Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

...Так виглядає християнство

13 лютого, 2018 - 18:59

Це фото одразу з моменту публікації на фб-сторінці ресурсу uCatholic отримало сотні тисяч лайків і поширень. Не тільки католики, а й буддисти, баптисти, пресвітеріанці, а також чимало атеїстів у коментарях під світлиною висловлювали надзвичайне захоплення людяним вчинком Папи Франциска. Користувачі часто цитували фразу Христа з Євангелія: «Нехай діти прийдуть до Мене, і не заважатимуть їм, бо Царство Небесне належить до таких, як вони».

Під час служби Папи Франциска «сонячній» дитині, що була в залі, набридло сидіти. Дівчинка піднялася з місця і підійшла до Папи. Охорона хотіла відвести її назад до матері, та Папа Франциск сказав дитині: «Іди і сідай біля мене». Понтифік продовжував проповідь, тримаючи дівчинку за руку.

«ЖЕСТИ ЛЮДЯНОСТІ ПОКАЗУЮТЬ НАМ, ЩО ЛЮДИНА ЖИВЕ НЕ ДАРМА»

Отець Юстин Бойко, Прокуратор монастирів Студійського Уставу при Апостольському Престолі та в Італії у УГКЦ:

– Церква – спільнота людей, зібраних в ім’я Боже. Відповідно вона ніколи не може бути ближчою чи дальшою від людей. Звичайно, протягом історії внаслідок певних соціально-політичних змін ієрархічна структура церкви змінювалася і відповідно через те церковна ієрархія ставала ближчою чи дальшою від народу. Це факт. У даному випадку, коли йдеться про жест Папи Франциска І, він є дуже гуманний. Коли дівчинка з синдромом Дауна підійшла до нього, а Папа сказав залишитися, це відбулося під час однієї із катехез, що не є якоюсь літургійною чинністю. Звичайно, під час катехез у Ватикані існує певний дипломатичний протокол, який регламентує, де знаходиться той, хто проявляє, а де – ті, які слухають. У даному випадку ми бачимо жест Папи, який йому властивий, який хоче показати, що Церква не є якоюсь структурою на подобі держави, де є певні вибрані і менші касти. Церква – спільнота живих людей, де кожен має свою місію, у тому числі і такі діти, які хворі на синдром Дауна, оскільки вони з однієї сторони нагадують нам, що біля нас є ближні, які потребують нашої допомоги, а з іншого боку – заохочують до величезної людяності і витривалості супроти таких дітей, які потребують того, що ми присвятили їм більше часу і уваги. Папа зробив це своїм прикладом.

Однак слід відзначити, що такі самі випадки дуже часто траплялися колись із Папою Святим Іваном Павлом ІІ. Це торкає як його ставлення до молоді, так і ставлення до дітей. У інтернет-просторі можна знайти багато фотографій, які це демонструють. Просто на даний час ця тема є дуже витонченою і важливою, оскільки у світі панує певна непевність щодо завтрашнього дня. І жести людяності показують нам, що людина живе не дарма. Комусь вона потрібна. Папа дав добрий приклад усім нам, щоб ми, де б і коли не були, зауважили людей, які нас потребують. Зрештою, Великий Піст приходить і це є гарна нагода, щоб відвідати людей, які нас потребують. Це і ті, хто в зараз у лікарні, і ті, хто в дитячих будинках, інтернатах тощо.

Ольга Харченко, Дмитро ПЛАХТА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments