиту та потреб мешканців громади. На відміну від світового досвіду практика залучення мешканців до управління бібліотеками на цей час не є поширеною в Україні.

Проєкт закону про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" №5002 уперше в історії розвитку українських бібліотек пропонує поняття Піклувальної ради (стаття 19). Відповідно до законопроєкту засновник бібліотеки може створити піклувальну раду бібліотеки як дорадчий колегіальний орган, ключовим завданням якого є сприяння розвитку бібліотеки.

Створення такого дорадчого органу дасть змогу громаді впливати на розвиток бібліотеки: формувати стратегію, адвокатувати потреби бібліотек, залучати додаткові ресурси, поширювати інформацію про діяльність та привертати ширшу увагу до діяльності та важливості бібліотек у громадах.

СВІТОВИЙ ДОСВІД

У світі культура участі громади в управлінні бібліотеками є розвиненою і має понад сторічну історію. Наприклад, Американську асоціацію піклувальників бібліотек було створено ще 1890 року. Друзі бібліотек у Великій Британії можуть простежити своє походження ще з часів Єлизаветинської епохи. У Франції перша група була заснована в 1913 році для підтримки Національної бібліотеки Франції.

У США діє національна мережа «Об'єднані для бібліотек» (United for Libraries www.ala.org/united), що єднає ентузіастів та прихильників, які вірять у важливість бібліотек як соціальних та інтелектуальних центрів громад. «Ніхто не має потужнішого голосу, ніж ті, хто користуються бібліотеками, збирають для них гроші та керують ними. Прихильники бібліотек стануть справжньою силою, з якою слід рахуватися на місцевому та національному рівнях», – зазначено на сайті організації.

ФОРМИ УЧАСТІ ГРОМАДИ В УПРАВЛІННІ БІБЛІОТЕКОЮ

Існує дві форми участі громадян в управлінні бібліотеками: Бібліотечна рада та Групи друзів бібліотек. Головна різниця полягає тому, що Бібліотечна рада виробляє стратегію розвитку бібліотеки та наймає директора бібліотеки, а Групи друзів переважно є благодійними ініціативами, які шукають додаткові ресурси для розвитку бібліотек, захищають інтереси бібліотек та користувачів, відіграють роль «місточка» між громадою та бібліотеками.

Що важливо, і Бібліотечна рада і Друзі бібліотек складаються з добровольців, які працюють безоплатно на благо бібліотек та громад.

Розгляньмо організацію роботи бібліотечних рад на прикладі провінції Саскачеван у Канаді. Рада публічної бібліотеки – це керівний орган управління з повноваженнями керувати справами бібліотеки в межах Акта про публічні бібліотеки Саскачевану 1996 року. Бібліотечні ради є різних рівнів: муніципальні (в містах), регіональні ради для кожної бібліотечної мережі, місцеві ради для кожної бібліотеки-філії (в селах та містечках). Рада не займається щоденною операційною діяльністю бібліотеки, а забезпечує досягнення місії та напрямів діяльності, здійснює стратегічне управління. До складу муніципальної ради входять міський голова та один член міської ради плюс інші члени, призначені міською радою. До складу регіональної ради входить один член, який призначається керівним органом регіону на кожні 5 тис. населення. Місцеві ради бібліотеки призначаються місцевими органами влади. В Південно-східній бібліотечній мережі (Southeast Regional Library) провінції Саскачеван налічується 47 місцевих рад бібліотек, 383 члени рад, 254 зустрічі проведено в 2019 році. Всього понад 2,5 тис. громадян провінції Саскачевану з 1 млн населення добровільно є членами бібліотечних рад на різних рівнях.

Отже, світовий досвід із багаторічними традиціями залучення мешканців до управління бібліотеками має стати орієнтиром для розвитку українських бібліотек. І головним кроком стане ухвалення Верховною Радою України проєкту Закону про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", який легітимізує можливість громаді активно впливати та брати відповідальність за розвиток бібліотек, що своєю чергою прискорить трансформацію бібліотек у сучасні центри розвитку громад.

Люсьєна ШУМ, виконавча директорка Благодійного фонду «Бібліотечна країна», учасниця Мережі захисту національних інтересів «АНТС». Фото надано авторкою